Постанова № 75454321, 19.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/454/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018, суддя Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 21.05.18 по справі № 820/454/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області третя особа Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа - Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а саме податкові повідомлення - рішення від 30.06.2017 №20254-13, №20255-13, № 20256-13, №20257-13, №20258-13, №20259-13.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018р. позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, а саме податкові повідомлення - рішення від 30.06.2017 №20254-13, №20255-13, № 20256-13, №20257-13, №20258-13, №20259-13. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 947 ,14 грн.

Головне управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу , вважає , що воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що рішенням органу місцевого самоврядування встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 у розмірі 3 % від розміру мінімальної заробітної плати. 07.07.2017 р. Високопільською сільською радою було внесено зміни до Положення «Про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по Високопільській сільській раді», у зв'язку із помилкових встановленням ставки податку для «інші будівлі» у сумі 3х відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, замість 0,3%. Вважає, що дана обставина не може вплинути на підстави та порядок оподаткування фізичних осіб у власності яких перебувають об'єкти оподаткування, щодо яких було внесено зміни, оскільки зміни, які вносяться до Рішень органів місцевого самоврядування з питань встановлення місцевих податків і зборів, починають діяти з початку наступного бюджетного періоду. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 р. , прийняти нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити .

Від Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області надійшло на електронну пошту Харківського апеляційного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте, вказані файли не підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується актом про відсутність ЕЦП.

Відповідно до п.п. 2.2.18. п.2.2 Інструкції для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв'язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали. За приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року N 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Таким чином, оскільки клопотання не містить електронного цифрового підпису, у суду відсутні підстави для його розгляду.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГУ ДФС у Харківській області винесено відносно ОСОБА_1 податкові повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік : №20254-13 від 30.06.2017 р. на суму 190,16 грн., №20255-13 від 30.06.2017 року на суму 52594,82 грн., № 20256-13 від 30.06.2017 р. на суму 30037,64 грн., №20257-13 від 30.06.2017 р. на суму 13167,58 грн., №20258-13 від 30.06.2017 р. на суму 6451,11 грн., №20259-13 від 30.06.2017 р. на суму 2796,65 грн.

Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкти нерухомості, що належать на праві власності позивачу та розташовані на території Високопільської сільської Ради Валківського району Харківської області за адресою с.Високопілля, вул. Радянська, буд.32 (а, б, з, е, и, л).

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем порушено принципи добросовісності та пропорційності, не враховано гарантований Конвенцією пріоритет найбільш сприятливого для платника тлумачення закону, а тому порушено права позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є власником нежитлових будівель, розташованих на території Високопільської сільської Ради Валківського району Харківської області за адресою с.Високопілля, вул. Радянська, буд.32 (а, б, з, е, и, л).

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 14.1.1291 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Відповідно до пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналіз підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, свідчить про те, що не є об'єктом оподаткування будь-які будівлі промисловості. Сполучник "зокрема" вказує на те, що перелік таких підприємств не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, "Будівлі нежитлові" (код 12) підрозділяються на: 121 - "Готелі, ресторани та подібні будівлі"; 122 - "Будівлі офісні"; 123 - "Будівлі торговельні"; 124 - "Будівлі транспорту та засобів зв'язку"; 125 - "Будівлі промислові та склади"; 126 - "Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення"; 127 - "Будівлі нежитлові інші".

До групи "Будівлі офісні" (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств, банків, поштових відділень, органів місцевого управління, урядових та відомчих департаментів тощо.

"Будівлі промислові та склади" (код 125) віднесено до класу 1251 "Будівлі промислові", який включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням.

Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000К призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Також, в Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого і невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Таким чином, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промислові", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Враховуючи приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку.

З матеріалів справи судом встановлено, що, позивач є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належить до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади», а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна до вказаної групи підтверджується свідоцтвами про право власності та не заперечується податковим органом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що в силу приписів п.п. «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єкти нерухомості, по яким позивачу нараховано податок, не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість відмінну від земельної ділянки, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16.

Доводи апелянта з посиланням на те , що зміни, які вносяться до Рішень органів місцевого самоврядування з питань встановлення місцевих податків і зборів, починають діяти з початку наступного бюджетного періоду, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями п. 10.3 ст. 10 Податкового Кодексу України передбачено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Рішенням Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області IV сесії VII скликання від 29 січня 2016 року № 06/IV-VII "Про внесення змін до рішення № 04-XLL VIII-VI від 23 січня 2015 року "Про справляння податків та зборів на території Високопільської сільської ради" затверджено Положення «Про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне ід земельної ділянки, по Високопільській сільській раді», пунктом 2.5.1, якого встановлено ставку податку для категорії «інші будівлі» в розмірі 3 % від розміру мінімальної заробітної плати.

Проте, рішенням XVII сесії VII скликання Високопільської сільської ради від 07.07.2017 року № 08/ XVII - VII, у зв'язку з тим, що було допущено технічну помилку у Положенні «Про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне ід земельної ділянки, по Високопільській сільській раді», в пункт 2.5.1 внесені зміни, а саме викладено пункт в наступній редакції «інші будівлі - 0,3 % від розміру мінімальної заробітної плати».

Таким чином, у даному випадку сільською радою не вносились зміни до регуляторного акту, а виправлено помилку, допущену у рішенні, тому доводи апелянта з посиланням на те, що рішення Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області IV сесії VII скликання від 29 січня 2016 року із внесеними до нього 07.07.2017 року змінами, можливо лише з початку нового бюджетного періоду, а саме з 01.01.2018 року , є помилковим.

Дана обставина - допущення помилки, що визнано та виправлено самостійно селищною радою, тобто суб'єктом, який встановлює ставку податку, є самостійною підставою для перерахунку податку, обрахованого попередньо за ставкою, що визнана помилковою.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нарахований контролюючим органом за звітний 2016 рік неправомірно, оскільки нарахований на нерухоме майно, що не є об'єктом оподаткування даним податком, а також із застосуванням помилкової ставки податку.

Згідно п.п. 4.1.4 Податкового Кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97), адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 року дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Також, в рішенні "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine) від 07.07.2011, заява № 766/05, ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим, вони підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

У відповідності до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,323,325,328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі № 820/454/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 24.07.2018.