Рішення № 75458148, 12.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.07.2018

Справа № 320/1384/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Редько О.В.,

за участі секретаря - Колесніковій Л.В.,

позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,

ВСТАНОВИВ

В лютому 2018 р. ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

Згідно уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 вказувала, що є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом на вищезазначену квартиру, посвідченим держаним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Лайзорик О.Ф. від 17.02.2017р.

Позивачка вказує, що не може самостійно господарювати та використовувати свою власну квартиру за цільовим призначенням, оскільки в ній без правових підстав ( а саме без відповідної реєстрації) мешкає ОСОБА_4, що підтверджується довідкою від 21.02.2017 р. посвідченою Директором КП «ЖИТЛОМАСИВ» - А.С. Хрущ. Відповідач відмовляється добровільно звільнити квартиру АДРЕСА_1.

На даний час позивачка має намір продати належну їй квартиру АДРЕСА_1, але той факт, що відповідач не звільняє її власність, а саме вищезазначену квартиру, не дає їй скористатися її законними правами власника

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом виселення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Позивачка в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що з 4.11.1994 року відповідач був в зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_7 та з цього часу проживали в складі родини, вели спільне господарство разом з дочкою -- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до ст. ст. 156, 64 ЖК та рішення КС від 3.06.1999 року № 1-8/99 відповідач набув статус члену сім`ї, як відносно позивачки так і відносно власника спірної квартири - матері його дружини ОСОБА_7 В спірну квартиру відповідач вселився за згодою власника квартири, відносно якого є також членом сім`ї та будь-яких заперечень щодо його незаконного проживання йому не направлялось, враховуючи те, що з урахуванням ст. ст. 1216,1218,1219,1231,1268,1269,1297 ЦК - спадкові права на спадкове майно, а саме, квартиру АДРЕСА_1 позивачка набула, як спадкоємець, на спірну квартиру (володіння, користування) з моменту відкриття спадщини та незалежно від часу отримання свідоцтва про право на спадщину. Будь-яких вимог від позивачки щодо платного користування спірною квартирою чи на умовах оренди від неї не надходило, протягом всього часу проживання відповідачем сплачуються усі комунальні платежі за користування квартирою. Також, в не залежності від підстав позовних вимог, позивачкою пропущено строк позовної давності щодо вимог про виселення зі спірної квартири та відповідно до ст. 261, 267 ЦК представник відповідача заявляє про це суду та просить його застосувати.

Вислухав пояснення позивача, її представника та представника відповідача, дослідив та оцінив надані докази, суд встановив наступне.

При вирішенні даної справи суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном.

Гарантуючи захист права власності, передбачене ст. 41 Конституції України, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира, інше житлове приміщення, призначені та придатні для проживання в них(ст.ст. 379, 380 ЦК ).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час та спосіб.

Аналогічна Правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-709цс16 в Постанові від 16.11.2016 року.

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим держаним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Лайзорик О.Ф. від 17.02.2017р. спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 являється ОСОБА_1/а.с.6/

У відповідності до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1./а.с.6/

У відповідності до довідки старшої по будинку у вищевказаній квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_4./а.с.9/

У відповідності до інформації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 15.03.2017 року за № 1133 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4, останній має місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2./а.с.19/

Відповідачем були надані копії квитанцій про оплату спожитих послуг, споживачем за якими значиться ОСОБА_9/а.с.42-44/, що підтверджує оплату відповідачем комунальних послуг, що також і не заперечувалось позивачем та її представником.

У відповідності до довідки старшої по будинку за адресою реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_2 мешкають квартиранти останні 3 роки./а.с.78/

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що з 90-х років відповідач працював в Ізраїлі, його дружина (мати позивачки) захворіла на онкологічне захворювання. Відповідач позичав грошові кошти на весілля позивачки (своєї падчерки) та похорони дружини (матері позивачки). Відповідач погодився переїхати з 4-х кімнатної квартири: АДРЕСА_2 до 1-но кімнатної квартири АДРЕСА_1. До смерті ОСОБА_9 відповідач сам робив там ремонт та купував меблі. Доглядав ОСОБА_9 Після її смерті за особисті кошти здійснював похорони та встановлював пам'ятник.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що наприкінці 2004 року - початку 2005 року він придбав собі мікроавтобус. Відповідач попросив його перевезти речі з квартири за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач робив ремонт в квартирі АДРЕСА_1 та в нього були добрі стосунки з попередньою власницею. Також свідок ОСОБА_11 підтвердив, що відповідач працював в Ізраїлі та переводив кошти своїй сім'ї, до складу якої тоді входила падчерка - позивачка по справі. Після смерті дружини (матері позивачки) з якої вони проживали за адресою: АДРЕСА_2 відповідач погодився переїхати до іншої квартири, а саме: АДРЕСА_1, оскільки позивачка вийшла заміж та він з добрих намірів залишив їм для проживання більшу квартиру.

Таким чином, на теперішні час квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачці ОСОБА_1, де проживає на даний час відповідач ОСОБА_4.

Відповідач не оспорює неможливість спільного проживання та малу площу квартири.

З наданих суду доказів та пояснень вбачається, що відповідач проживає в спірній квартирі, не є членом родини позивача тобто власника квартири, його місце проживання зареєстроване за іншою адресою, за якою він має право користування житлом, відтак наявні всі підстави для його виселення.

При цьому, слід зазначити, що заява відповідача та його представника про неможливість його виселення зі спірної квартири у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності являється необґрунтованою, оскільки у відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так як позивачка зазначає, що 17.02.2017 року, що також підтверджується вищевказаними доказами, дослідженими під час судового розгляду, зареєструвала право власності на квартиру та виявила бажання відчужити її, після чого звернулася до відповідача з вимогою звільнити займану квартиру, отримавши відмову, а тому порушення майнових прав позивачки відбулося після 17.02.2017 року, в той час як до суду вона звернулася 24.02.2017 року.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 81,89, 141-142, 200, 263-265, 280-284, ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом виселення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований: Запорізька область, АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована АДРЕСА_2 судові витрати в розмірі 640,00 грн.

Повний текст рішення виготовлений 20.07.2018 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько