Рішення № 75456246, 20.07.2018, Олександрівський районний суд Донецької області

справа №240/254/17

провадження № 2/240/115/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2018 року смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого: - судді Попович І.А.

за участі:

представника позивача: - ОСОБА_1

представників відповідача: - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

секретаря судового засідання: - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 року позивач звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 28361,01 грн. за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року та судових витрат.

01.06.2017 року винесене заочне рішення, яким позовні вимоги банку були задоволені частково.

07.03.2018 року ОСОБА_6 звернувся до Олександрівського районного суду Донецької області із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 13 березня 2018 року у відповідності до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, заяву було залишено без руху.

19.03.2018 року заявником виконано вимоги ухвали від 13 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 27.03.2018 року заочне рішення від 01.06.2017 року було скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року було відмовлено в клопотанні представника відповідача про передачу справи за підсудністю. Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, задоволено.

Ухвалами суду від 23.05.2018 року, 31.05.2018 року, 12.06.2018 року, 26.06.2018 року задоволено клопотання представника відповідача про перерву в судовому засіданні та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 12.06.2018 року та 09.07.2018 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідач відповідно до договору № б/н від 24.09.2010 року отримав кредит у розмірі 2400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.01.2017 року має заборгованість – 28361,01 грн., яка складається з наступного: 1778,39 грн. – заборгованість за кредитом; 21405,91 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3350 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи - 500,00 грн. (фіксована частина); 1326,72 грн. (процента складова).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Також надав суду відповідь на відзив, відповідно до якої, "ПриватБанк" публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг, тобто правила та умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які отримують доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в якій зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, і зобов'язується виконувати викладені умови в тому числі з умовами та правила обслуговування по платіжним картам розташованим на сайті банку. На підставі поданої заяви, що разом з умовами та правилами зі зразками підписів та відбитків печатки, тарифами складають договір про надання банківських послуг, відповідачу було відкрито картковий рахунок № 4149437412352302. Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами, тобто відповідачу були зрозумілі умови договору. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці (а.с. 208-213 т. 1).

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами банку, оскільки не підписував їх, а тому відсутнє погодження відповідача з цими умовами. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності, посилаючись на те, що строк повернення кредиту настав 24.09.2012 року, який відповідає строку дії картки в 2 роки, тобто строк звернення до суду до 24.09.2015 року, а позивач звернувся до суду лише в квітні 2017 року (а.с. 147-150 т. 1).

Суд, дослідивши та оцінивши надані докази, вислухавши сторони вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 24.09.2010 року відповідач уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг, що складається із Анкети-Заяви (далі Заява) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (далі Умов), Витягом з тарифів по картам та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 6-31 т. 1). Заява (а.с.6 т. 1) не містить відомостей щодо найменування картки яку виявив бажання отримати на своє ім'я відповідач, не містить відомостей щодо бажаного кредитного ліміту по платіжній картці "Універсальна/Gold". Анкета-Заява містить підпис відповідача та датована 24.09.2010 року.

Тарифи з обслуговування кредитних карт "Універсальна" містять відомості про базову процентну ставку на місяць по картці "Універсальна/Gold" в розмірі 3,0 % (а.с.7 т. 1 та а.с. 30 т. 2).

За вимогами п. 1.1.3.2.3 Умов, банк має право проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта випискою по картрахунку відповідно п. 1.1.2.1.9. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Пункт 1.1.2.1.9. Умов передбачає не менш одного разу на місяць засобом, вказаним в Заяві, надавати утримувачу витяги про стан Картрахунків та проведених за минулий місяць операцій по Картрахункам.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 Умов і правил надання банківських послуг (далі Умов) за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленими тарифами банку, з розрахунку 360 календарних діб на рік. В випадку виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

За вимогами п. 2.1.1.5.6 Умов, у разі невиконання зобов’язань за договором позичальник на вимогу банку повинен виконати зобов’язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Пункт 2.1.1.7.6 Умов передбачає, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов, у випадку виникнення прострочених зобов’язань клієнт сплачує банку пеню.

Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.09.2010 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_6 станом на 31.01.2017 рік: заборгованість за кредитом становить – 1778,39 грн.; заборгованість за процентами – 21405,91 грн.; нарахована комісія та пеня – 3350,00 грн.; заборгованість по судовим штрафам – 1826,72 грн. Разом – 28361,02 грн. Останній раз боржник сплатив у рахунок заборгованості грошову суму в розмірі 450 грн., 25.03.2014 року. На вказану дату, процентна ставка становила 30%, заборгованість за кредитом становила 1778,39 грн., загальна заборгованість за процентами становила 95,94 грн. До 14.04.2014 року відповідачу нарахована пеня в розмірі 50 грн. (а.с. 4-5 т. 1).

Суд всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, за своїм внутрішнім переконанням оцінює їх наступним чином.

Анкету-заяву (а.с.6 т. 1), суд вважає належним та допустимим доказом на підтвердження укладення між сторонами договору приєднання 24.09.2010 року та отримання відповідачем платіжної картки "Універсальна/Gold". При цьому відхиляє доводи позивача, викладені в позовній заяві про отримання відповідачем кредиту в розмірі 2400 грн., оскільки Анкета-заява не містить зазначених відомостей.

При оцінці зазначеного доказу суд приймає до уваги що факт подання анкети-заяви не оспорювався відповідачем та його представниками в судовому засіданні. Суд оцінює анкету-заяву, як достовірний доказ.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що затверджені наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, суд оцінює як належний та допустимий доказ на підтвердження укладення між сторонами договору приєднання, за умовами визначеними банком (а.с. 8-31 т.1). Суд погоджується з доводами представника відповідача, відносно змін внесених до Умов, що надані суду в якості доказу в п. 1.1.2.29.8, однак переконаний, що зазначені зміни не порушують права відповідача та не стосуються позовних вимог. Доказів щодо будь-якіх змін в наданих суду Умовах, які б погіршували права боржника, або впливали на порядок розрахунку заборгованості, сплату заборгованості, її розрахунок, відповідач не надав.

Суд відхиляє доводи представників відповідача, щодо необхідності безпосереднього підписання сторонами Умов, оскільки укладений сторонами договір є договором приєднання, умови якого встановлені позивачем в стандартній формі, зазначений договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Розрахунок заборгованості (а.с.4-5 т. 1), суд визнає належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту в розмірі 1778,39 грн., оскільки зазначена сума заборгованості не оспорювалася відповідачем під час активного користування кредитною карткою та останнього погашення заборгованості. Сума заборгованості за тілом кредиту не оспорювалася стороною відповідача в судовому засіданні та в наданому представником відповідача контр-розрахунку (а.с. 63-71 т.2). В цій частині суд вважає Розрахунок, достовірним доказом. За тих же обставин, суд також приймає як достовірні відомості, що містяться в розрахунку на дату 25.03.2014 року, щодо загальної заборгованості за процентами в розмірі 95,94 грн.

В частині подальшого нарахування процентів, суд вважає розрахунок недостовірним, оскільки він не відповідає логічному та арифметичному контролю, частково погоджуючись з контр-розрахунком представника відповідача .

В зв'язку з чим суд вважає за необхідне провести власний розрахунок процентів.

Надіслані позивачем електронною поштою на виконання ухвал суду про витребування доказів від 12.06.2018 року та 09.07.2018 року, копії документів, суд визнає недопустимими доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.

Дослідженні докази, що визнані судом належними, допустимими та достовірними, їх взаємозв'язок у сукупності, є достатнім для вирішення справи по суті.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Зобов'язання боржника за договором повернути кредитору, отриману грошову суму та винагороду за користування грошима, на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманого кредиту та винагороди за користування грошима, а кредитор має право, - вимагати повернення наданого кредиту та сплати процентів.

До правовідносин, які склались між сторонами підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України: якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За статтею 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 634 ЦПК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За вимогами ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669) встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Позов містить вимоги про стягнення загальної грошової суми, що є предметом позовних вимог і яка складається з 1778,39 грн. – заборгованості за кредитом; 21405,91 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом; 3350,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією; а також штраф: 1826,72 грн.

Суд розглянувши вимоги позивача про стягнення 1778,39 грн. – заборгованості за кредитом, вважає що ця вимога підлягає задоволенню, оскільки зазначена сума підтверджена наданим позивачем розрахунком та не спростована відповідачем в судовому засіданні.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення: 1826,72 грн. - штрафу, 3350,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією, 21405,91 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, суд дійшов до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач двічі, з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року підвищував процентну ставку до 34,80% та 43,20% відповідно.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Пункт 1.1.3.2.3 Умов, надає право банку проводити зміни Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта випискою по картрахунку відповідно п. 1.1.2.1.9. Пункт 1.1.2.1.9. Умов передбачає не менш одного разу на місяць засобом, вказаним в Заяві, надавати утримувачу витяги про стан Картрахунків та проведених за минулий місяць операцій по Картрахункам.

Оскільки Заява (а.с.6 т. 1) не містить передбаченого п. 1.1.2.1.9. Умов, засобу надавати утримувачу витяги про стан Картрахунків, а позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання вимог п. 1.1.2.1.9. та п. 1.1.3.2.3., суд дійшов до висновку про невідповідність розрахунку процентів з урахуванням підвищеної процентної ставки з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року.

До цього висновку суд дійшов з урахуванням встановленої в судовому засіданні обставини, що відповідач кредитною карткою, починаючи з 25.03.2014 року не користується, будь-яких грошових витрат не здійснював, а тому підстави для нарахування йому з 01.09.2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 34,80% на рік (2,9% на місяць), а з 01.04.2015 року 43,20% на рік (3,6% на місяць) відсутні.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором необхідно використовувати встановлену банком 01.01.2013 року процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних, що була встановлена банком під час користування відповідачем кредитною карткою та виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості за процентами містить також коефіцієнт "2", який в розрахунку зазначений як, ставка пені. Однак при арифметичній перевірці розрахунку вбачається, що зазначений коефіцієнт застосований для збільшення процентної ставки вдвічі.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обізнаності відповідача при приєднані до Умов про можливе подвійне нарахування процентів та на підтвердження того, що відповідач повідомлявся про нарахування процентів у подвійному розмірі.

Під час арифметичної перевірки розрахунку нарахованих процентів, судом встановлено, що позивач нараховував проценти на всю суму заборгованості з урахуванням в тому числі нарахованих процентів у попередньому місяці, що не відповідає вимогам ст.ст. 536, 1048 ЦК України щодо сплати процентів тільки за користування чужими грошовими коштами та суми позики. Нараховані на заборгованість по тілу кредиту та не сплачені проценти на переконання суду не можуть бути враховані як заборгованість на яку в подальшому нараховуються проценти, оскільки ці грошові суми не надавалися в користування відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні не зміг підтвердити зазначене нарахування процентів і вимогами Умов.

З урахуванням викладеного, суд керуючись принципом пропорційності, вважає за необхідне провести власний розрахунок процентів за кредитом.

Заборгованість за тілом кредиту, згідно доданого до позову розрахунку заборгованості, становить - 1778,39 грн., проценти за користування кредитом з 31.03.2014 року по 31.01.2017 року становлять: 1778,39 грн. (заборгованість за кредитом) х 2,5% (ставка відсотків на місяць) х 1038 (кількість днів заборгованості з 31.03.2014 року по 31.01.2017 року) = 1845,97 грн.

З урахуванням заборгованості за процентами відповідача яка склалась до 31.03.2014 року в сумі 95,94 грн., загальна сума заборгованості за відсотками яка підлягає стягненню становить 1941,91 грн. (1845,97+95,94).

Село Новопригоже Олександрівського району Донецької області, де на момент пред'явлення позову був зареєстрований відповідач (а.с. 40 т. 1), внесене до Додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р «ПЕРЕЛІК населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Позивач надав суду розрахунок без урахування вимог Закону України № 1669 та Додатку до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні штрафів та пені нарахованої після 14.04.2014 року. Пеня нарахована до 14.04.2014 року складає суму у розмірі 50 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своєму відзиві від 15.05.2018 року, відповідач просить застосувати до позовних вимог позивача строк позовної давності.

Суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в застосуванні загальної позовної давності, оскільки, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач останній платіж на погашення кредиту вніс 25.03.2014 року в розмірі 450 грн. Строк внесення щомісячних платежів відповідно до довідки про умови кредитування (а.с.30 т.2) здійснюється до 25 числа місяця, наступного за звітнім. Тобто, сплачена відповідачем 25.03.2014 року сума заборгованості в розмірі 450 грн. враховувалась в погашення кредиту за лютий 2014 року. За березень 2014 року, відповідач зобов'язаний був сплатити кошти в погашення кредиту до 25 квітня 2014 року. Таким чином, дата 26 квітня 2014 року є датою початку обчислення строку перебігу загальної позовної давності в три роки, який на момент пред'явлення позову позивачем 18.04.2017 року, не сплив.

Що стосується застосування спеціальної позовної давності строком в один рік яка застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбаченої ст. 258 ЦК України, суд вважає, що вона підлягає застосуванню оскільки останній платіж відповідач сплатив 25.03.2014 року, а позивач звернувся до суду 18 квітня 2017 року. Отже позивач пропустив річний строк позовної давності. Тому у стягненні пені в розмірі 50 грн. нарахованої до 14.04.2014 року необхідно відмовити через пропущення спеціального строку позовної давності.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс14), згідно якої перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Судові витрати позивача по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, в розмірі 209,88 грн.

На підставі зазначеного, ст.ст. 256, 258, 264, 267, 526, 530, 536, 550, 610-612, 616, 1054 ЦК України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»,Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р «ПЕРЕЛІК населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», та керуючись ст. ст. 2, 11, 12, 13, 76-83, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у розмірі 28361,01 грн. за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень 30 коп. за кредитним договором № б/н від 24.09.2010 року, яка складається з: 1778,39 грн. – заборгованості за кредитом; 1941,91 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 209,88 грн.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та оголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20.07.2018 року.

Повний текст рішення складено 24.07.2018 року.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Олександрівський районний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ - 14360570.

Відповідач: ОСОБА_6, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

Суддя Олександрівського

районного суду ОСОБА_7