Постанова № 75467666, 23.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

23 липня 2018 року

м. Харків

справа № 635/2525/17

провадження № 22-ц/790/3041/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення правочину удаваним в частині ціни та про стягнення грошової суми, третя особа Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В., за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 1 лютого 2018 року, ухвалене суддею Пілюгіною О.М.,-

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року позивачзвернулася з позовом уточнюючи його, просила визнати удаваними договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських, будівельних споруд та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.4587га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою АДРЕСА_2, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства посвідчені 23 травня 2014 року ПН ХРНО Харківської області Десятниченко О.В. в частині ціни за якою були вчинені 597 465 грн, що є еквівалентом 51000 дол. США за курсом НБУ на день їх укладення та стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 1030125 гривень 81 коп.

Позов мотивований тим, що 23 травня 2014 року позивач уклала договори купівлі - продажу за якими продала відповідачу земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських, будівельних споруд та земельну ділянку площею 0.4587 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Перед укладанням договорів було проведено їх експертну оцінку для визначення ринкової ціни, яких вартість становить за 0,1500 га 186026,00 грн та за 0.4587 га 401170,00 грн, тобто загальна вартість двох земельних ділянок складає 587196,00 грн, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23.05.2014 є еквівалентом 51000 дол. США.

У позові зазначала, що з відповідачем було узгоджено ціну двох земельних ділянок еквівалентом 51000 дол. США, а також про те що домовились у договорах купівлі-продажу занизити ціну, а різницю між ціною, що вказана у договорі та узгодженою між ними, відповідач передасть на руки, яку в подальшому передавати відмовилась.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 1 лютого 2018 року позов задоволено у повному обсязі, визнано договори удаваними в частині ціни та встановлено, що були вчинені за ціною 597465 грн, що є еквівалентом 51000 дол. США за курсом НБУ на день їх укладення. Стягнуто з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 1030125 грн 81 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів повної сплати вартості проданих земельних ділянок, яка повинна була позивачу сплачена до підписання договорів купівлі-продажу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про дійсні наміри сторін не надав договорам купівлі-продажу в яких визначено суму продажу земельних ділянок належної правової оцінки.

Суд ухвалюючи рішення взяв за основу пояснення свідків, які не є сторонами у справі, тобто неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи.

Зазначає, що суд залишив поза увагою те, що позивач доказів наявності боргу не надав, судом не враховано, що в нотаріально посвідчених договорах вказано, що сторони повністю розрахувались між собою, суд неналежним чином дослідив ту обставину, що позивач звернувся до суду попередньо з вимогою до відповідача не звертався, що по суті є відсутністю порушення його права зі сторони відповідача.

Відзив до апеляційного суду Харківської області не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду про відкриття провадження у справі від 14.05.2018 зупинено дію рішення Харківського районного суду Харківської області від 1 лютого 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач як продавець та відповідач як покупець 23 травня 2014 року уклали договори купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташовану за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських, будівельних споруд, та земельної ділянки площею 0.4587га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, посвідчені 23 травня 2014 року ПН ХРНО Харківської області Десятниченко О.В. (а.с. 7,9).

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2014 загальна сума продажу земельної ділянки площею 0,1500 га становить 40 000 грн, а земельної ділянки площею 0.4587 га сума продажу становить 100000 грн, які продавець отримала повністю від покупця під час підписання договору.

Пунктами 5 договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 23.05.2014 експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1500 га станом на 16 травня 2014 року становить 186026,00 грн, а земельної ділянки площею 0.4587 га - 401170,00 грн.

Відповідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.05.2014 на підставі вказаних договорів купівлі-продажу від 23 травня 2014 року право власності на земельні ділянки площею 0,1500га та 0.4587 га, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 8,10).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Відповідно до вимог чинного законодавства позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин та настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із ч.1 ст. 202, ч.3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

При укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі.

Між тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що внутрішня воля позивача при укладенні договору 23.05.2014 була спрямована на настання інших правових наслідків, ніж ті, що визначені умовами цього правочину.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 добровільно передала у власність ОСОБА_2 земельні ділянки за визначеною ціною у договорах купівлі-продажу земельних ділянок підписавши їх, а висновки суду про те, що відповідачем не надано доказів повної сплати вартості проданих земельних ділянок, не обґрунтовані та не відповідають матеріалам справи, оскільки зі змісту договорів купівлі продажу від 23 травня 2014 року вбачається, що продавець отримала повністю від покупця загальну суму продажу відповідно 40000 грн та 100000 грн. (а.с.7,9). Також у суду не було передбачених ст. 235 ЦК України підстав для визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок удаваними.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 було роз"яснено судам, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Матеріали справи свідчать і представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що сторони мали на меті укласти саме договори купівлі продажу, але за іншою ціною. Просив визнати договір удаваним лише в частині ціни.

Судова колегія вважає, такі міркування помилковими і такими, що не грунтуються на наведених вище нормах матеріального права, які передбачають визнання правочину удаваним лише якщо на меті у сторін було укладання іншого договору і у зв"язку з цим виникли інші правовідносини.

Судовим розглядом достовірно встановлено, що сторони мали на меті укладання таких самих договорів купівлі продажу і не приховували будь який інший правочин, що не дає підстав для визнання цих договорів удаваними в частині ціни.

Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Отже, з урахуванням зазначених норм права, враховуючи обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Апеляційного суду Харківської області вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду, а тому за результатами розгляду справи дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Згідно ст.141 ЦПК України з у зв"язку із задоволенням апеляційної скарги і відмовою у позові, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений відповідачем судовий збір в сумі 2480 грн. за подачу апеляційної скарги (а.с.131).

Керуючись ст. ст. 141,367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 1 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення правочину удаваним в частині ціни та про стягнення грошової суми, третя особа Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в сумі 2480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови

складено 24 липня 2018 року