Рішення № 75456994, 12.07.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1009/18

Провадження № 2/307/837/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Фера В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Буштинської селищної ради, Тячівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Буштинської селищної ради Тячівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове нерухоме майно. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що їм належить спадкове нерухоме майно, а саме житловий будинок №31(33) по вул. Лужній в смт. Буштино та квартира за №13 по вулиці Незалежності, 7 в смт. Буштино. Після смерті спадкодавців відкрилася спадщина на вказане нерухоме майно, а тому заяви про прийняття спадщини вони подали завчасно. У зв'язку з тим, що спочатку, домовленості між ними не було вони подали заяви про прийняття спадщини за законом кожен і на будинок, і на квартиру. На підставі взаємних поступок вони дійшли згоди та не заперечують, щоб будинок №31(33) по вул. Лужній в смт. Буштино належав позивачці ОСОБА_1, а квартира за №13 по вулиці Незалежності, 7 в смт. Буштино належала позивачці ОСОБА_2. Також зазначили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 3 жовтня 1973 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 будинок №31(33) по вул. Лужній в смт. Буштино, які в травні 1977 року почали здійснювати перебудову вказаного будинку, про що було видано рішення виконкому Буштинської селищної ради від 27 травня 1977 року за №12 та надано дозвіл районного архітектора на право виконання будівельних робіт №9, в якому вказана дата виконання будівельних робіт як 1978 рік. 19 травня 1978 року ОСОБА_4 склав заповіт, в якому все своє майно заповів дружині ОСОБА_5 20 лютого 1980 року ОСОБА_4 помер, а 6 жовтня 1980 року його дружина ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого успадковує ? частину будинку, так як інша ? частина будинку їй належала як дружині заповідача. Фактично ОСОБА_5 проживала в будинку з 4 січня 1977 року та померла в ньому, про що свідчить відмітка про прописку в будинковій книзі. Також позивачі зазначили, що 20 червня 1984 року будинок був перебудований, про що свідчить зведений акт оцінки будівель і споруд, виданий інвентарним бюро ОСОБА_5, та виданий позивачці ОСОБА_1 технічний паспорт на будинок, в якому рік побудови будинку зазначений як 1984 рік. Померлий батько ОСОБА_1 – ОСОБА_6 при житті звертався в Тячівську державну нотаріальну контору щодо прийняття спадщини, але так і не отримав правовстановлюючого документу, так як помер. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина і вони, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка була рідною сестрою ОСОБА_6, подали заяву на прийняття спадщини, але оформити її не змогли у зв’язку з відсутністю в ОСОБА_6 правовстановлюючих документів на будинок №31(33) по вул. Лужній в смт. Буштино. Крім того, матері ОСОБА_6 та ОСОБА_2 – ОСОБА_7 належала квартира АДРЕСА_1, щодо якої вони теж подали заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. У зв’язку з тим, що вони подали одночасно заяви на прийняття спадщину і на будинок, і на квартиру, Тячівською держаною нотаріальною контрою їм було запропоновано звернутися до суду з питанням про встановлення права власності на нерухоме майно.

Просять визнати право власності на будинок № 31(33) по вул. Лужній в смт. Буштино, Тячівського району за ОСОБА_1 та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_8 в судове засідання не з»явився, так як надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягали на розгляді справи у відсутності їх представника ОСОБА_8

Представник Буштинської селищної ради в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просив справу розглянути у їх відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Тячівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 в судовому засіданні позов визнала та пояснила, що перешкод у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 не має. На спадковий будинок №31(33) по вул. Лужній в смт. Буштино, Тячівського району свідоцтво про право на спадщину видано не може бути, та як не проведена державна реєстрація будинку.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 3 жовтня 1973 року ОСОБА_4 купив у ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 11,65 квадратних метрів, в смт. Буштино, вул. Лужна, 31, Тячівського району, Закарпатської області (а.с.11).

Відповідно до рішення виконкому Буштинської селищної ради від 27 травня 1977 року за №12 та дозволу районного архітектора виконкому Тячівської районної ради за №9 на право виконання будівельних робіт ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано дозвіл на перебудову старого житлового будинку в смт. Буштино, вул. Лужна, 31, Тячівського району, Закарпатської області (а.с.12, 13)

Згідно акту відведення земельної ділянки від 3 травня 1977 року ОСОБА_4 відведено земельну ділянку, площею 700 квадратних метрів, під індивідуальне будівництво будинку в смт. Буштино, вул. Лужна, 31, Тячівського району, Закарпатської області (а.с.18).

Згідно заповіту від 19 травня 1978 року, зареєстрованого секретарем виконкому Буштинської селищної ради в реєстрі за №17, ОСОБА_4 заповів все своє майно жінці ОСОБА_5 (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 6 жовтня 1980 року, спадкоємцем вказаного у заповіті майна ОСОБА_4, який помер 29 лютого 1980 року, є його жінка ОСОБА_5, мешканка смт. Буштино, вул. Лужна, 33, спадкове майно складається з ? незакінченого будівництвом житлового будинку, 13% готовності, з надвірними спорудами в смт. Буштино, вул. Лужна, 33 (а.с.15).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 1 лютого 2007 року за №842, квартира АДРЕСА_3, загальною площею 18,8 квадратних метрів, зареєстрована за ОСОБА_7 (а.с.26).

Відповідно до рішення Буштинської селищної ради від 18 листопада 2016 року за №394 ОСОБА_6 дано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в смт. Буштино, вул. Лужна, 33, Тячівського району (а.с.25).

Також, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася 9 січня 1994 року і її батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_10, що стверджується свідоцтвом про її народження та свідоцтвом про шлюб з ОСОБА_11 (а.с.7, 8).

Крім того, встановлено, що позивачка ОСОБА_2 народилася 14 липня 1966 і її матір»ю зазначена ОСОБА_12, що стверджується свідоцтвом про її народження та паспортом громадянина України (а.с.5, 7).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_12 народилася 18 серпня 1948 року і її матір»ю зазначена ОСОБА_13 (а.с.9).

22 травня 2016 року ОСОБА_7 померла, що стверджується свідоцтвом про її смерть (а.с.10).

13 лютого 2017 року помер ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.8).

Відповідно до проекту технічного паспорту на житловий будинок в смт. Буштино, вул. Лужна, 35 (33), Тячівського району, виготовленого на замовлення ОСОБА_1, його загальна площа становить 33,50 квадратних метри (а.с.19-20).

Згідно заяви на прийняття спадщини за законом від 16 червня 2017 року, позивачка ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_6, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31).

Згідно листа виконкому Буштинської селищної ради від 25 квітня 2018 року за №360/02-31 власником житлового будинку, що в селищі Буштино по вул. Лужна,33 (31) була ОСОБА_5, яка померла 24.11.2015 року. До дня її смерті з нею проживала її донька ОСОБА_7, в якої було двоє дітей: донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім цього, ОСОБА_7 була власником житлової квартири, що в смт. Буштино по вул. Незалежності, 7/13. ОСОБА_7 померла 22.05.2016 року. ОСОБА_6 мав дочку ОСОБА_1, яка є мешканкою села Лази, вул. Перемоги, 149. ОСОБА_6 помер 13.02.2017 року. На день смерті він проживав один за адресою: смт. Буштино, вул. Лужна. 33,

Згідно пункту 3 глави 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Як вбачається з узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого Спеціалізованого Суду України від 16.05.2013 року, вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам слід враховувати наступне. Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування». За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Однак, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це є підставою для відмови у позові. Вказана відмова нотаріуса повинна бути виражена у письмовому вигляді у формі постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Суд зазначає, що постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне нерухоме майно позивачі та їх представник суду не надали.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Також поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» не є тотожними, адже законодавець розмежовує ці поняття та пов’язує з виникненням зазначених майнових прав різні наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, доказів про те, що позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину суду з винесенням нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не надано.

Також, суд зазначає, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємців права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини про те право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом із тим необхідно розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Як встановлено в судовому засіданні, померлі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були забудовниками будинку в смт. Буштино, вул. Лужна, 31, Тячівського району, який на час прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті чоловіка ОСОБА_4 становив, у зв’язку з його перебудовою, 13% готовності, при цьому доказів щодо закінчення будівництва та подальшої державної реєстрації будинку позивачами не надано.

Також, позивачами не надано доказів щодо прийняття спадщини в межах шестимісячного строку померлим ОСОБА_6 на спадкове майно після смерті його матері ОСОБА_7, та самою померлою ОСОБА_7 – на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_5

Суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що право позивачів на спадщину було оспорене чи не визнане. Також, не вбачається, що позивачі використали надані законодавством можливості оформлення спадкових прав та належним чином оформили своє право власності на спадкове майно.

При цьому, позивачі не позбавлені можливості оскаржувати дії нотаріуса відповідно до Глави 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Буштинської селищної ради, Тячівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове нерухоме майно слід відмовити

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивачів.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.1296, 1297 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Буштинської селищної ради, Тячівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 22 липня 2018 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко