Постанова № 75460047, 24.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2885/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018, суддя Сліденко А.В., (повний текст рішення складено 21.05.18) по справі № 820/2885/18

за позовом ОСОБА_1

до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання протиправними дій щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Зміївського об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови в перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов'язати провести з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату пенсії, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується вкладкою НОМЕР_2 до посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.01.1993 (категорія 1). Згідно довідки МСЕК серії МСЕ №466102 комісії №2 Медико-соціальної експертизи йому встановлена друга група інвалідності з 21.12.2016, безстроково, причина інвалідності: захворювання отримані під час виконання обов'язку військової служби під час ліквідації аварії на ЧАЕС, тому він має право на пенсійне забезпечення відповідно до норм Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що судом при вирішенні питання по суті були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права та чинного законодавства. Зокрема, звертає увагу суду апеляційної інстанції на норми ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 9-1 Постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пунктів 2-3 Постанови КМУ від 15.11.2017, № 851 "Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відзначає, що відповідач був зобов'язаний виконати вимоги таких норм права та здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про що свідчить копія вкладки НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 від 17.07.2008 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а також є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Згідно довідки МСЕК друга група інвалідності встановлена у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС (а.с. 18).

Позивач перебуває на обліку в Зміївському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", про що зазначено в листі від 02.04.2018р. №1667/02.1-01/50 (а.с.24).

ОСОБА_1 22.03.2018 звернувся до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.23).

Листом від 02.04.2018р. №1667/02.1-01/50 Зміївським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що відпoвіднo дo Постанови КМУ від 15 листопада 2017 року №851 внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з вищезазначеною постановою перерахунок проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли інвaлідами.

В той же час позивач отримує пенсію по інвалідності II групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, отриманого при виконанні обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за нормами Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 03.06.1986 по 18.07.1986, що підтверджується військовим квитком (а.с.21), проте проходив дійсну строкову службу у період з 29.05.1979 по 21.05.1981.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміни, які відбулися у законодавстві щодо пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, не надають право на перерахунок раніш призначеної пенсії позивачу. Такі висновки суд першої інстанції обґрунтував тим, що положення ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначають право на перерахунок пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. При цьому, таке право мають не усі військовослужбовці, а лише ті, які на той час проходили дійсну строкову службу. Оскільки позивач, у період участі ним в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не проходив дійсну строкову службу, то суд першої інстанції вказав на відсутність у нього права на перерахунок пенсії.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.03.1991 № 796-ХІІ визначено види пенсій, підстави їх призначення та розмір пенсій, що призначаються військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 № 796-ХІІ, у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-У "Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Тобто, частиною третьою статті 59 Закону України від 28.03.1991 № 796-ХІІ було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ), яким частину третю статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ) викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, з аналізу вказаної редакцій частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме доповнено цей перелік особами, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також особами, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

При цьому, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби.

Висновок про те, що вказаний у ч.3 ст.59 Закону перелік осіб стосується виключено військовослужбовців, а не будь яких інших осіб, випливає з того, що зазначена норма права знаходиться в статті 59 Закону, якою, як зазначено вище, визначено умови призначення пенсій саме військовослужбовцям. При цьому, вказана норма права (ч.3 ст.59 Закону) стосується не усіх військовослужбовців, а виключно тих, які проходили дійсну строку службу.

Таким чином, встановивши те, що на момент участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС останній не проходив дійсну строкову службу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на нього не поширюються положення ч.3 ст.59 Закону.

Доводи позивача, які ним наведені в апеляційній скарзі та з якими останній пов'язує незаконність рішення суду першої інстанції, фактично стосується того, що позивач, як військовослужбовець, має право на перерахунок пенсії на підставі положень ч.3 ст.59 Закону. Але така позиція позивача є невірною, оскільки право на перерахунок пенсії за ч.3 ст.59 Закону мають лише військовослужбовці, які проходили дійсну строкову службу.

Окремо суд бере до уваги позицію Верховного суду, викладену в ухвалі від 08.05.2018р. (справа № 820/1148/18, адміністративне провадження № Пз/9901/33/18), в якій суд, приходить до висновку , що частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Таким чином, доводи позивача, що він має право на обчислення пенсії за статтею 59 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, є безпідставними.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 вказаного Порядку №1210 (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року № 851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П = Зс х Кзс х Кв/100% (пункт 9 Порядку).

15.11.2017 (після внесення змін до статті 59 Закону України Закону № 796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України за № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону.

Особам, які отримують пенсію на підставі ст. 54 Закону України № 796-ХІІ, пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку № 1210.

Таким чином, доводи позивача про те, що норму пункту 9-1 Порядку № 1210 можна застосовувати і до осіб, які отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону України № 796-ХІІ колегія суддів вважає необґрунтованими, що зумовлює правомірність оскаржуваного рішення пенсійного органу про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

Згідно із ст.15 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України.

Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Колегія суддів зазначає, що 24.01.2018 Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було внесено подання Прем'єр-Міністру України "Щодо усунення дискримінаційних підходів у пенсійному забезпеченні учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою".

Разом з тим, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за результатами розгляду заяви позивача, а також на час судового розгляду справи, відповідних змін ані до Закону України № 796-ХІІ, ані до Порядку № 1210 внесені не було.

Іншого Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнято не було.

Конституційне подання щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) норм ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку № 1210 Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини не вносилось.

Отже, зазначені вище норми ст.59 Закону № 796-ХІІ та п.9-1 Порядку № 1210 не визнані неконституційними, не скасовані, є чинними, а тому відповідач при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії зобов'язаний був діяти у відповідності до них.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо неналежного виконання вимог Закону гарантій Конституції з боку відповідача, які ним тривалий час ігнорувалися та продовжують ігноруватись та порушують соціальні гарантії статусної особи, в тому числі щодо принципу "належного урядування" та права на мирне володіння своїм майном, в даному випадку пенсією, а також судової практики як щодо пріоритетності Закону як норми вищої юридичної сили над підзаконними актами, так і втручання у право особи на мирне володіння майном у розумінні ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі , у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу.

Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п. 50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі "Кечко проти України" (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог скаржника, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результати апеляційного перегляду у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/2885/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Тацій Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло