Рішення № 75455673, 03.07.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/4544/17

Провадження № 2/237/323/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03.07.18 року м. Курахове

Мар’їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С. М.

при секретарі Бахтіяровій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ? ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.02.2011 року у розмірі 101924,56 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає наступне. Відповідно до укладеного договору № б/н від 08.02.2011 року ОСОБА_1 Олександрвоич отримав кредит у розмірі 9100 гривень 00 копійок у вигляді кредитного ліміту на платіжну катку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку» складає між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір, про що свідчить його підпис у заяві. Відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобов’язання не виконав. На момент звернення до суду, на думку позивача, заборгованість відповідача складає 101924 гривні 56 копійок. Зазначена сума складається з наступного: 8640,29 грн. – заборгованість за кредитом; 84664,15 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3290,38 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 4829,74 грн. – штраф (процентна складова).

30.11.2017 року ухвалою Мар’їнського районного суду Донецької області було відкрито провадження по справі.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином,в позовній заяві зазначив, що проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з’явився, на адресу суду надав заяву, в якій просить застосувати правові наслідки спливу строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи 08.02.2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9100 гривень у вигляді кредитного ліміту на платіжну катку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, проте відповідачем порушено умови погашення кредиту внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.

Відповідно до наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 30.06.2017 року, відповідач має перед позивачем заборгованість у розмірі 101924 гривні 56 копійок, яка складається з наступного: 8640,29 грн. – заборгованість за кредитом; 84664,15 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3290,38 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 4829,74 грн. – штраф (процентна складова).

Також, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач останній платіж у погашення заборгованості по кредитному договору вніс 14 травня 2014 року

Починаючи з 14 травня 2014 року будь-які кошти у сплату боргу відповідачем не вносились.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Зміст частини першої статті 1054, частини першої статті 1055 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законодавством встановлена спеціальна позовна давність та відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені) застосовується позовна давність один рік. Відповідно до ст.. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Положеннями ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

03.07.2018 року відповідачем було надано суду заяву про застосування позовної давності.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на те, що у зобов'язальних правовідносинах наслідком невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання є порушення суб'єктивного права кредитора, початком перебігу строку позовної давності є момент порушення цього права, беручи до уваги те, коли він довідався або міг довідатися про його порушення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Судом встановлено, що відповідач останній платіж у погашення заборгованості по кредитному договору вніс 14 травня 2014 року

Позивач звернувся до Мар’їнського районного суду Донецької області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 27 жовтня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що на момент звернення позивача ПАТ КБ «Приватбанк» до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 08 лютого 2011 року сплинув строк позовної давності, в межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 2, 10-12, 80, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1., АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 03.07.18 року