Ухвала суду № 75460694, 19.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 310/690/18

Провадження №22ц/778/2731/18

Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, ухвалене в м. Бердянськ, Запорізької області 06 червня 2018 року (повне судове рішення складено 08 червня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 лютого 2008 року між ним та Приватбанком був укладений кредитний договір № б/н, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 5500 грн.

У грудні 2017 року йому стало відомо, що державним виконавцем Бердянського МРУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4687/ вчиненого 02.06.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. на підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк».

Порядок вчинення виконавчих написів визначений ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» і Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5. Однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Згідно правової позиції, яка висловлена ВерховнимСудом України в постанові від 20.05.2015 року у справі №6-158цс15, можна говорити про правильність вчинення нотаріальної дії у вчиненні виконавчого напису лише за умови, що: 1)нотаріусу надані всі необхідні документи, визначені Переліком, що підтверджують безспірність заборгованості; 2)за наявності доказів належного направлення відповідачем письмової вимог про усунення порушень; 3) наявності доказів належного отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень. Позивач посилається на те, що Приватбанк розрахунок заборгованості з ним не узгоджував і навіть не повідомив про наявність заборгованості за договором. Нотаріус не перевірив безспірність заборгованості і подачу вимоги в межах позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Оскільки виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст.ст.87,88 ЗУ «Про нотаріат» і ч.2 ст.258 ЦК України, просив суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2018 рокупозов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича від 02 червня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №4687, про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в сумі 23662,01 грн. за кредитним договором №б/н від 14.02.2008 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати в загальній сумі 1806,80 ( одна тисяча вісімсот шість гривень вісімдесят копійок).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» витрат на правову допомогу у розмірі 1102,00 грн., та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В частині задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконаннюрішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українита роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку"апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 14.02.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_4. був укладений договір про надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» з встановленим на ній кредитним лімітом у розмірі 1300,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банком у судове засідання надані Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом 20.12.2007 р. №PR-2007-1247 (а.с.125-136), до яких своєю заявою від 14.02.2008р. приєднався ОСОБА_4 Проте в цих умовах відсутній п. 2.1.1.7.6. Посилання представника відповідача на те, що п. 5.3 вказаних Умов передбачено право банка в односторонньому порядку змінювати тарифи і інші Умови обслуговування рахунків не заслуговують на увагу, оскільки цим пунктом не передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати самі Умови і правила надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а тому позов підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягнуто понесені ним витрати на оплату судового збору у розмірі 704,80 грн. і понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 102,00 грн. (консультація адвоката) і 1000,00 грн. (складання позовної заяви), а всього 1806,80 грн.

Поте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду щодо стягнення з банку витрат на правничу допомогу.

Згідно до ч. З ст. 137 ЦПК України: для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається на (а.с. 9,10.) що ОСОБА_4 надано до суду першої інстанції лише дві квитанції про оплату послуг адвоката, однак до них не було додано договору про надання правової допомоги; та головне - детального опису виконаних робіт із зазначенням витраченого адвокатом часу.

Оскільки, в порушення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, позивачем не було надано у встановлений строк належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, то судом першої інстанції було зроблено хибний висновок про підстави для їх стягнення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуване рішення в зазначеній частині цим вимогам не відповідає.

Беручи до уваги все вищенаведене, апеляційний суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України, визнавши апеляційну скаргу обґрунтованою в частині розподілу судових витрать, скасовує оскаржуване рішення суду в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382-384, 390 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06 червня 2018 року в частині стягнення з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" витрат на правову допомогу у розмірі 1102,00 гри. скасувати, та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правову допомогу в повному обсязі.

Решта рішення в апеляційному порядку не оскаржена і апеляційним судом не перевірялась.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в частині яка перевірялась судом апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 19 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: