Постанова № 75454221, 18.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4680/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представника відповідача Поповича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року (прийняте у м. Луцьку суддею Сорокою Ю.Ю. о 11 год. 00 хв.; складене у повному обсязі 08 травня 2018 року) в адміністративній справі № 803/339/18 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Волинський обласний військовий комісаріат, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, та з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України (далі - МО України) щодо не розгляду його заяви про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду І-ої групи;

- зобов'язати МО України розглянути його заяву щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги, як інваліду І-ої групи, з 15 жовтня 2013 року, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499;

- стягнути з МО України заподіяну йому, у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в кінці 2015 року він звернувся до Волинського обласного військового комісаріату (далі - Волинський ОВК) із заявою та пакетом документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що сталася внаслідок виконання обов'язків військової служби.

У кінці грудня 2017 року, після неодноразових телефонних дзвінків, йому надали відповідь Волинського ОВК від 18.11.2015 № 1730, із якої видно, що йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з надуманих, на його думку, підстав.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_3, який вважає, що рішення прийняте без урахування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що МО України, приймаючи рішення про повернення поданих ним документів вказало на те, що оскільки первинно інвалідність позивачу була встановлена до набуття чинності постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (01.01.2014), то і права на одноразову грошову допомогу він не має.

Відповідач всупереч принципу верховенства права не повідомив його про те, що він має право на одноразову грошову допомогу на підставі Порядку, затвердженого постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 та не призначив і не виплатив йому такої допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти вимог скаржника заперечив, оскільки вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду прийняте з дотриманням матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 є учасником бойових дій в республіці Афганістан, інвалідом війни І-ої групи, що також підтверджується копією дубліката посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.10.2017.

Він звертався до військового комісара Волинського ОВК із заявою та пакетом документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що сталася внаслідок виконання обов'язків військової служби.(а.с. 91)

01.10.2015 за вих. № 5424 Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат документи на прапорщика запасу ОСОБА_3 для призначення одноразової грошової допомоги направив до військового комісара Волинського ОВК (а.с. 92).

08.10.2015 за вих. № ВСЗ/1507 заява ОСОБА_3 разом із підтверджуючими документами була спрямована Волинським ОВК на розгляд комісії Департаменту фінансів МО України для прийняття рішення щодо можливості виплати заявнику одноразової грошової допомоги, як інваліду І-ої групи.

Листом від 22.10.2015 за вих. № 248/3/6/2902 Департамент фінансів МО України повідомив Волинський ОВК, що після розгляду документів ОСОБА_3 встановлено відсутність підстав для подання пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги.

Відмова мотивована тим, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто постанова КМУ від 25.12.2013 № 975, яка набрала чинності 01.01.2014, поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, що отримали первинно інвалідність після 01.01.2014.

Враховуючи те, що інвалідність ОСОБА_3 встановлена до 01.01.2014, права на виплату одноразової грошової допомоги він немає.

Волинський ОВК листом від 18.11.2015 за вих. № 1730 повідомив ОСОБА_3 про те, що Департаментом фінансів МО України розглянуто його документи щодо виплати одноразової грошової допомоги та встановлено, що підстав для подання пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги немає, з тих підстав, що інвалідність первинно йому встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 8 від 27.01.2017, ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена до набуття чинності Законом України від 04.04.2006 № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач ОСОБА_3 до МО України звертався із заявою про виплату одноразової грошової допомоги саме на підставі постанови КМУ від 25.12.2013 р. № 975, яка на нього не поширюється, тому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, суд вважав, що відсутні підстави вважати, що відповідач порушив права позивача щодо нерозгляду його заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі Порядку, затвердженого постановою КМУ № 499 від 28.05.2008 року.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні збори - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, на виконання вимог Закону України № 2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності і без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).

Згідно із п. 13 Порядку призначення виплати допомоги, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Рішення про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги приймає комісія з питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

У відповідності до п. 15 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, рішення головного розпорядника коштів про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як видно із доводів апелянта, під час подання відповідної заяви і доданих до неї документів через місцевий військовий комісаріат йому був наданий бланк заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги саме на підставі постанови КМУ від 25.12.2013 № 975, хоча йому не було роз'яснено його право на отримання одноразової грошової допомоги саме на підставі Порядку, затвердженого постановою КМУ № 499 від 28.05.2008.

Оглянувши копію заяви ОСОБА_3 до Волинського ОВК про виплату допомоги (а.с. 91) суд встановив, що така є підготовленим бланком, на якому позивачем власноручно вписав тільки своє прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання та номер моб. телефону; підставу виплати одноразової допомоги; назва та реквізити банку та номер рахунку; додатки, які додаються до заяви та дату заповнення заяви.

У цій заяві не зазначено, що ОСОБА_3 просить призначити і виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності і без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, а тільки в структурі розробленого бланку заяви вже було зазначено, що до заяви додаються документи, згідно пункту 11 цього Порядку.

Відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується, зокрема, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Судом встановлено, що під час проходження військової служби, перебуваючи у республіці Афганістан, позивач приймав особисту участь у бойових діях та отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку), правої верхньої кінцівки та обох нижніх кінцівок.

Відповідно до витягу з протоколу № 526 від 26 квітня 2000 року Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку поранення ОСОБА_3: «Поранення (контузія), так, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку».

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0051917 від 15 жовтня 2013 року позивачу встановлена: «I група інвалідності. Причина інвалідності: поранення (контузія) одержане при виконанні обов'язків військової служби інтернаціонального обов'язку».

Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та у розмірах відповідно до встановленої позивачу групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок поранення отриманого під час виконання обов'язків військової служби, починається, саме, з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності

Вищезазначене не заперечується і відповідачем, який відмовив ОСОБА_3 в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги тільки через те, що позивач не має права на таку відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту у цьому випадку буде зобов'язання МО України розглянути заяву ОСОБА_3 щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги, як інваліду І-ої групи, з 15 жовтня 2013 року, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність МО України щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач вчиняв дії щодо розгляду його заяви і не чинив бездіяльності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику» в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства свідчить, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, як видно з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненням йому моральної шкоди, що виразилася у наявності психологічного дискомфорту, фізичних страждань, перебування у роздратованому стані, що негативно позначилося на його здоров'ї.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є правильними і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року в адміністративній справі № 803/339/18 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_3 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи, з 15 жовтня 2013 року, відповідно до ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 23 липня 2018 року.