Постанова № 75469817, 24.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1281/18 Головуючий по 1 інстанції - Романенко В.А. Категорія: 23 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Карпенко О.В., Нерушак Л.В.

секретаря Наконечної М.М.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2018 року (ухваленого в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси 25 травня 2018 року під головуванням судді Романенко В.А.) у справі за позовом Приватного підприємства «Теплопостачання» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по тепловодопостачання.

Вивчивши матеріали справи, Апеляційний суду Черкаської області, -

в с т а н о в и в :

17 жовтня 2017 року ПП «Теплопостачання» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по тепловодопостачання.

Позов обґрунтовано тим, що ПП «Теплопостачання» по 31 грудня 2014 року надавалися комунальні послуги з опалення та водопостачання гарячої води по належній відповідачу квартирі АДРЕСА_1. Відповідач по справі як власник квартири являється споживачем вказаних комунальних послуг.

Зазначає, що рішеннями виконавчого комітету Черкаської міської ради № 99 від 02.02.2011 року та № 2005 від 23.12.2011 року встановлені тарифи на центральне опалення та гаряче водопостачання, що надаються ПП «Теплопостачання» по будинку № 67 по вул. Пушкіна, м. Черкаси. Встановлені тарифи є діючими, правомірними, ніким неоспорені та не скасовані.

Відповідач, як власник квартири, являється споживачем комунальних послуг. Відповідно до відомості бухгалтерії заборгованість відповідача за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року становить 966,76 грн.

Вказує, що за час затримки розрахунку ОСОБА_3 повинна сплатити 3% річних та інфляційні. Відповідно до розрахунків станом на 01.10.2017 року 3% річних становить 87,94 грн., інфляційні - 620,99 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПП «Теплопостачання» заборгованість за послуги по централізованому опаленню та постачанню гарячої води у розмірі 966,76 грн., 3% річних - 100,02, інфляційні - 666,43 грн., а разом 1733,41.

Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1600 грн. та витрати на правову допомогу - 1500,00 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2018 року позов ПП «Теплопостачання» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП «Теплопостачання» заборгованість за теплопостачання у розмірі 391,86 грн., 3% річних у розмірі 38,11 грн., інфляційні у розмірі 363,94 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 750 грн., а всього 1543,91 грн.

Компенсовано ПП «Теплопостачання» сплачений судовий збір у розмірі 800 грн. за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що нарахування за теплопостачання відповідачу відбулося відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.12.2011 року № 2005, згідно якого відповідачу нарахувалася абонентна плата. Відповідно до відомості абонентна плата також була нарахована за грудень 2014 року, а тому нарахування в розмірі 6,44 грн. є неправомірним.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_3 по центральному опаленню та постачанню гарячої води складає 391,86 грн., яка підлягає до стягненню з відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2018 року в частині стягнення заборгованості за теплопостачання та підігрів води у розмірі 391,86 грн., 3% річних у розмірі 38,11 грн., інфляційні у розмірі 363,94 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 750 грн., а всього 1543,91 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду у справі прийняте з порушенням норм процесуального права, є незаконним та підлягає скасуванню в частині стягнення боргу за підігрів води в сумі 245,65 грн., та різниці в розрахунку за грудень місяць 2014 року в сумі 126,05 грн., а всього 371,70 грн.

Вказує, що при прийняті вказаного рішення справедливо визначено, що розмір боргу безпідставно завищений позивачем та відмовлено в позові в розмірі 574,90 грн., проте, нарахування за грудень місяць згідно розрахунків позивача, склав 700,95 грн. До того ж, комунальні послуги за теплопостачання за грудень місяць сплачувались в січні 2015 року іншому постачальнику тепла, що підтверджено матеріалами позовної заяви самим позивачем.

Не враховано того, що відповідачем вчасно і в повному обсязі сплачувались кошти за гаряче водопостачання згідно показників лічильника.

Крім того, позивачем не пред'являлись претензії до відповідача протягом трьох років, не проводилось належної звірки щодо сплати, чи неповної сплати комунальних послуг та звірки показників лічильників.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що ПП «Теплопостачання» не брало участі у технологічному процесі виробництва та постачання теплової енергії, надання споживачам комунальних послуг. Як виробник він не мав можливості виробляти та надавати теплову енергію, оскільки немає свого обладнання для виробництва теплової енергії.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ПП «Теплопостачання» - адвоката Харченко О.М., зазначено, що судом при прийнятті рішення були повно і всебічно вивчені і дослідженні в судовому засіданні всі подані докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Однак, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні стягнення заборгованості є необґрунтованим, оскільки суд при цьому не провів свого розрахунку заборгованості за грудень 2014 рік за діючими на переконання суду у грудні тарифами затвердженими Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 2005 від 23.12.2011 року.

Вказана помилка суду призвела не тільки до безпідставного зменшення суми стягнення заборгованості з відповідача, а також і до неправильного вирішення питання про відшкодування судових витрат понесених позивачем, а саме судового збору та витрат на правничу допомогу.

Просив апеляційний суд змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.05.2018 року, стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за теплопостачання у розмірі 631,82 грн., а всього 1636,38 грн. та вирішити питання про відшкодування позивачу судових витрат.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Теплопостачання» по 31.12.2014 року надавало комунальні послуги з опалення та постачання гарячої води по квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно свідоцтва про право власності САА 226698 від 04.06.2004 року виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 74760032 від 04.12.2016 року ОСОБА_3 є власником квартири № 118 за адресою вул. Пушкіна, 67 у м. Черкаси (а.с.7).

Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 99 від 02 лютого 2011 року та № 2005 від 23 грудня 2011 року встановлені тарифи на центральне опалення та гаряче водопостачання, що надаються ПП «Теплопостачання» по будинку № 67 по вул. Пушкіна в м. Черкаси (а.с. 8).

Згідно відомості бухгалтерії заборгованість відповідача по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року складає 966,76 грн. (а.с. 16).

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Теплопостачання» про стягнення заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 порушує зобов'язання щодо оплати послуг, а згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не оформлено жодної претензії щодо якості та кількості наданих послуг по централізованому опаленню та постачанню гарячої води у квартирі АДРЕСА_2.

Як вбачається з вищезазначеної відомості заборгованості, тариф за грудень 2014 року за теплопостачання зазначено 6,44 грн., однак відповідно до додатку рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.12.2011 року № 2005 абонентна плата за 1 м2 загальної опалювальної площі для населення складає 1,05 грн., плата за спожиту теплову енергію за 1 м2 загальної опалювальної площі при відсутності лічильника теплової енергії - 4,35 грн.

Як пояснив представник ПП «Теплопостачання» судовому засіданні в суді першої інстанції, нарахування за грудень 2014 року відбулося згідно до додатку № 1 до Рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.12.2014 року № 1218 відповідно до якого тариф за 1м2 загальної опалювальної площі на місяць протягом опалювального періоду для населення складає 6,44 грн.

Проте, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вищевказані твердження представника позивача є безпідставними, оскільки рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1218 прийнято 16 грудня 2014 року та має застосовуватися з 01 січня 2015 року.

Нарахування за теплопостачання відповідачу відбувалося відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.12.2011 року № 2005, згідно якого відповідачу нараховувалася абонентна плата. Відповідно до відомості абонентна плата також була нарахована за грудень 2014 року, а тому нарахування в розмірі 6,44 грн. є неправомірним.

Врахувавши вищевказані положення закону, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових передумов для стягнення із ОСОБА_3 на користь ПП «Теплопостачання» заборгованості за послуги з опалення та постачання гарячої води у розмірі 391,86 грн., 3% річних в розмірі 38,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 363,94 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діалогового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач не сплачує за користування наданими йому послугами, заборгованість по яких підлягає стягненню в судовому порядку.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошова зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Що стосується судових витрат, то з матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені в якості судових витрат витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією Договору про надання правової допомоги від 25.09.2016; копією додаткової угоди №1 до Договору від 01.09.2017; копією Акту здачі-приймання робіт (послуг) №1/01-18 від 25.09.2016 року; копією квитанції про оплату правової допомоги; копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, які позивач поніс підлягають до часткового задоволення пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження колегії суддів і визнані такими, що не спростовують правильність висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2018 року у справі за позовом Приватного підприємства «Теплопостачання» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги по тепловодопостачання залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2018 року.