Постанова № 75455094, 24.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2908/13-ц

Провадження № 22-ц/772/1588/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 рокуСправа № 128/2908/13-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Медвецького С.К.

За участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №128/2908/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6; до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації, Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області про позбавлення права користування житлом шляхом виселення

за апеляційною скарго представника публічного акціонерного товариства «Мегабанк» - Виговської Анастасії Василівни на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О.І.,

встановив:

У січні 2010 року ПАТ «Мегабанк» в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк» звернулось до суду із позовом, посилаючись на те, що 30 березня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_12 укладено кредитний договір № 29-П/2007, за умовами якого останньому відкрита відновлювальна кредитна лінія на споживчі цілі у розмірі 74 800 доларів США на строк до 29 березня 2017 року зі сплатою 13,5% річних, а з 1 вересня 2008 року - 14,5% річних за користування кредитом з погашенням згідно графіку, вказаному в додатку № 1 до кредитного договору. У забезпечення виконання ОСОБА_12 зобов'язань за цим кредитним договором між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_8 передала в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,25 га за цією ж адресою.

Після неодноразової зміни позовних вимог та залишення їх частини ухвалами суду без розгляду, ПАТ «Мегабанк» просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 96 249,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 768 549,30 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з продажу майна за ціною, яка буде визначена ліцензованим експертом; виселити з даного житлового будинку ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

У березні 2010 року ОСОБА_8 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому на підставі ст.ст.583, 653 ч.2 ЦК України, ст.ст.11, 17 Закону України «Про іпотеку» просила визнати іпотеку такою, що припинена. Мотивувала позов тим, що ПАТ «Мегабанк» заявив вимогу про розірвання кредитного договору, отже, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються, в тому числі припиняється й іпотека. Крім того, вона є майновим поручителем і підвищення відсоткової ставки за кредитним договором до 14,5% річних призвело до збільшення обсягу її відповідальності, тому майнова порука має бути припинена.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року, позов ПАТ «Мегабанк» в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк» задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_12 та ПАТ «Мегабанк», а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_8 У задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з житлового будинку, що є предметом іпотеки, відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_8 про припинення іпотеки відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» про виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року до участі в справі залучено ОСОБА_3, ОСОБА_7 та малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як співвідповідачів у цій справі та виконавчий комітет Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, Вінницьку районну державну адміністрацію як третіх осіб на стороні відповідачів, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Під час нового розгляду справи ПАТ «Мегабанк» було подано заяву про уточнення позовних вимог, в яких ПАТ «Мегабанк», визначив третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування Вінницької райдержадміністрації та Лука-Мелешківську сільську раду. Остаточно просить позбавити права користування та виселити ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7 з будинку АДРЕСА_1 з наданням їм Лука-Мелешківською селищною радою іншого постійного житлового приміщення. Позовні вимоги стосовно ОСОБА_14 щодо виселення його із спірного будинку ПАТ «Мегабанк» просив залишити без розгляду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року задоволено заяву ПАТ «Мегабанк» та залучено Лука-Мелешківську сільську раду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Мегабанк» про позбавлення права користування житлом шляхом виселення відмовлено.

В апеляційній скарзі представник представника ПАТ «Мегабанк» - Виговська А.В. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначала, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову з підстав, що передане в іпотеку житло придбане не за рахунок кредитних коштів, в зв'язку з чим не допускається виселення із займаного житла без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення, не звернув уваги на ту обставину, що компетентним органом, що здійснює формування фондів житла для проживання у разі виселення осіб є Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району і конкретне житло, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено судом у рішенні, тоді як суд поклав цей обов'язок на позивача, що не відповідає нормам законодавства та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог

Учасники справи правом відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року задоволено клопотання представника ПАТ «Мегабанк» про участь у судовому засіданні, призначеному на 24 липня 2018 року о 09 год 15 хв., в режимі відеоконференції.

В дату та час призначений судом, відеконференція не була проведена з технічних причин.

В судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату та час судового розгляду повідомлені належним чином.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Лука-Мелешківської сільської ради - ОСОБА_15, надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника Лука-Мелешківської сільської ради.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2013 року, позов ПАТ «Мегабанк» в особі Вінницького центрального регіонального відділення ПАТ «Мегабанк» задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2007 року, укладеним між ОСОБА_12 та ПАТ «Мегабанк», а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_8

З копії відповіді на лист, наданої сільським головою Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області 21 вересня 2016 року, видно, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає без реєстрації; зареєстровані, але не проживають: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 (т.3 а.с.98).

Згідно із частинами 1, 2 статті 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині 1 якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини 3 статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина 2 статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Такі правові висновки висловлені Верховним Судом України в постановах від 02.09.2015 року № 6-1049цс15, від 07.10.2015 року № 6-1468цс15, від 11.11.2015 року № 6-1630цс15.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.5 Іпотечного договору від 30 березня 2007 року в забезпечення виконання ОСОБА_12 зобов'язань за кредитним договором №29П/2007 від 30 березня 2007 року ОСОБА_8 передала в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд за тією ж адресою.

Житловий будинок належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого виконавчими комітетом Лука-Мелешківської сільської ради 2004 року, згідно з рішенням виконкому Лука-Мелешківської сільської ради від 19 липня 2004 року за №118.

Тобто, переданий в іпотеку житловий будинок з господарськими будівлями був придбаний не за кредитні кошти.

З урахуванням вищевказаних норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не допускається виселення відповідачів без одночасного надання їм іншого жилого приміщення для постійного проживання.

Також не приймаються до уваги посилання представника ПАТ «Мегабанк» на ч.4 ст. 109 ЖК України, якою передбачений порядок надання громадянам, жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 Житлового Кодексу, оскільки такий порядок передбачений на випадки виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою.

Згідно з п.п. 5, 7 ч.1 ст. 16 ЖК УРСР виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території відповідної Ради приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду Ради (стаття 51); видають ордери на жилі приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду (частина перша статті 58).

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням суду повинен бути встановлений обов'язок третьої особи Лука-Мелешківської сільської ради надати житлове приміщення відповідачам є необґрунтованими, оскільки Лука-Мелешківська сільська рада не є відповідачем у цій справі, вимоги про надання постійного житла заявлені не були, а тому покладення такого обов'язку на третю особу суперечить вимогам процесуального законодавства.

Також є необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції повинен був самостійно зазначити в рішенні конкретне житло, яке буде надане відповідачам, оскільки визначення житлового приміщення у справах про виселення з наданням іншого житла не є обов'язком суду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розгляду вимоги позивача про залишення без розгляду позовних вимог до ОСОБА_14, оскільки будь-яких позовних вимог до цієї особи позивачем жодного разу пред'явлено не було, вказана особа ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 06 квітня 2010 року була залучена як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача і перебувала в такому статусі до подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог 29 травня 2017 року та остаточного визначення кола третіх осіб у цій справі ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про виселення відповідачів із жилого приміщення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Мегабанк» - Виговської Анастасії Василівни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно з оригіналом: