Ухвала суду № 75458753, 24.07.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7059/17

1-кп/214/339/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Хомініч С.В.,

за участю:

секретаря Горбунової Л.С.,

прокурора Тумко В.І.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання захисника по кримінальному провадженню №12017040750002631, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2017 щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

До суду надійшло письмове клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4, про заміну запобіжного заходу ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт з 19-00 год. до 07-00 год. за адресою реєстрації. У судовому засіданні захисник підтримала клопотання, яке обґрунтовано тим, що на теперішній час обвинувачений тримається під вартою вже протягом восьми місяців. Захисник вважає, що тримання ОСОБА_3 під вартою протягом зазначеного строку порушує положення ст.5 Конвенції з прав людини та не забезпечене жодним доказом неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу. Вважає, що існують всі підстави для заміни обраного щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт з покладенням обов’язків, передбачених п.п.1-3 ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

В судовому засіданні прокурор заперечувала проти зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Вважала, що слід продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів з метою запобігання спробам переховуватися від суду, вчиненню обвинуваченим нового кримінального правопорушення, уникнути впливу на потерпілу. Врахувати те, що ОСОБА_3 офіційно до затримання не працював, а відтак не має законних, належних та достатніх засобів для існування. Твердження захисника, що обвинувачений зможе знайти роботу, перебуваючи під домашнім арештом, вважає необґрунтованими. Крім того, обвинувачений не одружений та не має тісних соціальних зв’язків, що дає підстави вважати, що він може переховуватися від суду. Маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за скоєння умисних злочинів, на шлях виправлення не став, так як обвинувачується у вчиненні нового злочину проти власності, тому є підстави вважати, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність далі. Окрім того, зауважила, що обвинувачений двічі проникав у житло потерпілої, яка хвилюється за своє життя та життя своєї доньки. Отже, прокурор вважає, що ризики продовжують існувати, тому просила задовольнити її клопотання та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, а клопотання захисника просила відхилити.

Захисник ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити прокурору у її клопотанні та підтримав клопотання захисника та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпіла заперечувала проти клопотання адвоката та просила суд не змінювати запобіжний захід обвинуваченому, підтримавши думку прокурора.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання захисника та задоволення клопотання прокурора щодо продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи раніше судимим, останній раз: 06.04.2009 Довгинцівським районним судом м. Кривого рогу за ч.1 ст.152, ч.2 ст.152, ст.70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнився на підставі ухвали Жовтоводського районного суду від 05.05.2014 умовно-достроково на підставі ст.81 КК України на строк 2 роки 4 місяці 09 днів, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Під час вирішення питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує положення ст.ст.177, 178 КПК України.

Так, згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою продовження строку запобіжного заходу є наявність обґрунтованих ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, на думку суду, ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілу, оскільки вона боїться за своє життя та життя своєї доньки, тому що обвинувачений двічі проникав у її житло, про що говорила під час її допиту у судовому засіданні.

Також, суд вважає, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки згідно з довідкою щодо притягнення до кримінальної відповідальності та судимості ОСОБА_3, станом на 15.11.2017 щодо обвинуваченого є наступні відомості:

- засуджений 12.02.2008 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу ст. 307 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

- засуджений 06.04.2009 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу ст. ст. 152 ч.1, 153 ч.2, 70, 71 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнився ухвалою Жовтоводського р\с 05.05.2014 умовно достроково на підставі ст. 81 КК України на строк 2 р. 4 міс. 09 днів.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 схильний до вчинення умисних злочинів, які згідно ст.12 КК України кваліфікуються, як тяжкі злочини.

Окрім того, суд наголошує на тому, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні, вчинено ним в період непогашеної судимості, що, на думку суду вказує на пряму антисоціальну направленість діянь обвинуваченого, нехтування ним факту наявності судимості, що, на передбачає реальну, нагальну необхідність перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах ізоляції від суспільства на час судового розгляду по цьому кримінальному провадженню.

Також, суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 складається з двох епізодів, кожен з яких вчинено щодо однієї потерплої в короткий проміжок часу з проникненням до її житла.

Отже, вищевказані факти, на думку суду, дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 схильний до вчинення умисних злочинів, перебуваючи на волі, не маючи законних, належних та достатніх засобів для існування, може вчинити інші злочини проти права власності з метою отримання коштів для існування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 міститься вичерпний об’єм ознак, який свідчить про наявність в його діях ризиків, які передбачені п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні довела, що існують підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, так як ОСОБА_3 може вчинити інші умисні злочини проти власності та впливати на потерпілу.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що для продовження строку дії запобіжного заходу потрібна наявність хоча б одного ризику, який перелічений в ч.1 ст.177 КПК України, а не їх сукупність.

Також судом враховується, що тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, становить - позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 хоча і працездатний, не є інвалідом, проте, не має постійного місця роботи та ніде не навчається, для чого перешкод об’єктивного характеру у обвинуваченого немає. Однак за місцем мешкання характеризується позитивно.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в цьому випадку заміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід для запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та які встановлено судом в судовому засіданні, не буде обґрунтованим з точки зору закону, зокрема, КПК України, та є підставою для відмови у клопотанні захисника обвинуваченого про заміні запобіжного заходу на більш м’який – домашній арешт.

Окрім того, при продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 враховано також норми Конституції України та європейського права.

Так, згідно з ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як видно з зазначених вище обставин, суд визнає, що існують підстави для продовження дії такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3.

Також, суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для заміни обвинуваченому запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м’який.

Таким чином, суд вважає, що прокурор довела наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому приходить до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 ще на 60 днів, підлягає задоволенню, а клопотання захисника підлягає залишенню без задоволення, оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 315-317, 331, 369, 372, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу, обраного щодо ОСОБА_3 на домашній арешт залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Строк запобіжного заходу обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 22 вересня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хомініч С.В.