Вирок № 75470392, 24.07.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

судді - доповідача Станковської Г.А.

суддів Cеменюка К.М.

Кифлюка В.Ф.

при секретарі Лазарович О.В.

за участю сторін судового провадження:

прокурор Шевчук С.І.

обвинувачений ОСОБА_2

захисник Тельман Т.А.

потерпілої ОСОБА_4

перекладача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12017260020001705 від 09 грудня 2017 року відносно:

-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Герца, Герцаївського району, Чернівецька області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1, з базовою середньо освітою, не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого:

-29.04.2002 року вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області за ст.ст. 185 ч.3, 69 КК України на 2 роки позбавлення волі;

-24.01.2006 року вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області за ст. 186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

-08.10.2012 року вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області за ст. 309 ч.1 КК України на 3 місяці арешту;

-24.10.2013 року вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області за ст. 309 ч.2 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі;

-16.06.2017 року вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області за ст.ст.185 ч.3, 185 ч.3, 70 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від

ЄУНСС №725/200/18 Головуючий у І інстанції: Федіна А.В.

Провадження №11-кп/794/300/18 Доповідач: Станковська Г.А.

Категорія: ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України

відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, на підставі ст.ст. 20, 93, 94 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку в умовах психіатричного кабінету Герцаївської ЦРЛ, -

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 травня 2018 року заступник прокурора Чернівецької області Мустеца І.В. та захисник Тельман Т.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2-х років позбавлення волі;

-ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано до даного покарання не відбуте обвинуваченим покарання за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16.06.2017 року та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишено обрану - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обраховано з моменту його затримання - 12 год. 50 хв. 22 грудня 2017 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2398 грн. (дві тисячі триста дев'ятсот вісім грн.).

Вирішено питання речових доказів.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі вважає вказане рішення суду першої інстанції незаконним, внаслідок неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а тому відповідно до ст. 409 КПК України підлягає скасуванню.

Вказує, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - крадіжка, вчинена повторно, поєднана з проникненням в житло.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що інкриміновану органом досудового розслідування ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України ознаку вчинення злочину повторно слід виключити.

Просить скасувати рішення суду І інстанції та постановити новий вирок, у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та призначити покарання у відповідності до закону.

Захисник Тельман Т.А., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, в своїй апеляційній скарзі не погоджується з вироком районного суду в зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильного застосування закону.

Вважає, що з показів обвинуваченого, потерпілої та свідків, чітко вбачається відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на таємне викрадення чужого майна повторно та з проникненням в житло, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України, а дії ОСОБА_2 були спрямовані на виконання цивільно-правових відносин, що виникли з усної домовленості між ним та потерпілою ОСОБА_4 щодо його проживання в будинку на АДРЕСА_2 та проведення ним ремонту в цьому будинку.

Крім того, зазначає, що під час слідчих дій, коли ОСОБА_2 назвався та пояснив, що він викрав майно, за участю двох понятих, був відсутній захисник законних прав та інтересів підозрюваного, а це є порушенням п.3 ч.2 ст. 52 КПК України і вказаний доказ не може бути визнаний в якості допустимого, оскільки, ОСОБА_2 на час інкримінованого йому діяння виявляв ознаки органічного розладу особистості змішаного ґенезу, що позбавляли останнього можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Просить вирок районного суду скасувати та винести новий вирок, яким виправдати ОСОБА_2.

Судом І інстанції встановлено, що в кінці листопада 2017 року ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, направлену на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання що за адресою: АДРЕСА_3, таємно викрав дві чавунні батареї вагою 100 кг. вартістю 550 гривень, які належать ОСОБА_4

Після чого, ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину пішов та в подальшому розпорядився ним на свій власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 550 гривень.

Крім цього, того ж дня, ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, направлену на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, де переконавшись, що в будинку нікого немає, через незачинені двері на замок, незаконно проник до будинку, звідки таємно викрав чавунну батарею вагою 50 кг. вартістю 275 гривень, яка належала ОСОБА_4.

Після чого, ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину пішов та в подальшому розпорядився ним на свій власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 275 гривень.

Крім цього, 04.12.2017 року ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, направлену на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, де переконавшись, що в будинку нікого немає, через незачинені двері на замок, незаконно проник до будинку, звідки таємно викрав металевий газовий (твердопаливний) котел вагою 160 кг. вартістю 880 гривень, які належать ОСОБА_4

Після чого, ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину пішов та в подальшому розпорядився ним на свій власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 880 гривень.

Крім цього, 05.12.2017 р. ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, направлену на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, де переконавшись, що в будинку нікого немає, через незачинені на замок двері, незаконно проник до будинку, звідки таємно викрав три чавунні батареї вагою 80 кг. вартістю 440 гривень, які належать ОСОБА_4.

Після чого, ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину пішов та в подальшому розпорядився ним на свій власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 440 гривень.

Крім цього 07.12.2017 року ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, направлену на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до житла, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, де переконавшись, що в будинку нікого немає, через незачинені двері на замок, незаконно проник до будинку, звідки таємно викрав металеві труби вагою 46 кг. вартістю 253 гривень які належать ОСОБА_4.

Після чого, ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину пішов та в подальшому розпорядився ним на свій власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 253 гривень.

В судовому засіданні першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України не визнав та надав свої пояснення.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг учасників кримінального провадження, думку прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та ухвалити новий вирок, а апеляцію сторони захисту залишити без задоволення, міркування захисника Тельман Т.А. та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали свої апеляційні вимоги та наполягали на їх задоволення і просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, думку потерпілої ОСОБА_4., яка просила вирок суду 1-ї інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та з'ясувавши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх, оцінити за своїм внутрішнім переконанням та дати остаточну оцінку, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку.

Оцінка доказів згідно зазначеної статті є компетенцією суду, який постановив вирок.

На думку колегії суддів, вказані вимоги закону були порушені судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками крадіжка, вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.

Разом з тим, як видно з вироку районного суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що інкриміновану органом досудового розслідування ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України ознаку вчинення злочину повторно слід виключити.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що у відповідності до вимог ч.3 ст. 32 КК України вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу,

З таким рішення районного суду, колегія суддів погодитися не може, оскільки такі висновки суду суперечать нормам загальної частини Кримінального Кодексу України, неправильне тлумачення яких є формою неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування ухваленого рішення суду.

Так, відповідно до ч.4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, встановлених законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, зокрема, востаннє судимий вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16.06.2017 за ст.ст.185 ч.3, 185 ч.3, 70 КК України до покарання у вигляді 3 роки 3 місяці позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Ввиходячи з положень ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 КК України якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину, і якщо протягом зазначеного іспитового строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасовано з інших підстав.

З вироку Першотравневого районного суду від 24.05.2018 р. вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив ряд крадіжок, починаючи з кінця листопада 2017 року, тобто до закінчення іспитового строку, встановленого вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області.

Отже, на думку колегії суддів, ОСОБА_2 є особою, яка має судимість, що мас правове значення у разі вчинення ним нового злочину, таким чином в діях останнього вбачається повторність злочинів.

Що стосується тверджень захисника Тельман Т.А., в частині відсутності в діях ОСОБА_2 умислу на таємне викрадення чужого майна повторно та з проникненням в житло, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України, а дії ОСОБА_2 були спрямовані на виконання цивільно-правових відносин, то вказана позиція захисту не заслуговує на увагу та повністю спростована матеріалами кримінального провадження.

Так потерпіла ОСОБА_4, в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції пояснила, що в кінці осені 2017року невідома особа почала проживати в її будинку за адресою АДРЕСА_2, який складається з двох квартир. В подальшому ця особа запросила обвинуваченого ОСОБА_2 проживати разом з ним. В черговий раз, коли вона прийшла до свого будинку побачила ОСОБА_2, і хотіла вигнати обвинуваченого, але він запропонував зробити їй ремонт, т.я.в коридорі була зламана підлога, на що вона погодилась і дала йому усну згоду на тимчасове проживання в одній із квартир свого будинку за АДРЕСА_2. Згодом вона виявила, що з іншої квартири в будинку пропало її майно тому звернулась в поліцію. Будинок має два входи, обвинуваченому вона дозволяла проживати тільки в одній частині будинку, тобто в одній квартирі, а він через стелю проник у всі кімнати іншої квартири та викрав майно із усього будинку. До іншої квартири, вона не давала обвинуваченому дозволу заходити.

Крім того, вина обвинуваченого підтверджується показами: свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили в судовому засіданні, що до них підійшов обвинувачений з іншою особою та просили допомогти їм відвезти котел та труби до пункту прийому металобрухту. Вказували, що бачили як обвинувачений та інша особа везли опалювальні батареї на колясці; свідок ОСОБА_8, вказав, що обвинувачений неодноразово привозив до нього в пункт прийому металобрухту котел, труби та батареї; свідок ОСОБА_9, вказував, що проживав у вказаній квартирі до осені 2017 року і, що до нього підходив обвинувачений ОСОБА_2 та пропонував заробити тобто зняти і здати батареї на металобрухт та рядом інших показів свідків, які були присутні в якості понятих при проведені слідчої дії пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та бачили, як особи впевнено впізнавали на фото обвинуваченого та вказували на ОСОБА_2.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме письмовими доказами, які були предметом дослідження судом першої інстанції: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.12.2017 року згідно якого потерпіла ОСОБА_4 звернулася до правоохоронних органів із заявою про те, що в період часу 30.11.2017 року по 08.12.2017 року з її приватного будинку за адресою: АДРЕСА_2 викрадено 5 батарей, труби та котел, тим самим їй завдано матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн. (т.1 а.с. 11); інформацією ТзОВ «Вторпром», що станом на 08.12.2017 року закупівельна вартість 1 кг. брухту чорних металів становила 5,50 грн. без ПДВ, вартість 160 кг. металобрухту склала 880, 00 грн., вартість 80 кг. металобрухту склала 440, 00 грн., вартість 46 кг. металобрухту склала 253,00 грн., вартість 150 кг. металобрухту склала 825,00 грн.(т.1 а.с. 30).

Оскільки вказані показання потерпілої, свідків та письмові докази не суперечать та взаємодоповнюють один одного, то на думку колегії суддів, були вірно покладені в основу обвинувального вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_2.

Підстав сумніватись у показаннях свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, та у письмових доказах, які здобуті у відповідності з вимогами кримінального процесуального законодавства, є належними, достатніми та допустимими, у колегії суддів немає.

Заперечення захисника Тельман Т.А., в частині проведення слідчих дій, коли ОСОБА_2 назвався та пояснив, що він викрав майно, за участю двох понятих, був відсутній захисник законних прав та інтересів підозрюваного, а це є порушенням п.3 ч.2 ст. 52 КПК України і вказаний доказ не може бути визнаний в якості допустимого, оскільки, ОСОБА_2 на час інкримінованого йому діяння виявляв ознаки органічного розладу особистості змішаного ґенезу, що позбавляли останнього можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, також не заслуговують на увагу, оскільки районним судом вказаний доказ до уваги не взято, про що наведено у вироку відповідні доводи.

Так, у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст. 52 КПК України в інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права - з моменту встановлення цих вад.

Як вбачається із висновку судово-психіатричної експертизи №62 від 26.12.2017 року ОСОБА_2 на даний час виявляє ознаки органічного розладу особистості змішаного ґенезу. Зазначені зміни психіки на даний час позбавляють ОСОБА_2 можливості у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння(усі епізоди), підекспертний теж виявляв ознаки органічного розладу особистості змішаного ґенезу, що позбавляло підекспертного ОСОБА_2 можливості у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, що як юридична категорія відповідає поняттю «обмеженої осудності». За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_2 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.с.91-92).

Відповідно до вимог ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

При оцінці вказаного вище доказу, суд І інстанції встановив порушення вказаних вище норм права, оскільки із протоколу убачається, що дана слідча дія була проведена без участі захисника і таким чином було порушено право обвинуваченого на захист.

За таких обставин, суд І інстанції обґрунтовано не взяв до уваги як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_2 протокол проведення слідчого експерименту від 21 грудня 2017 року з фото таблицями до нього (т.1 а.с.67-72) та визнав його недопустимим доказом і з таким рішенням судді районного суду погоджується і колегія суддів та вважає, що вказаний протокол не свідчить про проведення «експерименту», а по суті є «відтворенням обстановки та обставин події», а вказана слідча дія за діючим КПК (в редакції 2012 року ) відсутня.

Однак, недопустимість вказаного вище доказу не впливає на доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.2, ч.3 ст. 185 КК України, оскільки його вина підтверджується іншими беззаперечними доказами по справі.

Докази, які б викликали сумнів в об'єктивності показань допитаних в суді потерпілих та свідків відсутні. Натомість, ряд інших доказів, зібраних у даному кримінальному провадженні, є достовірними, допустимими і достатніми. Ніяких даних про те, що вони здобуті незаконним шляхом або містять протиріччя, колегією суді не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони захисту в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає із підстав наведених вище.

Відповідно до положення ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Враховуючи наведені вище докази, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно та за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно.

При призначенні ОСОБА_2 виду та міри покарання, колегія суддів враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, а саме те, що вчинені кримінальні правопорушення, відповідно ст.12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості злочинів та тяжких.

Крім того, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, зокрема те, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має рецидив злочинів, вчинив злочин у стані обмеженої осудності, перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується негативно, ніде не працює, заподіяну шкоду не відшкодував.

Обставин, які б пом'якшували та обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 ч.1 п.4, 413 ч.1 п.4, 418, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області Мустеци І.В. - задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника Тельман Т.А. - залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 - скасувати в частині правової кваліфікації кримінальних правопорушень.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину за ст. 185 ч.2 КК, кваліфікувавши його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно та за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно та призначити покарання

-ч.2 ст.185 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;

-ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати до даного покарання не відбуте обвинуваченим покарання за вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 16.06.2017 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити обрану - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обраховувати з моменту його затримання -22 грудня 2017 року о 12 год. 50 хв.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суд протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,- в той самий порядок і строк з дня отримання копії вироку.

Суддя-доповідач: Г.А. Станковська

Судді: В.Ф. Кифлюк

К.М. Семенюк