Ухвала суду № 75457397, 18.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/1313/18

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

18.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

Вотьканича Ф.А., Гошовського Г.М., Животова Є.Г.,

при секретарі Костюк Л.А.,

з участю прокурора Рожкова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження №11сс/777/267/18 за апеляційною скаргою прокурора Тячівської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 8 травня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури Фістера О.М. про вжиття заходів забезпечення по кримінальному провадженні у вигляді арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

08 травня 2018 року ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури про вжиття заходів забезпечення по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018070160000528 від 7 травня 2018 року у вигляді арешту майна, а саме: вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 28.02.18 року на вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.02.18 року на спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2.

Зазначене майно було виявлено і вилучено 6 травня 2018 року, під час огляду місця події.

З клопотання вбачається, що воно заявлене в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 7 травня 2018 року за №12018070160000528.

Ухвала слідчого судді вмотивована тим, що вилучене під час огляду місця події майно не відповідає критеріям, визначеним у зазначеній нормі кримінально процесуального закону, оскільки не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди, не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, не набуті кримінально протиправним шляхом. Також прокурором в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведеного необхідність накладення арешту на вказане майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. Більш того, огляд місця події, у процесі якого вилучено вказане майно, був проведений до початку кримінального провадження, однак таке було зареєстроване 7 травня 2018 року.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, перелік якого зазначено у клопотанні та яке виявлене в ході проведення огляду місця події від 6 травня 2018 року. Вказує на те, що є необхідність встановити походження вилучених речових доказів та їх відповідність зазначеній товаро-транспортній накладній та проведення з даного приводу відповідних експертиз. Вилучене майно має значення для встановлення фактів та обставин у кримінальному провадженні №12018070160000528 від 7 травня 2018 року, відповідно до ст. 98 КПК України є речовими доказами.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши судовий матеріал та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Із вимог ч.3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та згідно ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Так, згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене в ході огляду місця події 6 травня 2018 року, а саме: вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, цистерну, яка опломбована та згідно накладної №030501 від 3 травня 2018 року заповнена дизельним паливом в загальному об'ємі 28000 літрів; товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 28.02.18 року на вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.02.18 року на спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, вказаних вимог законодавства не дотримався в повному обсязі.

Прокурор як в поданому до слідчого судді клопотанні, так і під час апеляційного розгляду довів, що майно - вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, цистерну, яка опломбована та згідно накладної №030501 від 3 травня 2018 року заповнена дизельним паливом в загальному об'ємі 28000 літрів; товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 28.02.18 року на вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.02.18 року на спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, згідно постанови слідчого від 7 травня 2018 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні 12018070160000528 від 7 травня 2018 року.

Колегія суддів вважає, що у клопотанні прокурора наявне обґрунтування необхідності арешту даного конкретного майна, конкретизовано підставу та мету накладення арешту на майно, а постанова органу досудового розслідування про визнання автомобіля та документів речовим доказом у кримінальному провадження доводить відповідності даного автомобіля критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.

Як свідчать матеріали даного провадження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, яке зазначене в клопотанні слідчого про накладення арешту, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки обґрунтовано визнане речовими доказами, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до висновків слідчого судді з приводу того, що вилучене під час огляду місця події майно не відповідає критеріям, визначеним у зазначеній нормі кримінально процесуального закону, оскільки не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди, не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, не набуті кримінально протиправним шляхом, оскільки як вбачається із клопотання, постановою слідчого таке майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому у клопотанні прокурора зазначені достатні на даній стадії кримінального провадження підстави вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.

Крім цього, колегія суддів враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.

Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.

Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегія суддів не вбачає. При цьому колегія суддів враховує те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на це майно, шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування таким майном.

Враховуючи наведене апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню із постановленням апеляційним судом, у відповідності до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, нової ухвали.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.170-173,407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Тячівської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 8 травня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури про арешт майна скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Тячівської місцевої прокуратури про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018070160000528 від 7 травня 2018 року, а саме: вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, цистерну, яка опломбована та згідно накладної №030501 від 3 травня 2018 року заповнена дизельним паливом в загальному об'ємі 28000 літрів; товаротранспортну накладну від 3 травня 2018 року за №030501, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 28.02.18 року на вантажний автомобіль марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.02.18 року на спеціалізований напівпричіп марки «Indox D-1581», державний номерний знак НОМЕР_2, шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування вказаним майном.

Копію ухвали невідкладно надіслати прокурору Тячівської місцевої прокуратури, власнику транспортного засобу - Конюченко Е.М. та ТОВ «Дніпроресурс-ойл».

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: