Ухвала суду № 75462854, 23.07.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8289/18

Провадження №2/369/3150/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біли шоколад», третя особа ПрАТ «Київобленерго» в особі Києво-Святошинського районного підрозділу про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий шоколад», третя особа: ПрАТ «Київобленерго» в особі Києво-Святошинського районного підрозділу про визнання недійсним договору.

Згідно позовних вимог позивач просила визнати недійсним договір № В 8Б-410/е про компенсацію витрат у зв'язку з використанням електричної енергії, укладений 14 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛИЙ ШОКОЛАД».

Разом із позовною заявою позивачем також було подано до суду заяву про забезпечення позову, яка була мотивована тим, що позивач проживає та зареєстрована за адресою: Київська область. Києво-Святошинський район, с. Білогородка. вул. ОСОБА_2. 8Б. кв. 410.

Квартиру за вищезазначеною адресою було придбано у ТОВ «Білий шоколад» в березні 2017 року. Позивача, як і інших жителів ЖК «БІЛИЙ ШОКОЛАД», представники управляючої компанії зобов'язали укласти договір з ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД» про компенсацію витрат у зв'язку з використанням електричної енергії. Номер договору № В 8Б 410/е від 14.03.2017 року. Позивача було введено в оману та пояснено про необхідність укладення саме такого договору, а не договору з ПАТ «Київобленерго», безпосередньо з постачальником електричної енергії. Понад рік позивач отримує квитанції на оплату електричної енергії за вищевказаним договором.

В зв'язку з постійним завищенням ціни (тарифу) на оплату послуг за постачання електричної енергії, що виросла майже вдвічі, тоді як тариф установлений законодавством для ПАТ «Київобленерго» складає 1.68 грн за кВт для населення, яке проживає в багатоквартирних будинках (відповідно до постанови НКРЕКП від 26.02.2015 №220 «Про встановлення тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню» ПАТ «Київобленерго» з 01.03.2017) позивач почала цікавитись законодавством в сфері електроенергетики.

ТОВ «Білий шоколад» взагалі не є постачальником електричної енергії в розумінні закону «Про електроенергетику», так як не має ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Поставляти (продавати) електричну енергію, як споживачам, так і субспоживачам може виключно постачальник електричної енергії, який отримав ліцензію НКРЕКП.

Ліцензія НКРЕКП на постачання електричної енергії ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД» не видавалася. З виписки ЄДРПОУ ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД» вбачається, що останній здійснює діяльність в сфері послуг (оптова торгівля текстильними товарами, господарськими товарами, неспеціалізована оптова торгівля), що не передбачає постачання електричної енергії.

Зі змісту укладеного між позивачем та ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД» договору від 14.03.2017 року про компенсацію витрат у зв'язку з використанням електричної енергії вбачається, що останній здійснюючи підміну понять, без наявності відповідних документів (ліцензій НКРЕКП) фактично здійснює постачання електричної енергії споживачу та за такі послуги отримує плату, отримання якої передбачено законодавством шляхом укладення іншого договору, укладеним з іншою компанією - постачальником електричної енергії в розуміння законодавства.

Відповідно до ПКЕЕ (Правила користування електричною енергією для населення) порядок розрахунків та умови припинення або обмеження постачання та передачі електричної енергії відбувається виключно постачальником електричної енергії.

Дії адміністрації ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД», а саме: відключення від електричної мережі, завищення тарифів на надання послуг, вчиняються незаконно - без відсутності ліцензії на вчинення таких дій з порушенням діючого законодавства. При цьому ТOB «БІЛИЙ ШОКОЛАД» вимагає коштів на оплату послуг з постачання електричної енергії від неї та інших мешканців багатоквартирного будинку за завищеними цінами, погрожує відключенням мешканців/споживачів від електричної енергії та відключає.

Після спроб отримати пояснення з вищеописаних питань в адміністрації ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД», цього ж дня на домашню адресу позивача представники адміністрації ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД» принесли для вручення попередження про відключення від мережі електропостачання, якщо не буде сплачено всі квитанції. Після відмови від його отримання з підстав, що позивач має намір подати позовну заяву до суду, їй вручили копію акту про відмову від отримання попередження про відключення від мережі електропостачання. 03.05.2018 року позивача відключили від електроенергії, незважаючи на її відсутність вдома та знаходження там неповнолітніх дітей, що щойно прийшли зі школи. Після самовільного підключення, 04 травня, перед вихідними днями позивача знов відключили. Кожного разу позивачем було викликано наряд поліції та зафіксовані ці порушення.

В зв'язку з тим, що позивач почала з'ясовувати інформацію та звертатись до правоохоронних органів, їй вже неодноразово відключали електроенергію у квартирі, де в цей же час знаходились троє неповнолітніх дітей.

В порушення всяких вимог чинного законодавства, являючись не постачальниками а порушниками діючого законодавства, адміністрація ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД» регулярно вимикають квартиру позивача від електричної енергії, залишаючи її з трьома малолітніми дітьми без електричної енергії у вихідні та святкові дні.

Права Позивача повністю порушуються у випадку відмови у забезпеченні позову. У випадку задоволення позовної заяви та визнання договору недійсним - одночасно буде встановлено, що відключення від електромережі здійснювались на підставі договору, що визнано недійсним та законодавства, що не розповсюджувалось на Відповідача.

І це саме є невиконанням чи утруднення виконання рішення суду, так як на момент винесення рішення права позивача вже тривалий час будуть порушені. їх неможливо буде поновити (повернути) згідно ст. 216 ЦК.

Тому позивач просила винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дії ТОВ «БІЛИЙ ШОКОЛАД» щодо відключення її квартири від мережі електропостачання.

Так. дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову прихожу до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб: забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4.5.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач зазначає, що у разі задоволення позову буде встановлено, що відключення від електромережі здійснювалось на підставі недійсного договору та законодавства що не розповсюджувалось на відповідача. І це саме є невиконанням чи утруднення виконання рішення суду так як на момент винесення рішення права позивача вже тривалий час будуть порушені і їх неможливо буде поновити (повернути) згідно ст. 216 ЦК.

Разом, з тим, враховуючи предмет та підстави позову, доводи викладені у заяві позивача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в порядку статті 151 ЦПК України, не надано Належних обґрунтувань необхідності забезпечення позову та не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернулася до суду.

Позивачем не обґрунтовано що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідачу дії що пов'язані із відключенням квартири від мережі електропостачання є співмірним із заявленими позивачем вимогами що стосуються визнання недійсним правочину.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий шоколад», третя особа: ПрАТ «Київобленерго» в особі Києво-Святошинського районного підрозділу - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: Дубас Т.В.