Рішення № 75474129, 16.07.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5017/18 2/335/1555/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В., розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом Комунального підприємства „Водоканал" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації,-

ВСТАНОВИВ:

КП „Водоканал" звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації, мотивуючи свої вимоги тим, що в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідачі користуються послугами КП Водоканал, але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, і тому за період з 01.07.2007 р. по 01.12.2011 р. утворилась заборгованість у розмірі 9 591,44 грн. КП Водоканал надає воду і здійснює прийняття стоків в комунальну каналізацію споживачами м. Запоріжжя. У 2012 році КП Водоканал звертався до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості. 20.09.2012 року вказаний судовий наказ від 23.08.2012 року було скасовано.

Ухвалою суду від 16.05.2018 року відкрито провадження по вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05.06.2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, згідно якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 борг у розмірі 24240,20 грн. за спожиту воду і послуги каналізації за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2017 р. та судові витрати.

14.06.2018 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 вважає вказану позовну заяву незаконною, безпідставною, яка не містить жодного доказу. Також, вважає повноваження представника позивача незаконними.

Ухвалою суду від 15.06.2018 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та про зупинення провадження у справі - залишено без задоволення і відкладено розгляд вказаної справи.

19.06.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої з доводами відзиву ОСОБА_1 не згодні в повному обсязі. Зазначено, що довіреність, що підтверджує повноваження представника ОСОБА_3 відповідає всім вимогам законодавства. Також зазначили, що нарахування за послуги водопостачання та каналізації проводилися відповідно до норм діючого законодавства. Просить позов КП „Водоканал" задовольнити у повному обсязі.

09.07.2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив-2, відповідно до якого зазначено, що між позивачем та відповідачами відсутні правовідносини; відсутні зобов'язання відповідачів перед позивачем щодо оплати за житлово-комунальні послуги за період з 2007 року по 29.01.2014 року, а зобов'язання за період з 25.07.2014 року до 31.12.2017 року - є такими, що не встановились, відповідно до вимог ЗУ „Про житлово-комунальні послуги"; відсутній укладений договір між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем; відсутні погоджені тарифи. Також, зазначено, що позадоговірне самовільне надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення позивачем, як монополістом на ринку даних послуг, відбувається з грубим порушенням вимог антимонопольного законодавства та законодавства у сфері захисту прав споживачів. Просить суд відмовити у задоволенні позову про стягнення боргу у розмірі 24 240,20 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про призначення та проведення судово-економічної експертизи та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Розглянувши вказані клопотання, суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки відповідачем не наведено достатніх підстав вважати, що розрахунок позивача є не достовірним та не відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд вважає його безпідставним, оскільки відсутні підстави вважати, що вказана справа є складною, а також відсутні інші обставини, які б свідчили про недоцільність розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

При цьому, відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності, в якій просить застосувати у вказаній справі строк позовної давності та відмовити КП „Водоканал" у задоволенні позову в повному обсязі, у зв'язку зі спливом терміну позовної давності.

13.07.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив-2, згідно якої підтримано відповідь на відзив КП „Водоканал" та зазначено, що з додатковими доводами відзиву-2 не згодні у повному обсязі. Просять суд задовольнити уточнений позов КП „Водоканал" у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в АДРЕСА_1 та є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, що надаються позивачем КП «Водоканал». Зазначені обставини відповідачами не спростовані належними та допустимими доказами під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами та вноситься у встановлені строки.

За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999, збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».

У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З позовної заяви випливає, що протягом спірного періоду - 01.07.2007 по 31.12.2017 відповідачі не в повному обсязі вносили оплату за послуги водопостачання та водовідведення, внаслідок чого мають заборгованість за надані послуги. Як свідчить детальний розрахунок суми заборгованості, розмір заборгованості станом на 31.12.2017 складає 24 240,20 гривень.

З урахуванням вищезазначених положень ЦПК України, суд розглядає дану справу в межах заявлених позовних вимог КП «Водоканал», а саме в межах стягнення заборгованості за період липень 2007 р. - грудень 2017 р.

Разом із тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У даному випадку позивач був обізнаний, що відповідачі протягом тривалого часу, а саме з липня 2007 р. частково не здійснювали оплату за надані послуги, оскільки на рахунок позивача не в повному обсязі надходили відповідні грошові кошти не пізніше 20-го числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до уточненого позову, оплата послуг з липня 2007 р. здійснювалася частково у розмірі меншому за нарахування.

Проте, до суду із даним позовом позивач звернувся 07 травня 2018 р., тобто зі спливом позовної давності за позовними вимогами, які заявляються за період до 07 травня 2015 р.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У даному випадку відповідач ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності, що підтверджується її заявою від 09.07.2018 року.

Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності, хоча і заявлено клопотання про поновлення строку.

Таким чином, у даному випадку в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2007 р. по травень 2015 р. (враховуючи, що відповідно до вимог законодавства оплата здійснюється до 20 травня 2015 р. за квітень 2015 р.) слід відмовити, у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності.

З урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період липень 2007 р. по грудень 2017 р., що поданий з уточненою позовною заявою, задоволенню підлягають позовні вимоги за період з травня 2015 р. по грудень 2017 р. включно на суму 7 899,76 грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що між сторонами не було укладено договору про надання послуг, у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення заборгованості, оскільки відсутність письмово оформленого договору між сторонами не свідчить про неотримання відповідачем відповідних послуг. Як свідчать матеріали справи, відповідачі отримували послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджує наявність у відповідачів обов'язку сплачувати позивачеві за отримані послуги.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи є намір користуватися) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникають у споживачів з моменту користування цими послугами. Відповідачі мали змогу також відмовитися від отримання певних послуг по даній квартирі (відключення водопостачання холодної та гарячої води, водовідведення, теплопостачання, постачання газу, тощо), відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»», так як не в змозі за них сплачувати належним чином, але не скористалися цією можливістю.

Всупереч вимогам закону відповідачі не здійснювали оплату за послуги водопостачання та водовідведення, а тому в позивача наявні правові підстави для стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок несплати за надані послуги, а саме в межах строку позовної давності - на суму 7 899,76 грн. за період травень 2015 р. - грудень 2017 р.

Таким чином, позовні вимоги КП «Водоканал» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 574,23 грн., в рівних частках окремо з кожного.

Керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства „Водоканал" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (69035, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (69035, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь КП „Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Св. Миколая, 61, ЗКПО 03327121) заборгованість у розмірі 7 899,76 (сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 76 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (69035, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), на користь КП „Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Св. Миколая, 61, ЗКПО 03327121) судовий збір у розмірі 287,12 (двісті вісімдесят сім гривень 12 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (69035, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь КП „Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вул. Св. Миколая, 61, ЗКПО 03327121) судовий збір у розмірі 287,12 (двісті вісімдесят сім гривень 12 коп.) грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи подається до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя: І.А. Крамаренко