Рішення № 75463416, 23.07.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4245/18

Провадження № 2/500/2592/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря – Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору – ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 06 квітня 2015 року, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0515 гектарів, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Папаніна ріг вул.. Гоголя, 62/65, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5110600000:01:026:0088, мотивуючи тим, що нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що не визначена частка земельної ділянки, що належала спадкодавцю.

10.07.2018 року третя особа ОСОБА_2 звернулася до суду з самостійними вимогами та просить визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0515 гектарів, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Папаніна ріг вул.. Гоголя, 62/65, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5110600000:01:026:0088, мотивуючи тим, що визнання за спадкодавцем померлої 06.04.2015р. ОСОБА_3 - ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки призведе до припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку, частина якої належить їй.

Ухвалою суду від 13.07.2018 року прийнятий до розгляду позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору – ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності.

Ухвалою суду від 13.07.2018 року витребувано від приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 копію спадкової справи, заведеної після померлої 06 квітня 2015 року ОСОБА_3.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні та визнав позовні вимоги третьої особи, не заперечує проти їх задоволення.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надав до суду письмову заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та розгляд справи без його участі.

Третя особа, сповіщена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надала до суду письмову заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1, підтримання своїх позовних вимог, та розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ №787604, виданого 09.08.2012р. Ізмаїльською міською радою, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №54060001001321, власником земельної ділянки площею ділянки площею 0,0515 гектарів, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Гоголя ріг вул. Папаніна, 65/62, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5110600000:01:026:0088є ОСОБА_2.

Згідно Додатку до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ №787604 у списку співвласників земельної ділянки вказані ОСОБА_2та ОСОБА_3.

Вказане також вбачається із листа Міськрайонного управління у Ізмаїльському районі та м. Ізмаїлі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 18.07.2018р. №15-0.1182-2213/126-18.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖД №410034, виданого 07.04.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла 06 квітня 2015 року.

Після смерті ОСОБА_3, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частка земельної ділянки площею 0,0515 гектарів, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Гоголя ріг вул. Папаніна, 65/62, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5110600000:01:026:0088

За життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіт не залишала, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 42138797 від 17.11.2015 року.

Позивач є сином спадкодавця, спадкоємцем за законом першої черги, що підтверджено свідоцтвом про народження серії V-ЖД №251923 від 26.06.1990р., та спадщину прийняв фактично, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців, проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем за однією адресою, що підтверджено будинковою книгою, копія якої наявна у матеріалах справи.

Осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Інших спадкоємців немає.

На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, письмовою відповіддю нотаріуса за №598/02-14 від 17.11.2015 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку із тим, що не визначена частка земельної ділянки, що належала спадкодавцю.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно п.п. «г» п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за № 7 від 16.04.2004 року, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством. При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI.

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 17.11.2015р., виданого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, ОСОБА_1 успадкував від ОСОБА_3 7/30 часток житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул.. Папаніна/Гоголя, буд. 62/65, що належали спадкодавцю на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою 31.08.1983р. за реєстром №2-4862 і зареєстрованого Ізмаїльським МБТІ 20.08.1983 в реєстрово-кадастровій книзі за №11-106.

Правовстановлюючий документ на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0515 гектарів, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Гоголя ріг вул. Папаніна, 65/62, кадастровий номер 5110600000:01:026:0088виданий на ім’я одного з співвласників будинку – ОСОБА_2, та не було визначено частку другого співвласника – ОСОБА_3, яка померла 06 квітня 2015 року. Позивач спадщину після померлої матері прийняв фактично, оскільки на день смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, проживав та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою, осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 немає, інших спадкоємців немає, з огляду на встановлене позивач за первісним позовом та третя особа обґрунтовано вимагають визнання за ними права власності на вказане майно по 1/2 частині.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, Код ЄДРПОУ: 26569223), третя особа ОСОБА_2 (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гоголя, буд. 65, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 06 квітня 2015 року, право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0515 гектарів, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Папаніна ріг вул.. Гоголя, 62/65, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5110600000:01:026:0088 (Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ №787604, виданий 09.08.2012р. Ізмаїльською міською радою, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №54060001001321).

Позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору – ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0515 гектарів, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Папаніна ріг вул.. Гоголя, 62/65, передана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 5110600000:01:026:0088 (Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ №787604, виданий 09.08.2012р. Ізмаїльською міською радою, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №54060001001321).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2018р.

Суддя: А.С. Адамов