Постанова № 75454230, 18.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/470/18

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Час і місце ухвалення: 14:08, 17.04.2018р., м.Херсон Дата виготовлення повного тексту: 17.04.2018р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

12.03.2018 року приватне акціонерне товариство «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0078701205 від 12.12.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» та застосовано штрафні санкції на загальну суму 29582,02 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 17.05.2018 року ПрАТ «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт наголошує, що на момент укладання 08.04.2008 року з Білозерською районною державною адміністрацією договору оренди землі орендна плата становила 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Ціна договору була встановлена відповідно до Закону України «Про плату за землю» та апелянтом сплачувалось податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» за період 01.01.2015 року - 31.12.2016 року у відповідності до встановленої у договорі ціни.

У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року та прийняття нової постанови - про задоволення позову.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2008р. між Білозерською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем, та відкритим акціонерним товариством «Херсонське автотранспортне підприємство 16560», як Орендарем, було укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає згідно розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 15.02.2008р. за №144, погодження Білозерської районної державної адміністрації від 18.01.2008р. за №38, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Чорнобаївської сільської ради (контур 87, 87в, 89) Білозерського району Херсонської області. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 0,8616 га, у тому числі: ділянка № 1 - під'їзна дорога - 0,1997 га; ділянка № 2 - для обслуговування споруд - 0,1624 га; ділянка № 3 - під розширення автоколони - 0,4995 га.

Пунктом 9 вказаного договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

ГУ ДФС у Херсонській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» з питань повноти обчислення податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки, що розташовані на території Чорнобаївської сільської ради Білозерського району, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт перевірки №13/21-22-12-05/00433130 від 21.11.2017р.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, внаслідок чого товариством занижено орендну плату за земельну ділянку площею 0,8616 га на території Чорнобаївської сільської ради Білозерського району Херсонської області за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. на загальну суму 23665,62 грн. Зокрема, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, що полягало у розрахунку орендної плати за земельну ділянку у розмірі меншому, ніж встановлено ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2017р. №0078701205, яким ПрАТ «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб» на суму 29582,02 грн., в тому числі: за основним платежем - 23665,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5916,40 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення ПрАТ «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем у період 2015-2016 р.р. орендна плати за земельну ділянку нараховувалась та сплачувалась у розмірі меншому, ніж встановлено ПК України, а тому контролюючим органом правомірно донараховано податкові зобов'язання та застосовано до товариства штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка, в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону №161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Статтею 288 ПК України (в редакції станом на 2015-2016 роки) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.2 п.288.5 ст.288 ПК України); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (п.п.288.5.3 п.288.5 ст.288 ПК України).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа №21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа № 21-165а15), 24.04.2015 (справа № 21-131а15).

Отже, з набранням чинності ПК України, тобто з 01.01.2011 року, мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність у позивача обов'язку по сплаті орендної плати у розмірі, встановленому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (з урахуванням внесених до нього змін), положення якого є спеціальними і підлягають застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі.

З огляду на зазначене, податковим органом правомірно донараховано грошове зобов'язання та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що ГУ ДФС в Херсонській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0078701205 від 12.12.2017р. про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб».

Доводи апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Херсонське автотранспортне підприємство 16560» залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Ю.В. Осіпов