Постанова № 75471922, 23.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 673/593/17

Провадження № 22-ц/792/881/18

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П’єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю апелянтки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, представника третьої особи ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 673/593/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деражнянського районного суду від 21 грудня 2017 року (суддя Дворнін О.С.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, сектору з питань державної реєстрації Деражнянської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним та скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянтки, її представника та представника третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 зазначала, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №266, виданого 19.03.1996 року на підставі рішення сесії Деражнянської міської ради народних депутатів від 23.03.1995 року №27 ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1090 га з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, що розташована на території Деражнянської міської ради по вул. Стрілецького, 6. 31.05.2000 року ОСОБА_7 подарував вказану земельну ділянку ОСОБА_4, про що було укладено Договір дарування. Проте, коли позивачка почала готувати документи для здійснення будівництва на зазначеній земельній ділянці, їй стало відомо, що вона втратила право на вказану земельну ділянку, так як із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.03.2017 року №82170345 вбачається, що вказана земельна ділянка знову зареєстрована 19.10.2015 року за ОСОБА_7, як власником. Позивачка зазначає, що відповідач отримав право власності на земельну ділянку у жовтні 2015 року незаконно, ввівши в оману державного реєстратора та не повідомивши про існування договору дарування від 31.05.2000 року. Тому, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25432449 від 21.10.2015 року на земельну ділянку, площею 0,1 га., кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою вул. Стрілецького м. Деражня; визнати недійсним і скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право власності від 21.10.2015 року реєстраційною службою Деражнянського райуправління юстиції ОСОБА_7, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.10.2015 року за №11679266 на вказану земельну ділянку.

Рішенням Деражнянського районного суду від 21.12.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. На її думку, суд неповно з'ясував обставини справи, грубо порушив норми матеріального та процесуального права і висновки суду не відповідають матеріалам справи. Апелянтка вважає, що суд безпідставно відмовив у позові у зв'язку із пропуском позовної давності, адже в рішенні суд вказав, що строк позовної давності становить три роки, тоді як право на оспорювання у ОСОБА_4 виникло 19.10.2017 року. Суд не надав жодної оцінки поданим доказам, що і призвело до невірного вирішення справи по суті. Зважаючи на викладене, апелянтка просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянтка та її представник підтримали апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених.

Представник третьої особи при розгляді апеляційної скарги покладається на думку суду.

ОСОБА_7 та представник сектору з питань Державної реєстрації речових прав Деражнянської РДА до суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, направивши клопотання щодо розгляду справи за їх відсутністю.

У відповідності до вимог ст. 360 ЦПК України, відзив у визначений судом строк не надходив. Згідно із ч. 3 цієї ж статті відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню із ухваленням нового судового рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація ОСОБА_7 земельної ділянки була проведена після 01.01.2013 року відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а ОСОБА_4 не надано докази, які б свідчили про те, що нею з часу укладення договору дарування 31.05.2000 року і до 2017 року вживалися заходи для реєстрації її права власності на спірну земельну ділянку та оскільки позивачка, починаючи з жовтня 2015 року мала можливість оспорити рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності ОСОБА_7, однак цим правом не скористалася, тому наявні підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів категорично не погоджується, виходячи із наступного.

Встановлено, що ОСОБА_4 у позовній заяві просила суд визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25432449 від 21.10.2015 року на земельну ділянку, площею 0,1 га., кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою вул. Стрілецького м. Деражня; визнати недійсним і скасувати саме державну реєстрацію свідоцтва про право власності від 21.10.2015 року реєстраційною службою Деражнянського районного управління юстиції ОСОБА_7, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.10.2015 року за №11679266 на земельну ділянку, площею 0,1 га., кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою вул. Стрілецького м. Деражня.

Одним із відповідачів, до кого пред'явлено ОСОБА_4 зазначені позовні вимоги є сектор з питань Державної реєстрації речових прав Деражнянської РДА.

Частиною 1 ст. 2 ЦК України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до ст. 30ЦПК України 2004 року (чинному на час подачі позовної заяви та на час розгляду справи з 18.04.2017 року по 15.12.2017 року) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Аналогічне положення міститься в ст. 48 ЦПК України, діючого на час постановлення оскаржуваного судового рішення.

Встановлено, що сектор з питань Державної реєстрації речових прав Деражнянської РДА не є юридичною особою, а тому не може бути стороною в цивільному процесі.

Зі змісту положень ст. 30 ЦПК України 2004 року та положень ст. 48 ЦК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ЦПК України 2004 року, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України 2004 року, не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив належним чином позивачеві його права, зокрема, щодо можливості заміни неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача та не вирішив цього питання в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України 2004 року (чинним на час подачі позовної заяви та на час розгляду справи з 18.04.2017 року по 15.12.2017 року), не попередив позивача про наслідки вчинення або не вчинення цих процесуальних дій та не сприяв здійсненню прав учасників процесу.

На стадії апеляційного провадження суд апеляційної інстанції не має повноважень замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача.

Аналогічні норми містить і діючий ЦПК України (ст.ст. 12, 49, 51).

На думку колегії суддів, незалучення до участі в справі належного відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Деражнянського районного суду від 21 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 липня 2018 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П’єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк