Постанова № 75454310, 16.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 638/19330/16-аХарківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача (Шевченківського ОУПФУ м.Харкова) Поддячої Ю.Ю.

представника відповідача (ГУ ДКСУ в Харківській області) Мельниченка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова (головуючий-суддя І інстанції Аркатова К.В.) від 06.03.2018р. (повний текст рішення складено 16.03.2018 р.) по справі №638/19330/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Під час судового розгляду справи позивачем неодноразово змінювались, уточнювались та доповнювались позовні вимоги. В остаточній редакції, що було також підтверджено позивачем під час апеляційного розгляду справи, заявлені вимоги були :

- зобов'язати ГУДКСУ зарахувати в стаж на державній службі період роботи в Управлінні (комбінаті) громадського харчування Уманського міськвиконкому та Комітеті з питань торгівлі Харківської облдержадміністрації всього 10 років 5 місяців 13 днів, присвоїти позачерговий 9 ранг 5 категорії, здійснивши запис в трудовій книзі та надати довідку про складові заробітку станом на 01 грудня 2015р. по формі 15-1 (що діяла на той час) із уточненням надбавки за вислугу років більше 20 років 30% та надбавки за 9 ранг 90,00 грн. замість наданої від 26.12.2016р. за №11-71/644-9329;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане УПФУ підтвердити стаж на державній службі більше 20 років, нарахувати та виплатити пенсію на підставі наданої ГУДКСУ довідки про складові заробітної плати станом на 01 грудня 2015р. у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку 11998 грн.00 коп. із збереженням проценту нарахування індексації пенсії.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що приймаючи рішення суд, першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для його задоволення, а також не дав правової оцінки усім позовним вимогам.

Відповідачі надали письмові відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідачів заперечували проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представників відповідачів, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що з 23.01.2006 року позивач перебуває на обліку в Шевченківському ОУПФУ м.Харкова та отримує пенсію державного службовця в розмірі 81 % від заробітної плати. Стаж державної служби складає 11р 3 міс. 18 днів.

27.12.2016 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова (правонаступником якого є Шевченківське ОУПФУ м.Харкова) із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням з 01.12.2015 року посадових окладів працюючим державним службовцям відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013. Також просила вивчити проблему, щодо врахування до стажу державної служби період роботи в Управлінні громадського харчування Уманського місьвиконкому з 01.12.1981 року по 18.02.1991 року.

Рішенням від 27.12.2016 року №174092/72 пенсійний орган відмовив в перерахунку пенсії по заяві від 27.11.2016 року в зарахуванні до стажу державної служби період роботи з 01.12.1981 р. по 18.02.1991 р. в Управлінні громадського харчування Уманського місьвиконкому Черкаської області та наданої довідки про заробітну плату від 26.12.2016 року №11-71/644-9329.

В подальшому позивач звернулась до суду із даним позовом.

Як вказувала позивач, фактичною підставою звернення до суду слугувало дві вимоги.

Так, перша полягає в перерахунку призначеної пенсії з лютого 2006 р. з причини неправильного визначення загального стажу на державній службі та рангу, а саме: не зарахування до загального стажу державної служби періоду роботи в управлінні (комбінаті) громадського харчування Уманського міськвиконкому та комітеті з питань торгівлі Харківської облдержадміністрації (всього 10 років 5 місяців 13 днів) та не присвоєння позачергового 9 рангу 5 категорії ГУДКСУ в Харківській області. На думку позивача ця обставина призвела до того, що ГУДКСУ в Харківській області для розрахунку пенсії надана довідка про складові заробітної плати, до якої включені безпідставно зменшені надбавка за вислугу років та надбавка за ранг, в зв'язку з чим, вона отримує пенсію з лютого 2006р в розмірі 81%, а не 90% від середнього заробітку.

Друга вимога стосується перерахунку пенсії із розрахунку 90% від середнього заробітку в зв'язку з підтвердженням стажу на державній службі більше 20 років та підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям станом на 01.12.2015р., що передбачалось Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993р.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII, у зв'язку з чим положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців. Отже, враховуючи приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., з 01.05.2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте вважає за необхідне змінити мотиви і підстави відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Щодо заявлених позовних вимог про зарахування до стажу на державній службі періоду роботи в Управлінні (комбінаті) громадського харчування Уманського міськвиконкому, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать письмові докази, позивач 21.11.2002 року була призначена на посаду головного спеціаліста планово-фінансового відділу управління Державного казначейства у Харківській області, згідно із наказом від 21.11.2002 року № 97-к. Також, було підтверджено 10 ранг державного службовця (т. 1 а.с. 61).

Представник ГУДКСУ в Харківській області під час апеляційного розгляду справи зазначив, що з метою уточнення стажу позивача 02.12.2002р. за вих. № 12/05/4146 на адресу Уманського міського державного архіву був зроблений запит.

26.12.2002 року отримано відповідь архіву, з наданням завірених копій документів, з яких вбачалось, що наказом Міністерства торгівлі УРСР від 10.07.1081р. №247 ліквідовано Уманський трест їдальнь і ресторанів та ресторан с. Умань дорресторан і створено управління громадського харчування виконкому Уманської міської Ради народних депутатів на повному господарському розрахунку з окремим рахунком у Держбанку; копія наказу Черкаського обласного управління громадського харчування від 13.07.1981р. №106 «Про зміни структури управління громадського харчування в Черкаській області», яким створено управління громадського харчування виконкому Уманської міської Ради народних депутатів на повному господарському розрахунку з окремим рахунком у Держбанку; копія положення про госпрозрахункове Управління громадського харчування Уманського міськвиконкому, затвердженого начальником управління громадського харчування Черкаського облвиконкому 1981р.

Крім того, в абз.2 запису №16 трудової книжки позивача зазначено, що на підставі наказу Черкаського облвиконкому від 15.12.1988р. №113 управління громадського харчування Уманського міськвиконкому перейменовано в Уманський комбінат громадського харчування, звідки позивач і була звільнена 18.02.1991р. (т. 1 а.с. 34).

Враховуючи, що управління громадського харчування виконкому Уманської міської Ради народних депутатів, в якому працювала позивач до 15.12.1988р., знаходився на повному господарському розрахунку, а також те, що Уманський комбінат громадського харчування на підставі наказу Черкаського облвиконкому 15.12.1988р. було перейменовано та виключено з підпорядкування Уманської міської Ради народних депутатів, період роботи позивача з 01.12.1981 року по 18.02.1991 року не був зарахований до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу України» від 16.12.1993 №3723-ХІ (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), у трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.

Згідно п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. N283 (що діяв на час визначення стажу та звільнення позивача з роботи), документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про державну службу України» від 16.12.1993 №3723-ХІ (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), державні службовці мають право, серед іншого, на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Під час роботи в ГУ Державної казначейської служби України в Харківській області, позивач отримувала заробітну плату, яка складалась з посадового окладу, премій (у разі наявності), доплати за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Жодних скарг стосовно визначеного стажу державного службовця, присвоєного рангу та отриманої заробітної плати від позивача не надходило.

Наказом Управління Державного казначейства України у Харківській області від 17.01.2006р. №8-к позивача звільнено з 19.01.2006 року у зв'язку з досягненням граничного віку проходження державної служби (т. 1 а.с. 242).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу України» від 16.12.1993 №3723-ХІ (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), за сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

Представник ГУДКСУ в Харківській області зазначив, що оскільки позивач при прийнятті на державну службу зайняла посаду спеціаліста, яка віднесена до шостої категорії, а тому їй необхідно була присвоїти 13, 12 або 11 ранг. Однак, враховуючи, що позивачу на попередній роботі було присвоєно 10 ранг, який є поза межами 6 категорії, то при звільненні з роботи Казначейство було позбавлено можливості присвоїти їй черговий 9 ранг. Крім того, присвоєння чергового рангу службовцю при виході на пенсію це право державного органу, а не його обов'язок.

Під час звільнення позивач була ознайомлена з підставами звільнення та рангом, який їй присвоєно.

Таким чином, ГУДКСУ в Харківській області жодних відмов по включенню до стажу державної служби періоду роботи в Управлінні громадського харчування Уманського міськвиконкому та присвоєння чергового рангу при виході на пенсію позивача не надавало.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ГУДКСУ зарахувати в стаж на державній службі період роботи в Управлінні (комбінаті) громадського харчування Уманського міськвиконкому та Комітеті з питань торгівлі Харківської облдержадміністрації всього 10 років 5 місяців 13 днів, присвоїти позачерговий 9 ранг 5 категорії, здійснивши запис в трудовій книзі та надати довідку про складові заробітку станом на 01 грудня 2015р. по формі 15-1 (що діяла на той час) із уточненням надбавки за вислугу років більше 20 років 30% та надбавки за 9 ранг 90,00 грн. замість наданої від 26.12.2016р. за № 11-71/644-9329.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції на момент виходу позивача на пенсію), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно з Типовим положенням про кадрову службу органу виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 р. № 912, обчислення стажу роботи та стажу державної служби належить до компетенції відповідного кадрового підрозділу органу, з яким державний службовець перебуває або перебував у трудових відносинах.

В зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Шевченківське ОУПФУ м.Харкова підтвердити стаж на державній службі більше 20 років, нарахувати та виплатити пенсію у розмірі 90 відсотків від суми місячного заробітку.

Колегія суддів зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та не надав жодної правової оцінки обґрунтованості вищевказаних заявлених позовних вимог.

З приводу заявлених позовних вимог щодо перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям станом на 01.12.2015р., що передбачалось Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993р., колегія суддів зазначає наступне.

До 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване зазначеними вище нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-XII.

З 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. №889-VIII.

У зв'язку з набуттям чинності вказаного Закону, положення Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-XII втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р., яка набрала чинності з 01.05.2016 р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.05.2016 року Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Отже, враховуючи приписи ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., з 01.05.2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

У справі, що розглядається, встановлено, що станом на дату звернення позивача із заявою щодо перерахунку її пенсії у сфері правового регулювання пенсійного забезпечення державних службовців відбулися законодавчі зміни, у результаті яких обсяг суб'єктивного права на перерахунок пенсії, як і підстави, і порядок його реалізації, зокрема повноваження органів ПФУ щодо такого перерахунку, залишилися не визначеними (не врегульованими).

При цьому, колегія суддів зазначає, що відмова Шевченківського ОУПФУ м.Харкова у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, а тому не може вважатися звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Так, у пункті 25 рішення від 03.06.2014 року у справі "Великода проти України" (заява №43331/12) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

У пункті 26 цього рішення Суд зазначив, що вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мирне володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має також бути обґрунтовано пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має зберігатися "справедливий баланс" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде накладений особистий та надмірний тягар.

У пункті 28 цього Рішення Суд зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Враховуючи, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.04.2018 року по справі № 646/10879/16-а.

З урахуванням встановленого, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії, пенсійний орган діяв у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних відносин законодавства.

В зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, однак неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2018р. по справі №638/19330/16-а змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.03.2018р. по справі №638/19330/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.П. БенедикСудді Л.В. Мельнікова М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 23.07.2018 року.