Ухвала суду № 75455115, 24.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17863/18

Провадження 2/127/3034/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Хрещатик» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Хрещатик» ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви судом встановлено їх невідповідність вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позов підписано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик»» ОСОБА_1

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.

Частинами 2, 3 ст. 244 ЦК України установлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).

Згідно із ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 62 ЦПК України).

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч. 2 ст. 175 ЦПК України).

Згідно з ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Отже, у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів саме юридичної особи від імені якої видано довіреність.

Із змісту позовної заяви вбачається, що 02.06.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик».

За змістом ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа фонду — працівник фонду, який від імені фонду та в межах повноважень, передбачених цим законом та/або делегованих фондом, виконує дії щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Уповноважена особа фонду (кілька уповноважених осіб фонду) визначається виконавчою дирекцією фонду (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Уповноважена особа фонду діє від імені банку в межах повноважень фонду. Уповноважена особа фонду має право: призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов’язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; здійснювати інші повноваження, встановлені цим законом, та делеговані їй фондом (ч. 3 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

На виконання своїх повноважень уповноважена особа фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (п. 1 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює: повноваження органів управління банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; виконує повноваження, визначені ч. 2 ст. 37 цього Закону.

Наведене дає підстави для висновку, що уповноважена особа фонду з дня початку процедури ліквідації банку набуває повноважень органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто, крім повноважень, визначених законом, уповноважена особа фонду здійснює повноваження керівництва банку, а тому наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи на представництво його (банку) інтересів.

Однак, в порушення вимог процесуального законодавства України, позивачем не додано до позовної заяви документ, що підтверджує безпосередньо повноваження ОСОБА_1 на звернення до суду з даним позовом.

У порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Надані до позовної заяви позивачем письмові докази не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

З позовної заяви вбачається зазначення третьою особою – ОСОБА_3. Проте, відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, позивач повинен подати до суду письмову заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору із зазначенням підстав такого залучення.

З матеріалів позовної заяви вбачається клопотання позивача про відстрочення терміну сплати судового збору. Клопотання мотивовано тим, що витрати ПАТ «КБ «Хрещатик» мають попередньо, щоквартально включатися до кошторису та затверджуватися дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому такі обставини не дають змогу вирішити питання про авансування витрат ПАТ «КБ «Хрещатик» на сплату судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, (надалі - Положення) Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації (далі - кошторис), затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) забезпечує правильність складання проекту кошторису і виконання затвердженого виконавчою дирекцією Фонду кошторису (пункт 3.6 глави 3 розділу V Положення).

Відповідно до пункту 3.7 глави 3 розділу V Положення Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) зобов'язана, зокрема, уключати до кошторису окремими статтями всі витрати, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку.

Згідно з пунктами 3.8., 3.9. глави 3 розділу V Положення у разі необхідності Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) має право запропонувати внесення змін до кошторису. Зміни до кошторису вносяться не пізніше дати закінчення кварталу, на який затверджено кошторис, за наявності обґрунтованого клопотання уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. У разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку може запропонувати внесення змін до кошторису до закінчення відповідного кварталу.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001, зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «ОСОБА_4 проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено нормами ЦПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання позивачем наведених вимог процесуального законодавства має правові наслідки.

Сама по собі обставина відсутності у кошторисі ПАТ «КБ «Хрещатик» витрат на сплату судового збору у необхідному розмірі, не означає відсутності у ПАТ «КБ «Хрещатик» будь-яких коштів, необхідних для сплати судового збору.

У свою чергу, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» не надано будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття нею усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, зокрема, спрямованих на внесення змін до кошторису.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. На що також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Однак, позивачем такі докази суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що аналогічні обставини стали підставою для відмови Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду 02.04.2018 в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у справі № 909/891/17.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов’язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

Враховуючи вищезазначене, судом не встановлено підстав для відстрочення позивача від сплати судового збору, а тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви позивачу необхідно додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з Законом України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 1 762, 00 гривень і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 616 700, 00 гривень. Враховуючи визначену позивачем ціну позову, позивач повинен сплатити – 119 354, 93 гривень.

У документі про сплату судового збору мають бути зазначені наступні платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів – УК у м. Вінниці; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38054707; банк отримувача – Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримуавача – 31217206002002; код класифікації доходів бюджету – 22030101; призначення платежу: (*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький міський суд Вінницької області (назва суду, де розглядається справа)).

Враховуючи вищезазначене, наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

На підставі вищезазначеного, керуючись, Конституцією України, ч. 1 і ч. 3 ст. 237, ч. 2 і ч. 3 ст. 244, ст. 246 ЦК України, Законом України «Про судовий збір», ст. 48, ч. 1 і ч. 4 ст. 53, п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 62, ч. 2, ч. 4 і ч. 5 ст. 95, ч. 1 ст. 136, ч. 2 і п. 8 ч. 3 ст. 175, ч. 4 і ч. 7 ст. 177, ч. 1 - ч. 3 ст. 185, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційного банку «Хрещатик» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху та надати позивачу п’ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків, шляхом: зазначення відомостей щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надання належним чином засвідчених копій документів, що додаються до позовної заяви, у відповідній кількості екземплярів; надання документів, що підтверджують сплату судового збору; надання документу, що підтверджує повноваження представника позивача.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: