Постанова № 75454306, 16.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6472/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Тищенко В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції Заічко О.В.) від 13.03.2018р. (повний текст рішення складено 21.03.2018 р.) по справі №820/6472/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання незаконним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив визнати незаконним та скасувати п.3 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, генерала поліції третього рангу Беха О.В. від 21.11.2017 року № 1211 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що твердження про порушення ним службової дисципліни, що виразилося у недотримані вимог ст. 191 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не має під собою правового підґрунтя, так як зазначена стаття визначає дії уповноважених службових осіб саме після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання, що не мало місця. На час вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у нього не було правових підстав щодо затримання або обмеження у пересуванні вказаного підозрюваного. Вказує, що клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було задоволено слідчим суддею лише у 21-57 год. 06.11.2017 року, що не відповідає зазначеному у описовій частині оскаржуваного наказу. Крім того, у наказі не конкретизовані та не визначені, які саме положення Конституції та Законів України ним були порушені, а також саме у чому полягає непрофесійність виконання його службових обов'язків. А тому, позивач не мав правових підстав перешкоджати працівникам Батальйону конвойної служби виконувати свої обов'язки, а саме контролювати переміщення підозрюваного ОСОБА_4 в приміщенні суду, якому начальником конвою була дана можливість залишити адміністративну будівлю суду. Отже, позивач вважає, що оскаржуваний п. 3 наказу "Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників ГУНП в Харківській області" підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано п.3 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21.11.2017 року № 1211, винесеного відносно позивача.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує, що оскаржуване рішення суду не відповідає обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що позивач у відповідності до вимог п. 4 розділу 1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої Наказом МВС України 07.07.2017 № 575 (далі - Інструкція №575), розділ 4 Інструкції з організації діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої Наказом МВС України 06.07.2017 № 570 (далі - Інструкція №570), п.п. 14 п. 4 розділу 5 Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України 06.07.2017 № 570 (далі - Положення № 570) повинен був належним чином організовувати процесуальні дії відносно підозрюваного ОСОБА_4, а саме сповістити начальника Батальйону конвойної служби та конвойний наряд про те, що в приміщенні суду планується проведення таких процесуальних дій, запобігти факту продовження конвоювання підозрюваного та таким чином утручання в процесуальну діяльність слідчого. Невиконання позивачем вказаних дій, на думку відповідача, потягло за собою тяжкі наслідки, що призвело до видання спірного наказу та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. На підставі викладеного відповідач вважає, що оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим.

Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 19.12.2016 року проходив службу на посаді заступника начальника - начальника слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, що підтверджується витягом із наказу від 19.12.2016 року №556о/с та довідкою про проходження служби (а.с. 52-53).

З урахуванням доповідної записки заступника начальника СУ ГУНП України в Харківській області Шарніна А.В. від 06.11.2017 року (а.с. 43), начальником ГУНП в Харківській області було видано наказ від 06.11.2017 року №1530 "Про призначення службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Харківській області" (а.с. 44).

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУНП в Харківській області від 20.11.2017 року (а.с. 45-50) та притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом, з яким позивача було ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис на цьому наказі.

21.11.2017 року начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області генералом поліції третього рангу Бех О.В. було видано наказ №1211 "Про накладення дисциплінарних стягнень на окремих працівників ГУНП в Харківській області", пунктом 3 якого, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади (а.с. 10-12).

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що до дисциплінарної відповідальності позивача притягнуто за порушення ним службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ст. 191 КПК України, п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погодившись з зазначеним наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною першою статті 48 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Питання щодо притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності регулюються Дисциплінарним статутом.

Положення статей 1, 2 Дисциплінарного статуту дають визначення понять "службова дисципліна" та "дисциплінарний проступок".

Так, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України; дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачений порядок накладення дисциплінарних стягнень.

Зі змісту п. 3 оскаржуваного наказу вбачається, що до дисциплінарної відповідальності позивача було притягнуто за порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ст. 191 КПК України, п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію".

Перевіряючи правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 06.11.2017 року у приміщенні Київського районного суду м. Харкова був оголошений вирок громадянину ОСОБА_4, який був звинувачений у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 294, ч. 3 ст. 296 КК України (а.с. 43-88).

Згідно з вказаним вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчинені зазначених кримінальних правопорушень, проте, його було звільнено від відбування основного покарання та з-під варти в залі суду негайно на підставі ст. 4 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Приблизно о 16-00 год. до приміщення Київського районного суду м. Харкова прибули старший слідчий слідчого відділу Новобаварського відділу поліції майор поліції ОСОБА_6, начальник слідчого відділу Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 та працівники ВКП Новобаварського ВП для вручення ОСОБА_4 письмового повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.ст. 276-278 КПК України та клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 184 КПК України в рамках кримінального провадження від 04.11.2017 №12017220500002203 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, за заподіяння умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_7 Вказані процесуальні документи були належним чином погоджені з процесуальним керівником - прокурором Новобоварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 Бєляєвим О.І. Дії щодо повідомлення про підозру ОСОБА_4 були узгоджені ОСОБА_6 з позивачем у телефонному режимі, що підтверджено в судовому засіданні свідком.

Після оголошення ОСОБА_4 вироку в залі судового засідання №10 Київського районного суду м. Харкова у присутності працівників конвойної служби БКС ГУНП в Харківській області старший слідчий слідчого відділу Новобаварського відділу поліції майор поліції ОСОБА_6 намагався вручити ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом із матеріалами до нього. До початку проведення процесуальних дій ОСОБА_4 поскаржився на погане самопочуття, прибувшими на виклик працівниками швидкої медичної допомоги йому було здійснено медичний огляд.

Надалі о 17-27 год. старшим слідчим слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ОСОБА_6 було повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Зі слів свідка ОСОБА_6, текст повідомлення про підозру ним було зачитано із застосуванням відеофікасації у присутності співробітників конвойного взводу у зв'язку з відмовою ОСОБА_4 ознайомлюватися з цією підозрою, а також роз'яснено його права та обов'язки як підозрюваного у кримінальному провадженні.

Також, під час повідомлення ОСОБА_4 про підозру в залі судових засідань знаходилися його захисник, представники ОБСЄ, представники громадськості, працівники конвойної служби БКС ГУНП в Харківській області, працівники суду.

Після оголошення повідомлення про підозру, у зв'язку з поганим самопочуттям ОСОБА_4, вдруге було здійснено виклик бригади швидкої медичної допомоги для огляду ОСОБА_4 та встановлення його стану здоров'я щодо подальшого проведення процесуальних та слідчих дій.

До приїзду медичних працівників співробітники конвойного взводу відводили ОСОБА_4 до конвойної кімнати за його проханням. По прибуттю карети швидкої допомоги ОСОБА_4 привели до залу судових засідань, куди також прибули працівники УПП у м. Харкові та ще представники громадськості. В присутності вказаних осіб ОСОБА_6 роз'яснив, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру і те, що відносно нього планується обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після огляду ОСОБА_4 лікарем швидкої медичної допомоги було зазначено, що ОСОБА_4 потребує госпіталізації до медичного закладу.

Через деякий час за проханням ОСОБА_4 працівники конвойної служби БКС ГУНП в Харківській області відвели підозрюваного до конвойної кімнати. Впродовж 10-15 хвилин ОСОБА_4 в зал судових засідань працівники конвойної служби не повернули, двері до кімнати не відчинили. У зв'язку з цим, старший слідчий слідчого відділу Новобаварського відділу поліції ОСОБА_6 постукав у двері конвойної кімнати, двері ніхто не відчинив. Скориставшись дублікатом ключа, працівник суду відкрив двері конвойного приміщення, але там нікого не було. В подальшому після огляду приміщення Київського районного суду та прилеглої до нього території ані ОСОБА_4, ані працівників конвойної служби виявлено не було. Також було виявлено відсутність службового спецтранспорту працівників конвойної служби.

Опитані під час проведення службового розслідування працівники служби БКС ГУ НП в Харківській області підтвердили, що громадянин ОСОБА_4 був відпущений ними з конвойного приміщення.

Зазначене призвело до того, що на даний час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 не відомо, його оголошено у розшук, що підтверджено сторонами по справі. З наданої представником відповідача у судовому засіданні заяви про відшкодування матеріальних збитків та постанови Прокуратури Харківської області від 23.01.2018 року вбачається, що ГУ НП в Харківській області на пошуки підозрюваного ОСОБА_4 було витрачено значну суму коштів, у зв'язку з чим, відповідача було залучено як потерпілого і цивільного позивача у кримінальному провадженні №42017220000001357 від 21.11.2017 (а.с. 105-107).

Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 вручено не було, о 17-27 год. ОСОБА_4 було повідомлено лише про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, та те, що відносно нього планується обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 191 КПК України, затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

У разі затримання на транспорті місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана.

У разі затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту.

У разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України місцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.

Службова особа, яка на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання затримала особу, зобов'язана негайно вручити їй копію зазначеної ухвали.

Уповноважена службова особа (особа , якій законом надане право здійснювати затримання), яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.

Якщо після затримання підозрюваного, обвинуваченого з'ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, яка відкликана прокурором, підозрюваний, обвинувачений має бути негайно звільнений уповноваженою службовою особою, під вартою якої він тримається, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.

Службова особа здійснює затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей тільки в присутності офіційних представників цього розвідувального органу.

Отже, положення ст. 191 КПК України стосуються лише дій уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання.

Положеннями ст. 276 КПК України передбачені випадки повідомлення про підозру, а саме, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа , якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Згідно наданої позивачем під час розгляду справи відповіді Жовтневого районного суду м.Харкова на його запит від 29.11.2017 року №05-05/П-149/30838/47/17 вбачається, що клопотання старшого слідчого Новобаварського відділу поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 зареєстровано 06.11.2017 року о 16-50 год. за вхідним номером 28993 (а.с. 13).

Матеріали за клопотанням старшого слідчого Новобаварського відділу поліції ОСОБА_6 про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 зареєстровано 06.11.2017 року о 21-24 год. за вхідним номером 28997.

Ухвалою суду від 06.11.2017 року провадження по судовим справам за вказаними клопотаннями було об'єднано та розглянуто згідно журналу судового засідання 06.11.2017 року о 21-57 год. та відповідно винесено ухвалу суду від 06.11.2017 року, якою задоволено клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 65-66).

Вказаною ухвалою суду також було постановлено, що затримана на підставі ухвали суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

Отже, право на затримання підозрюваного на підставі ухвали суду про надання дозволу на затримання виникло 06.11.2017 року о 21-57 год.

На момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, а саме, о 17-27 год., судового рішення щодо надання дозволу на затримання підозрюваного не існувало.

На підставі викладеного, на момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у позивача не було законних підстав здійснювати затримання підозрюваного згідно з ухвалою суду про надання дозволу на затримання, оскільки така ухвала була відсутня.

Положеннями законодавства передбачені випадки, коли уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, зокрема, положення ст. 208 КПК України передбачають такі випадки. Однак, оскаржуваним наказом позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення вимог ст. 191 КПК України, що стосуються лише дій уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання.

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади за порушення ним службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог ст. 191 КПК України, є безпідставним та необґрунтованим.

З приводу зазначених у наказі порушень позивачем вимог п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, вищезазначені норми передбачають обов'язки поліцейських, мають загальні положення та відсилають, зокрема, до положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що позивач у відповідності до вимог п. 4 розділу 1 Інструкції №575, розділ 4 Інструкції № 570 та п.п. 14 п. 4 розділу 5 Положення № 570 повинен був належним чином організовувати процесуальні дії відносно підозрюваного ОСОБА_4, а саме сповістити начальника Батальйону конвойної служби та конвойний наряд про те, що в приміщенні суду планується проведення таких процесуальних дій, запобігти факту продовження конвоювання підозрюваного та таким чином утручання в процесуальну діяльність слідчого, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ані висновок службового розслідування, ані оскаржуваний наказ не містять жодних посилань на невиконання позивачем вищезазначених вимог Положення та Інструкцій.

Крім того, колегія суддів зауважує, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення пов'язані з діями уповноважених службових осіб після затримання на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання, якої на момент повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення не було.

Крім того, вирішуючи питання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, відповідачем не враховано, що ОСОБА_4 залишив приміщення Київського районного суду м.Харкова, у зв'язку з наданням йому такої можливості працівниками БКС ГУНП в Харківській області ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які безпосередньо не підпорядковувалися начальнику Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_13, у зв'язку з чим у позивача були відсутні повноваження контролювати діяльність цих працівників.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуваний наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади є протиправним

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є скасування у судовому порядку п.3 наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 21.11.2017 року №1211, винесеного відносно позивача.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018р. по справі №820/6472/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу в частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 23.07.2018 року.