Постанова № 75458341, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3754/18 А Справа № 207/447/18 Головуючий у 1 й інстанції - Скиба С. А. Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Дніпро 17 липня 2018 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Куценко Т.Р.

суддів - Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі - Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року дану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 15 березня 2017 року про залишення позову без руху /а.с.11/.

З цією ухвалою не погодилася позивач, і подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування ухвали, посилаючись на її незаконність, безпідставність з порушенням норм процесуального права. /а.с.17-18/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний позов на виконання вимог ч.3 ст..185 ЦПК України підлягає поверненню, оскільки після отримання ухвали від 15 березня 2017 року позивачем не були виконанні її вимоги у встановлені строки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася з позовними вимогами до ОСОБА_3 та просила суд зокрема відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду завдану злочином.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 15 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, посилаючись на необхідність зазначення місця проживання чи перебування відповідача, його реєстраційного номеру облікової картки платника податків за наявності або номер і серію паспорта та сплати судового збору відповідно до позовних вимог розмір ставок якого визначений ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" /а.с.6/.

На виконання ухвали суду від 15 березня 2017 року ОСОБА_2 було надано уточнену позовну заяву, в якій позивач посилається, що її звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог ст..5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки вимоги стосуються відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення /а.с.9-10/.

Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року дану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 15 березня 2017 року про залишення позову без руху, а саме позивачем не було зазначено місце проживання чи перебування відповідача та його реєстраційний номер облікової картки платника податків /а.с.11/.

Проте, відповідно до норм ч.3 ст..175 ЦПК України реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача вказується у позовній заяві, у разі якщо такі відомості позивачу відомі. Тоді як, ОСОБА_2 в уточненій позовній заяві повідомила суд, що їй не відомі будь-які інші дані, крім зазначених у позові та просить суд з'ясувати їх для подальшого розгляду справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції робив запит до відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області, тоді як ОСОБА_2 зазначила, що відповідач проживає у м.Бровари Київської області.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та статті 4 ЦПК України роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VІ).

Отже, враховуючи що процесуальним законом не закріплено обов'язкової вимоги зазначати реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, а лише у разі якщо такі відомості позивачу відомі та запиту суду до органу державної влади щодо встановлення місця проживання відповідача до іншої області, замість той де він проживає, колегія суддів виходить з того, що повертаючи позовну заяву суддя першої інстанції дійшов до висновку з порушенням норм процесуального права, оскільки вимоги про усунення недоліків викладені в ухвалі суду від 15 березня 2018 року не всі відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду про визнання позовної заяви неподаною та її повернення у справі підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 квітня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

Ж.І. Максюта