Постанова № 75471832, 19.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 676/1096/18

Провадження № 22-ц/792/1077/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., Ярмолюка О.І.,

секретар - Задвірний В.І.,

з участю апелянта,

представника позивача,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом органу опіки та піклування - виконавчого комітету Кам'янець - Подільської міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Камянець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 травня 2018 року, ухвалене суддею Бондарем О.О.,

встановила:

В лютому 2018 року органу опіки та піклування, виконавчий комітет Кам'янець - Подільської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відносно дочок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнення аліментів на їх утримання в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Дітей передати органу опіки та піклування для подальшого влаштування.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка виховує дітей без батька. Однак тривалий час ОСОБА_3 не займається вихованням дітей, веде антигромадський спосіб життя, в зв'язку з чим неодноразово попереджалася про недопущення такої поведінки, неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей.

Рішенням Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 0705.2018 року позов задоволено частково. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь дітей аліменти на їх утримання в розмір по 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.02.2018 року до досягнення дітьми повноліття. Дітей передано виконкому Кам'янець - Подільської міської ради для подальшого влаштування. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд розглянув справу за її відсутності, не дослідив доказів, які спростовують позовні вимоги, не врахував думу дітей щодо позбавлення їх матері батьківських прав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник органу опіки та піклування вказав на законність рішення суду та просив суд апеляційної інстанції залишити без змін судове рішення.

В суді апелянт підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив просив суд апеляційної інстанції відмовити в апеляційній скарзі.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та постановлення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відомості про батьків дітей в актових записах про народження дітей внесено зі слів матері.

Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Кам'янець - Подільського міської ради від 25.01.2018 року, №48 було визнано доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою захисту їх інтересів.

Обґрунтовуючи необхідність такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав матері орган опіки та піклування вказав на те, що ОСОБА_3 злісно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, за що неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності. Не створено належних умов для проживання та навчання дочок, в житловому приміщенні антисанітарія. ОСОБА_1, учениця 1 класу не відвідує школу, ОСОБА_2 не відвідує ДТЗ. Діти хворіють, своєчасно не проводиться профілактичні щеплення, у ОСОБА_1 було виявлено педикульоз. Профілактично-попереджувальні заходи, які були проведені з матір'ю з метою покращення ситуації не призвели до позитивних змін відповідача по відношенню до дітей.

Частково задовольняючи позов суд виходив з того, що зібрані в справі докази свідчать про навмисне ухилення відповідача від виховання дітей, тому в інтересах останніх матір необхідно позбавити батьківських прав щодо дочок.

Однак такий висновок суду є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку позивач повинен довести, що батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

Крім вищезазначеного висновку органу опіки та піклування на підтвердження своїх доводів позивачем надано до суду листи Кам'янець - Подільського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Кам'янець - Подільської міської ради, з яких вбачається, що ОСОБА_3 не створила належних умов для виховання та проживання дітей, в житловому приміщенні антисанітарія, діти хворіють, медичне обстеження дочок не проводиться. Відсутні належні умови для навчання старшої дочки ОСОБА_1 в школі, молодша дочка ОСОБА_2 не відвідує дошкільний дитячий заклад. Сім'я ОСОБА_3 перебуває на обліку Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. 28.11.2016 року соціальний супровід щодо сім'ї припинено у зв'язку з систематичним невиконанням умов договору ОСОБА_3 23.08.2017 року матері дітей було передано повний набір канцелярського приладдя для першокласника та комплект шкільної форми.

Згідно повідомлень Кам'янець - Подільського міського відділу поліції ГУ Національної поліції у Хмельницькій області з ОСОБА_3 неодноразово було проведено профілактичні бесіди з метою недопущення матір'ю порушень прав дітей, неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання нею обов'язків щодо виховання дітей за ч.ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП.

Актами обстеження житлово-побутових умов від 12.10.2017 року та 18.10.2017 року було встановлено, що за адресою місця проживання ОСОБА_3 та її дочок, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в АДРЕСА_1 - Подільському незадовільні санітарно-гігієнічні умови проживання дітей, діти на мають змоги розвиватися відповідно до свого віку, ОСОБА_1 безпричинно не відвідує навчальний заклад.

В той же час в аналогічних актах обстеження від 27.09.2016 року, 23.11.2016 року, 05.04.2017 року, 17.08.2017 року, 06.11.2017 року, 07.12.2017 року міститься висновок про належні умови проживання та виховання дітей по місцю їх проживання.

В поданнях директора ЗОШ №16 зазначається про те, що ОСОБА_1, учениця 1-Б класу періодично безпричинно не відвідує школу.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

У ст. 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення ч. 2 ст. 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (ст. 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (ст. 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (ст. 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (ст. 177 СК України).

Проте суд першої інстанції не перевірив наявність або відсутність підстав для застосування ст. 164 СК України і позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 крізь призму врахування найкращих інтересів дітей.

Усуваючи цей недолік суд апеляційної інстанції заслухав пояснення представника органу опіки та піклування з цього приводу, яка пояснила, що між матір'ю та дітьми існують позитивні взаємовідносини, діти проявляють любов до матері, мають бажання проживати спільно з ОСОБА_3

Слід також зауважити, що при оцінки доказів в справі судом не було звернуто уваги на ту обставину, що факти ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків не мають абсолютного та незворотного характеру.

Як вбачається з вищезазначених актів обстеження житлово-побутових умов дітей, в своїй більшості висновки комісії є позитивними і умови проживання та виховання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані задовільними Лише у 2 актах з 8 зафіксовано неналежні умови проживання та виховання дітей. При цьому в останньому акті обстеження, складеному 07.12.2017 року міститься висновок про задовільний стан проживання та виховання дітей в одному помешканні з матір'ю.

Зі змісту подань директора школи, в якій навчається ОСОБА_1 вбачається, що вона не відвідує навчальний заклад періодично, при цьому більшу частину навчального періоду дитина проводить у школі.

Висновок головного лікаря Бюджетної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 01.12.2017 року містить дані про те, що сім'я ОСОБА_3 неблагонадійна, житлово-побутові умови незадовільні, профілактичні медичні щеплення ОСОБА_2 проводяться несвоєчасно. 30.11.2017 року при огляді у ОСОБА_2 виявлено сухі гниди.

Однак цей висновок не може свідчити про ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, оскільки в даному випадку до компетенції головного лікаря медичної установи не віднесено надання висновків щодо житлово-побутових умов проживання дітей, а несвоєчасність проведення медичних щеплень ОСОБА_2 та виявлення у неї захворювання на педикульоз не можна вважати обставинами, які вказують на неналежне виконання матір'ю своїх обов'язків.

Сам по собі факт притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, з урахуванням встановлених вище обставин справи не можна вважати доказом ухилення її від виконання обов'язків по вихованню малолітніх дітей. Після застосування заходів адміністративного впливу відповідач змінила своє ставлення до виховання дітей, підтвердження чого є акти обстеження житлово-побутових умов від 27.09.2016 року, 23.11.2016 року, 05.04.2017 року, 17.08.2017 року, 06.11.2017 року, 07.12.2017 року.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

При оцінці висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 25.01.2018 року, № 48 суд не звернув уваги на ту обставину, що документ носить однобічний, неповний характер і обґрунтований виключно негативними даними, які вказують на незадовільне виховання дітей відповідачем.

В той же час у висновку не наведено оцінки доказів, які вказують на позитивні обставини, які були виявлені при обстеженні житлово-побутових умов проживання та виховання малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не враховано інтересів дітей, їх думки щодо спільного проживання разом з матір'ю.

Та обставина, що ОСОБА_3 позитивно відреагувала на неодноразові попередження уповноважених органів держави про необхідність зміни свого ставлення до виховання дочок вказує на необхідність надання матері можливості в подальшому довести своє належне виконання батьківських обов'язків по вихованню дітей.

Враховуючи встановлені вище обставини справи суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є передчасними, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав необхідно відмовити.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема, встановлено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 недостатньо опікується дітьми, наслідком чого є періодичне погіршення побутових умов проживання дітей, їх медико-санітарного стану, невідвідування старшою дочкою ОСОБА_1 навчального закладу без поважних причин, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відібрання малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від матері ОСОБА_3 і передачі дітей органу опіки та піклування з покладанням на останнього обов'язку по здійсненню контролю за виконанням матір'ю своїх обов'язків, змін в її ставленні до вихованні дочок, забезпечення їм належних умов проживання та навчання.

При цьому суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що у разі ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей вона може бути позбавлена батьківських прав у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей, враховуючи визначені вище вимоги закону та відсутність апеляційної скарги відповідача на рішення суду в цій частині, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України.

Від сплати судових витрат у вигляді судового збору, сплату яких було відстрочено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у справі по суті апелянта ОСОБА_3 необхідно звільнити на підставі ч. 3 ст. 136 ЦПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та віднести їх на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 травня 2018 року в частині позбавлення батьківських прав скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову органу опіки та піклування - виконавчого комітету Кам'янець - Подільської міської ради в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3, що у випадку ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей вона може бути позбавлена батьківських прав.

Покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.

Відібрати малолітніх дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 і передати дітей органу опіки та піклування.

Судові витрати в справі покласти на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 23.07.2018 року.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції - Бондар О.О. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 59