Постанова № 75462645, 18.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1883/17 Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/2111/18 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 23 18.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кулішенка Ю.М.,

суддів: Сушко Л.П., Журби С.О.,

за участю секретаря: Гуторки А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусине" до ОСОБА_2 про відшкодування збитків за договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гусине» звернулось до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувало тим, що 08 вересня 2016 року між ТОВ «Гусине» та ОСОБА_2 було укладено договір про виконання будівельно-монтажних робіт. Відповідач зобов'язувався влаштувати реконструкцію системи гноєвидалення у с. Липове, Глобинського району, Полтавської області та поставити необхідне обладнання. Позивач зазначає, що на виконання договору відповідачем 13 вересня 2017 року було отримано кошти в сумі 54000,00 грн. Проте обладнання поставлено не було, у якості причин невиконання робіт відповідач зазначив різноманітні надумані обставини.

Також зазначає, що при виконанні монтажних робіт відповідачем було допущено ряд технічних помилок, що викликало необхідність виконання додаткових будівельно-монтажних робіт на суму 16 000,00 грн. Внаслідок невиконання робіт відповідачем з монтажу транспортера у встановлені строки Товариству з обмеженою відповідальністю «Гусине» було завдано збитків у розмірі 36 000,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине» суму у розмірі 106000,00 грн.

Рішенням Києво -Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гусине» грошові кошти у розмірі 106000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував, які роботи згідно взятих на себе зобов'язань за договором не виконано, якими доказами це підтверджується , яка сума збитків понесена. Також зазначає, що позивачем не доведено розмір збитків, не надано доказів проведення додаткових будівельно- монтажних робіт на суму 16 000 грн. Акт від 20 липня 2017 року про наявність технічних неполадок складено зацікавленими особами та не підтверджує, які саме допущені помилки при виконанняі монтажних робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гусине» подало заперечення на апеляційну скаргу та просило апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2017 року - залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до умов укладеного договору будівельно- монтажних робіт відповідачу було сплачено 54000грн. проте, протягом трьох місяців ніяких робіт не проводилось, що є порушенням умов п. 3.3 договору. Транспортер який поставив відповідач був у розукомплектованому стані і непридатний до використання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 357 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно з частиною тертьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів чинних на час вчинення окремих процесуальних дій , розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду не відповідає.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обгрунтованності.

З вказаним висновком не погоджується колегія суддів виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 08 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гусине» було укладено договір № 008 будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п. 1.1. договору ОСОБА_2 зобов'язався влаштувати реконструкцію системи гноєвидалення на 40 голів худоби, зокрема виконати монтаж транспортера; поставити необхідне обладнання для виконання монтажних робіт в с. Липове Глобинського району Полтавської області. Відповідач повинен був оплатити комплектуючі деталі обладнання і вартість робіт.

Відповідно до умов п. 2.1, 2.2 вартість обладнання складає 64800,00, вартість монтажних робіт складає 12960,00 грн.

П.3.1 визначено, що замовник зобов'язний прийняти по акту виконання роботи і здійснити їх оплату протягом трьох днів.

П.3.3. договору передбачено, що підрядник зобов»язується приступити до виконання робіт протягом 7 днів з моменту оплати: виконати роботи по монтажу системи гноєвидалення протягом 10 днів з моменту початку ведення робіт; надати гарантію на справну роботу устаткування протягом двох років.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Відповідно до ч.1 ст.857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що робота має відповідати якості, визначеній у договорі, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовнику.

Згідно з ч.1 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які роботи ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Відповідно до ст.852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або випрати їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

13 вересня 2017 року відповідачем було отримано кошти в сумі 54000,00 грн. та надано розписку у якій відповідач зобов'язувавсь поставити обладнання (транспортер) протягом десяти днів з моменту оплати.

Загальна вартість обладнання та виконання роботи становила 77760 грн.

На виконання умов договору 22 грудня 2018 року ОСОБА_2 доставив ТОВ «Гусине» та встановив обладнання ( конвеєр КГС-7) вартістю 64800. Вказані обставини визнані сторонами.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Свої висновки про неповне виконання відповідачем договірних умов суд першої інстанції фактично обґрунтував на твердженнях позивача, викладених у позовній заяві, не звернувши увагу на те, що вони не підтверджені відповідними належними та допустимими доказами.

Так матеріали справи не містять доказів про те, що позивачем сплачено повну вартість передбачену договором на виконання робіт.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині неналежного виконання відповідачем монтажних робіт позивач посилається на акт від 20 лютого 2017 року в якому зазначено, що виникла необхідність провести додаткові будівельно монтажні роботи на суму 16 000 грн, проте не додано доказів виконання таких робіт. ( а.с. 20). Разом з тим вказаний акт було складено особами, які не є спеціалістами в цій галузі і не мають спеціальних знань.

Позивачем не вказано, які саме дії передбачені договором не виконано відповідачем, та які саме дії повинен був вчинити відповідач в чому конкретно полягають обов'язки виконавця. При цьому ні обсягу дій, які виконавець зобов'язався вчинити, ні формалізацію таких послуг, вказаний договір не містить.

З листа Державної наукової установи Український науково- дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» Міністерства аграрної політики та продовольства України № 387 від 06 липня 2018 року вбачається, що для утримання корів гноєприбиральні транспортери і стійлове обладнання виготовляється, як окремі технічні засоби.

Посилання позивача на те, що відповідачем привласнено два електродвигуни, які знаходились на території господарства в с. Липове, Полтавської області нічим не підтверджені.

Доказів того, що вказане майно зникло та позивач звертався до правоохоронних органів матеріали справи не містять.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передав відповідачу обладнання на суму 54000 грн., що не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання. У розумінні ЦК України, пеня не є збитками, пеня є штрафною санкцією за невиконання грошового зобовязання.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення збитків, а саме: пені в розмірі 36 тис. грн.

Колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів неналежного виконання ОСОБА_2 умов договору, тому в задоволені позову слід відмовити.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до вимог ст. 374, 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376,381,384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

РішенняКиєво - Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2017 року скасувати.

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусине" до ОСОБА_2 про відшкодування збитків за договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий:

Судді: