Постанова № 75466380, 16.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2427/17 Номер провадження 22-ц/786/1486/18Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Хіль Л.М., Карпушина Г.Л.

за участю секретаря: Зеленської О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року у складі головуючого судді Олефір А.О.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, поданим представником ОСОБА_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська», треті особи: Сектор державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області, Відділ у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2017 року, діючи від імені позивача ОСОБА_2, його представник адвокат ОСОБА_3 подав до суду позов, в якому просив витребувати у ТОВ «АФ «Пузиківська» земельну ділянку площею 4,3874 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зобов'язавши повернути вказану земельну ділянку за актом приймання-передачі.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових та фактичних підстав для витребування спірної земельної ділянки з правомірного користування відповідача.

Не погодившись з даним рішенням, представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на факт державної реєстрації спірного договору після смерті орендодавця - ОСОБА_4, що на думку заявника свідчить про відсутність у відповідача права оренди, оскільки договір оренди землі не є вчиненим.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги за наступних підстав.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту першому частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

По справі встановлено, що 01 березня 2015 року між ОСОБА_4, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» - орендарем було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець передала в оренду відповідачу належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,39 га. кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пузиківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, строком на 5 років

31 серпня 2015 року ОСОБА_4 померла, її спадкоємцем за законом є позивач ОСОБА_2, який набув право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Глобинської державної нотраіальної контори Погрібною С.С. 22 березня 2017 року, та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивача 22 березня 2017 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 17 вересня 2015 року здійснено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пузиківська» на підставі договору оренди землі, укладеного 01 березня 2015 року з ОСОБА_4

Вимоги заявника ґрунтуються на тому, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки проведено вже після смерті орендодавця ОСОБА_4, тому сторони договору оренди землі не набули відповідних прав та обов'язків, а особисто ОСОБА_2 у договірних правовідносинах з відповідачем не перебував, отже, відповідач користується належною позивачеві земельною ділянкою незаконно.

Правові підстави витребування майна власником із чужого незаконного володіння визначено главою 83 ЦК України.

Так, згідно із статтями 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Згідно Закону України «Про оренду землі» (стаття 1, 6) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтями 2, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції на час виникнення спірних правовідносин державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 14 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За правилами статті 207 ЦК України письмова форма договору є дотриманою, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що момент укладення договору, коли сторони у належній формі досягають згоди з усіх істотних його умов, і момент державної реєстрації речових прав, яка здійснюється на підставі укладеного договору, не є тотожними й державна реєстрація права не може змінювати волевиявлення сторін договору та факту виникнення відповідних прав, обумовлених укладеним договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право оренди спірної земельної ділянки виникло у відповідача на підставі договору оренди землі, укладеного ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» з орендодавцем ОСОБА_4 01 березня 2015 року та підписаного його сторонами, який ніким не оспорений.

Таке право відповідача зареєстроване у відповідності до частини п'ятої статті 6 Закону «Про оренду землі», статті 125 Земельного кодексу України, частини другої статті 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і відповідне рішення державного реєстратора в установленому порядку позивачем не оскаржено.

Таким чином, користування спірною земельною ділянкою відповідачем здійснюється на підставі укладеного договору, який за правилами статті 204 ЦК України є правомірним правочином.

Відносини щодо оренди земельної ділянки допускають правонаступництво, оскільки не пов'язані нерозривно з особою спадкодавця ОСОБА_4 і за змістом статті 31 Закону «Про оренду землі» та за умовами укладеного договору (пункти 37- 40) смерть фізичної особи - орендодавця та перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для припинення договору оренди землі, тому до спадкоємця орендодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 перейшли усі права та обов`язки сторони за договором оренди землі від 01 березня 2015 року й доводи апеляційної скарги, що після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 березня 2017 року ОСОБА_2 не підписував договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Агрофірма «Пузиківська» та додаткової угоди до договору оренди землі від 01 березня 2015 року, а отже, відповідач незаконно користується належною позивачеві земельною ділянкою, є безпідставними.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо правомірного, на підставі договору оренди землі користування відповідачем спірною земельною ділянкою та відсутності правових підстав для її витребування ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи.

Виходячи з наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя підпис С.Б. Бутенко

Судді: підпис Л.М. Хіль

підпис Г.Л. Карпушин

Повне судове рішення складено 19 липня 2018 року.

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко