Рішення № 75458815, 19.07.2018, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/1416/17

Провадження № 2/172/115/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2018 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Битяка І.Г. за участі: секретаря судового засідання – Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування вимог вказує, що 20 квітня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до цього договору, згідно з якими він зобов’язався надати допомогу в якості захисника по кримінальному провадженню № 12013040440001031 відносно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України на всіх стадіях кримінального провадження, в тому числі домогтися правового результату – визнання невинуватим ОСОБА_3 шляхом його виправдання або закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 284 КПК України, а відповідач – сплатити йому гонорар у сумі еквівалентній 7 тисячам євро. Позивач свої обов’язки виконав, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 року про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Сином відповідача 10.10.2016 року підписано акт прийому-передачі виконаних робіт. 15.07.2017 року ним направлено на адресу відповідача повідомлення про повне виконання обов’язків захисника за договором разом з актом прийому-передачі для підпису. Відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, тому він змушений звернутися до суду. Просить суд стягнути з відповідача передбачений договором гонорар в розмірі 7 тисяч євро по офіційному курсу НБУ на день прийняття рішення, а також судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 09.01.2018 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

19.06.2018 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог шляхом збільшення суми позову, однак суд не бере до уваги вказану заяву, оскільки така заява подана після закінчення підготовчого провадження, а відповідно до ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності відповідач не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

У зв’язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

20 квітня 2013 року між адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво № 2280 ДОКДКА) та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги в якості захисника по кримінальному провадженню № 12013040440001031 відносно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України на всіх стадіях кримінального провадження.

Відповідно до додаткової угоди від 20 квітня 2013 року ОСОБА_1 зобов’язується домогтися правового результату – визнання невинуватим ОСОБА_3 шляхом його виправдання або закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 284 КПК України, а ОСОБА_2 – сплатити йому гонорар у сумі еквівалентній сімсот євро протягом 7 банківських днів з дня винесення відповідного рішення та аванс у сумі сім тисяч євро до 30.09.13.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 10 жовтня 2016 року адвокатом ОСОБА_1 станом на 16.02.2016 року в ході судового розгляду кримінального провадження № 12013040440001031 відносно ОСОБА_3 проведено комплекс робіт та надано послуги, а саме: допити свідків (10 год.), допит експерта (2 год.), підготовка заперечень на клопотання прокурора про допит експерта та про призначення повторної комісійної експертизи (4 год.), ознайомлення в суді з висновком експерта, підготовка запитань (6 год.), допит експерта (4 год.), оголошення додаткової комісійної експертизи (2 год.), допит експерта (8 год.), участь в судових засіданнях (6 год.), дослідження речових доказів (2 год.), участь в судових засіданнях з 16.02.2016 по 10.10.2016 (18 год.), а всього 62 год. Даний акт 10.10.2016 року підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_1

З довідки Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області видно, що ОСОБА_1 приймав участь у розгляді кримінального провадження № 12013040440001031 відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України в якості захисника, а саме у 51 судовому засіданні за період з 05.07.2013 по 08.11.2016 року.

15.07.2017 року ОСОБА_1 направлено на адресу відповідача повідомлення про повне виконання обов’язків захисника за договором та акт прийому-передачі від 28.12.2016 року в 2-х екземплярах для підпису, однак відповідачем залишено поза увагою вказаний лист.

Пунктом 4 договору від 20.04.2013 року встановлено, що розмір гонорару, порядок оплати послуг адвоката, умови та порядок розгляду можливих спорів, інші правовідносини між сторонами обумовлюються окремо в додатковій угоді.

З пункту 3, 4, 5 додаткової угоди від 20.04.2013 року видно, що родич клієнта гарантує виплату адвокату авансу в розмірі сім тисяч євро до 30.09.2013 року, гонорару в розмірі сімсот євро, гонорар підлягає сплаті родичем клієнта, його довіреною особою або поручителем протягом семи банківських днів з дня постановлення відповідного судового рішення або підписання акту прийому-здачі.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До цього договору застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 1 ст. 27 Закону України Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне законодавство не містить заборони на визначення розміру плати (гонорару) за надані послуги (правова допомога) у фіксованому розмірі. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат справи тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 належним чином виконував умови укладеного договору з ОСОБА_2 щодо надання правової допомоги ОСОБА_3 в якості захисника на всіх етапах кримінального провадження, а також, що в результаті виконання позивачем своїх обов’язків за цим договором сторони досягли бажаного результату, визначеного у п. 2 додаткової угоди до договору про надання правової допомоги. Тобто, позивачем свої зобов’язання виконані в повному обсязі.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених обставин, в їх сукупності, свідчить про невиконання відповідачем по справі зобов’язань визначених договором про надання правової допомоги, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат пов’язаних з прибуттям у судові засідання, призначені на 15.02.2018, 06.03.2018, 31.05.2018 року на загальну суму 1 392,22 грн. суд виходить з положень ст. 134 ЦПК України, відповідно до якої разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв’язку із розглядом справи, а у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Таким чином, суд вважає, що немає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми судових витрат пов’язаних з прибуттям у судові засідання, оскільки ним не подано попередній розрахунок таких витрат. Крім того, позивачем зазначено витрати у вигляді заправки автомобіля паливом для прибуття до суду, але суд враховує наявність альтернативних видів транспорту, в тому числі громадського. Також невідомо чи пов’язані вказані витрати безпосередньо з судовим розглядом.

Під час судового розгляду судом винесено ухвалу про забезпечення позову від 20.06.2018 року шляхом накладення арешту на майно відповідача, яку, з урахуванням результату розгляду справи, належить залишити в силі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 203, 625, 901, 903ЦК України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 12, 13, 81, 131, 134, 141, 211, 247, 259, 263, 280-281 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 гонорар за договором про надання правової допомоги від 20.04.2013 року в сумі 7 000 (сім тисяч) євро, що за курсом НБУ на день прийняття рішення становить 30.54 грн. за 1 євро, тобто у сумі 213 785 (двісті тринадцять тисяч сімсот вісімдесят п’ять) гривень 64 копійки.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі в сумі 2 137,85 грн. (судовий збір).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.Г. Битяк