Постанова № 75472594, 16.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1050/17 Провадження № 22-ц/795/756/2018 Головуючий у I інстанції - Бараненко С. М. Доповідач - Кузюра Л. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

за участю секретаря судового засідання Позняк О.М.,

учасники судового процесу:

позивач: ОСОБА_2;

відповідач: ОСОБА_3;

треті особи: Остерська міська рада Козелецького району, Чернігівської області, ОСОБА_4;

особа, яка подала скаргу: ОСОБА_3;

оскаржується рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання права власності на земельну ділянку, що перебуває у спільній сумісній приватній власності,

прізвище судді: Бараненко С.М.; місце та час ухвалення рішення: смт. Козелець, 15 год. 10 хв.; дата складання повного тексту рішення: 16 квітня 2018 року,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, після уточнення якого, просила визначити частку у праві власності на земельну ділянку, що перебуває у спільній сумісній приватній власності сторін.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 2012 року має право на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1. Також на праві спільної сумісної власності з відповідачем їй належить земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, на якій розташований вищевказаний житловий будинок. Інша частина житлового будинку та земельної ділянки перебуває у власності ОСОБА_3 Вказувала, що вона не може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд через перешкоди, які чинить ОСОБА_3

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/3 частка земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,1 га, за адресою АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач, подаючи первісну позовну заяву та заяву про зміну позовних вимог, змінила предмет і підстави позову, що є неприпустимим з точки зору процесуального закону. Посилалась на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову не перевіривши доводи позивача про наявність спору з приводу порушення іншою стороною її права власності.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов про визнання за ОСОБА_2 права на 1/3 частку у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 0,1 га, за адресою АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 і зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 7).

Положеннями ч.4 ст.. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, відповідно висновок суду першої інстанції ґрунтується на положеннях вказаного закону.

Посилання ОСОБА_3 в доводах апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було взято до уваги, що одночасна зміна ОСОБА_2 предмету та підстави позову суперечить положенням ч.3 ст. 49 ЦПК України, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки за заявою ОСОБА_2 від 19.02.2018 року, яка міститься в матеріалах справи на аркушах 193, 194, було змінено лише предмет позову, без зазначення клопотання щодо зміни його підстав.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів на підтвердження наявності спору між сторонами з приводу володіння та користування земельною ділянкою, які б підтвердили порушення прав позивача з боку відповідача та необхідність ухвалення такого судового рішення, апеляційним судом були перевірені, однак не підлягають врахуванню, оскільки між сторонами склались відносини, за яких їх співпраця у забезпеченні прав кожного з них на землю у позасудовому порядку не видалась можливою, що підтверджується численними зверненнями сторін до органів поліції, відповіді на які містяться в матеріалах справи. Крім того, визначення судом першої інстанції частки позивача у праві власності на земельну ділянку за її позовом є реалізацією ОСОБА_2 права на визначення такої частки за правилами ст.. 355-357 ЦК України.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року без зміни.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2018 року без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:Судді: