Ухвала суду № 75461412, 24.07.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/2355/18

2/465/1968/18

У Х В А Л А

судового засідання

24.07.2018 року м.Львів Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кузь В.Я.

при секретарі Левицькому М.І.

В ході чергового судового засідання з розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Приватбанк», третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н ОВ И В :

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від 19.05.2016 року, зареєстрований в реєстрі за номером 4136 - таким, що не підлягає виконанню.

Дана справа перебуває у провадженні суду відповідно до ухвали судді від 11 травня 2018 року, ухвала сторонами не оскаржувалася і набрала законної сили, що і є підставою розгляду даної справи. Підстави відкриття провадження викладені в ухвалі ( ас.12).

В черговому судовому засіданні від 24.07.2018 року, представник позивача - ОСОБА_3 подала заяву про відвід судді, мотивуючи тим, що у сторони позивача наявні підстави вважати, що суддею порушено конституційні права позивача у справі, вимоги Закону України "Про судоустрій і статус суддів", права на справедливий суд, частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського Суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини".

Зазначає, що позивач у справі наполягає, що відвід судді Кузя В.Я. від участі в даній справі надасть впевненість в професійному, обєктивному захисті прав і законних інтересів в суді.. Відвід судді гарантує обєктивність, реалізацію права кожного громадянина України на захист прав і законних інтересів.

Однією із підстав сумніву, який викликаний у представника позивача щодо неупередженості судді у розгляді даної справи, заявник зазначає той факт, що головуючий суддя допустив до участі в судовому засіданні представника відаповідача на підставі довіреності, яка викликає сумнів і сторони позивача; некоректне оформлення, з допущеними описками відзиву на позовну заяву представником відповідача; наявність у головуючого кредиту в іншому банку та декларація судді Кузя В.Я., яку заявник ОСОБА_3, вважає такою, що не відображає реальні статки та видатки декларанта.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив відвід головуючого з підстав, зазначених ОСОБА_3 надавши пояснення по кожному з них.

Розглянувши заяву про відвід судді, заслухавши додаткові пояснення автора заяви та думку представника відповідача, приходжу до висновку про відсутність таких підстав, однак враховуючи вимоги ч. 3 ст. 40 ЦПК України, у такому випадку рішення повинно прийматися суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, а провадження у справі зупиняється.

У той же час, з огляду на наявність сумнівів у заявника, хоч і не обгрунтованих, приходжу до висновку про доцільність заяви про самовідвід, у звязку з чим заявляю самовідвід у розгляді даної справи.

Приймаючи дане рішення зважаю на вимоги п.5 ч. 1 ст..36 ЦПК України, згідно якої, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Зважаючи на твердження та поведінку представника позивача, яка явно спрямована на провокування головуючого судді, і не тільки головуючого судді Кузя В.Я. , а також в силу вимог ч. 1 ст. 39 ЦПК України, визнаю сатисфакцією, що дана обставина є саме тими іншими обставинами, які у подальшому викликатимуть сумнів в обєктивності та неупередженості судді. При цьому, відхиляю будь - які твердження сторони щодо упередженості чи необєктивності судді у розгляді даної справи, як і інших справ за участю ОСОБА_3 як сторони провадження, будь якої зацікавленості та упередженості як це відображено у заяві про відвід судді, оскільки такі спростовуються рішеннями органів, яким належить проводити перевірку тих чи інших обставин на які покликається заявник, а також носіями технічного запису судових засідань та іншими учасниками процесу.

Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У розглядуваному випадку, звинувачення судді, які хоч і не є вмотивовані, проте за своєю природою так чи інакше, породжують сумнів у сторони позивача.

Беззаперечно погоджуюся із тою судовою практикою Європейського суду на які покликається заявник та беру до уваги при прийнятті даного рішення.

Зважаю, що аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обовязкові для врахування судами України.

Відповідно до ст. ст. 3,10- ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється, а процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При цьому враховую також практику Європейського Суду з прав людини, що знайшла своє висвітлення у справі Golder v. United Kingdom від 21.02.1975 року, згідно якої, право на суд не є абсолютним, то воно може бути обмеженим особливо щодо умов прийнятності скарг, у тому числі й на дії судді, що відповідають вимогам процесуального законодавства, проте, не подобаються стороні. Правила застосування головуючим процесуальних норм, що забезпечують порядок в ході судового процесу і послідовність здійснення своїх прав сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обовязок та право головуючого у процесі.

У даному випадку має місце саме цей факт, коли сторона позивача намагалася схилити суд до ведення процесу у спосіб, який суперечить вимогам процесуального законодавства та навязати суду свій порядок розгляду справи, і, такі намагання були обмежені головуючим суддею, сторона позивача скористалася своїм правом на заявлення відводу головуючому судді.

Зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, приходжу до висновку, що з метою уникнення будь яких сумнівів у заявника та інших учасників і сторін судового процесу щодо неупередженості судді Кузя В.Я. у розгляді даної справи, заявляю самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 , 10, 36, 39 , 40,258, 260 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про самовідвід судді Кузя В.Я. у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Приватбанк», третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволити.

Матеріали справи передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на автоматизований розподіл для повторного визначення судді у порядку, передбаченому ст.. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь