Ухвала суду № 75456923, 23.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/230/2018(м)

241/1042/18

Слідчий суддя: Демочко Д.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.

при секретарі Меркуловій Я.О.

за участю прокурора Дорогань О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 10.07.2018 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

За № 42018051290000109 кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України від 07.06.2018 року внесено до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 10.07.2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

На зазначену ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ухвала слідчого судді незаконна і підлягає скасуванню. Зазначає, що врожай сільськогосподарської культури, яка засіяна на земельній ділянці може бути доказом злочину, тому дану земельну ділянку необхідно арештувати. Просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання про арешт майна задовольнити.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що клопотання про арешт майна не може бути задоволене, оскільки: по-перше, вказані об’єкти не відповідають вимогам статті 98 КПК України, якою визначено поняття речових доказів, речовими доказами в даному провадженні нічого не визнавалось; по-друге, земельна ділянка належить територіальній громаді, право користування нею надано Першотравневому районному комунальному підприємству «Водхоз», в зв’язку з чим слідчим не доведено, кого саме необхідно позбавити права відчуження та використання.

Крім того, із витягу з ЄРДР вбачається, що органом досудового розслідування визначена правова кваліфікація за ч. 2 ст. 364 КК України, тобто зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, проте в тексті клопотання зазначається про самовільне зайняття земельної ділянки, що кваліфікується за ст. 197-1 КК України, що виходить за межі кримінального провадження, в рамках якого розглядається дане клопотання.

Колегія суддів звертає увагу, що з прийняттям Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. функцію загального нагляду органів прокуратури було скасовано. Також було змінено конституційні засади функціонування органів прокуратури. Так, Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII від 02.06.2016 р. ст. 131-1 Конституції України викладена в наступній редакції «В Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Таким чином прокурор позбавлений можливості здійснювати функцію загального нагляду. Проте, з матеріалів справи вбачається, що прокурором Джансизом Д.В. було складено рапорт на ім’я керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2, в якому зазначено що ним, під час моніторингу земель громадської та житлової забудови на території смт. Мангуш було виявлено правопорушення.

Підстави для накладення арешту на майно, визначені ст. 170 КПК України, в даному провадженні відсутні.

Також слідчим не доведено необхідності арешту врожаю з врахуванням конкретних обставин справи, не доведено будь-яких ризиків, які визначені законом, тому слідчий суддя дійшов правильного, обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні даного клопотання, який погоджує колегія суддів.

Отже, ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170-173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 10.07.2018 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 10.07.2018 року про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна залишити без змін.

Судді: