Постанова № 75453890, 18.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/559/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Шеванової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018, суддя С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 06.04.18 по справі № 818/559/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області , в якій просить суд: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1) гр. ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області, викладену у листі від 09.02.2018 року №Т-365-152/6-18; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1) гр. ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.02.2018 року №Т-365-152/6-18 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1) ОСОБА_1. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код 39765885) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1) ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код 39765885) в 30-ти денний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням подати звіт про його виконання.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області , не погодившись з даним рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року, подало апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції при її прийнятті дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує , що управлінням відмовлено у задоволенні заяви позивача про затвердження проекту землеустрою, оскільки виявлено ряд недоліків та розбіжностей проекту землеустрою, що поданий на погодження, а також під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок приймається до уваги позиція органів місцевого самоврядування. Також, зазначає, що відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Розпорядження КМУ від 31 січня 2018 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумські області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області прийнято наказ від 04.04.18 року №394 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", відповідно до якого передано Бездрицькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 351,3786 га., розташованих за межами населених пунктів на території Бездрицької об'єднаної територіальної громади Сумського району Сумської області згідно з додатком до наказу та актом приймання - передачі земельних ділянок. Враховуючи вищевикладене та в зв'язку з тим, що Головне управління на даний час не є розпорядником цих земельних ділянок, у зв'язку з передачею їх в комунальну власність, Головне управління просить суд залучити Бездрицьку сільську раду, як другого відповідача та особу, яка не брала участі у справі, але відносно якої порушуються питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, оскільки Бездрицька ОТГ уже є розпорядником даної земельної ділянки. Крім того, повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів, за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Таким чином, зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 року залишити без змін. Вважає , що відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у затвердженні вищезгаданого проекту землеустрою є протиправною, оскільки виключно стаття 118 Земельного кодексу України та ніякий інший нормативно-правовий акт встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. На стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою не передбачено повноважень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою. Вищезазначений проект землеустрою належним чином погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а відповідач на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою не наділений законними повноваженнями повторно перевіряти цей проект землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Також, вважає безпідставними доводи відповідача про те, що групі громадян надано дозволи на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку і в подальшому після розроблення цими громадянами проекту землеустрою у відповідача є зобов'язання передати дану спірну земельну ділянку цим громадянам у власність для ведення садівництва, а тому відповідач не має права затвердити проект землеустрою позивача, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Вказує , що повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області виходячи з фактичних обставин справи, вимог ст. 19 Конституції України та ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, в даному конкретному випадку не є дискреційними, оскільки у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в цьому випадку є лише один варіант правомірної поведінки - прийняття наказу про затвердження проекту землеустрою. собливо позивач звертає увагу на той факт, що на момент видачі відповідачем дозволів на розроблення проектів землеустрою учасникам АТО на одну і ту ж саму земельну ділянку уже існувало три судові рішення стосовно надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою на цю саму земельну ділянку, тобто, відповідач проігнорував ці два судові рішення та видав дозволи на розроблення проектів землеустрою учасникам АТО на земельну ділянку, яка була предметом розгляду в цих двох судових рішеннях. Порушення прав позивача допускається самим відповідачем та вирішити спірне питання у інший спосіб, ніж як чітко зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою немає можливості.

У додаткових поясненнях позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999№ 1-рп/99 відповідач при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою позивача зобов'язаний керуватись виключно положеннями тих законів та нормативно-правових актів, які діяли станом на момент подання позивачем 10.11.2017 року заяви про затвердження цього проекту землеустрою з додатками, а також відповідач при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою позивача зобов'язаний враховувати виключно ті обставини, які існували станом на момент подання позивачем заяви про затвердження цього проекту землеустрою з додатками, а тому посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 р. № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" та наказ відповідача від 04.04.2018 р. № 394 про передачу у власність Бездрицької сільської ради спірної земельної ділянки, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки станом на подання позивачем 10.11.2017 року заяви про затвердження цього проекту землеустрою з додатками зазначених документів не існувало. Також, позивач зауважує на те, що питання передачі (надання) земельної ділянки у власність (остання VIII стадія) не є предметом судового розгляду у цій справі, а в даному випадку предметом судового розгляду є виключно питання затвердження проекту землеустрою позивача (передостання VII стадія) і цей судовий спір абсолютно правильно розглядається в межах адміністративного судочинства. Окрім того, відповідач, включивши спірну земельну ділянку до наказу від 04.04.2018 р. № 394 про передачу у комунальну власність Бездрицької об'єднаної територіальної громади земельних ділянок, порушив абз. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 р. № 60-р, ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, п. ґ) ст. 27 Закону України "Про землеустрій".

Щодо заявленого апелянтом клопотання про залучення Бездрицької сільської ради як другого відповідача та особу, яка не брала участі у справі, але відносно якої порушуються питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, оскільки Бездрицька ОТГ уже є розпорядником даної земельної ділянки колегією суддів встановлено наступне.

За проектом землеустрою ОСОБА_1 земельна ділянка відводиться виключно за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, що чітко підтверджується його проектом землеустрою та висновком Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.10.2017 № 5042/82-17, а отже, Бездрицька об'єднана територіальна громада, як розпорядник земель комунальної власності, відповідно до вимог статті 122 Земельного кодексу України не має права затверджувати проекти землеустрою, за якими у власність громадян відводяться земельні ділянки, які формуються за рахунок земель державної власності.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що предметом розгляду даної справи є виключно питання про затвердження проекту землеустрою позивача, а не вилучення спірної земельної ділянки із комунальної власності Бездрицької об'єднаної територіальної громади, а тому її права жодним чином не порушені.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 58 Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999№ 1-рп/99 відповідач при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою позивача зобов'язаний керуватись виключно положеннями тих законів та нормативно-правових актів, які діяли станом на момент подання позивачем 10.11.2017 року заяви про затвердження цього проекту землеустрою з додатками, а також відповідач при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою позивача зобов'язаний враховувати виключно ті обставини, які існували станом на момент подання позивачем заяви про затвердження цього проекту землеустрою з додатками, а тому посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 р. № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" та наказ відповідача від 04.04.2018 р. № 394 про передачу у власність Бездрицької сільської ради спірної земельної ділянки, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини виникли ще до прийняття вищезазначених Розпорядження та наказу.

З огляду на викладене, клопотання про залучення Бездрицької сільської ради як другого відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 10.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.

Проте, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області своїм листом від 24.11.2017 №Т-14783-6041/6-17 відмовило в затвердженні такого проекту.

Не погодившись з даною відмовою, ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 у справі №818/1836/17 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1) у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області.

Отримавши вказану постанову, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області листом від 09.02.2018 №Т-365-152/2-18 повторно відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та зазначило, що у довідці із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 17.05.2017 № 31-28-99.1- 756/2-17 слід уточнити дату та номер наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, встановлена розбіжність щодо земель за рахунок яких відводиться земельна ділянка, оскільки згідно вищевказаної довідки земельна ділянка відноситься до земель державної власності шифр рядка - 95 (землі резервного фонду, не надані в постійне користування), а відповідно до інформації наявної в Головному управлінні земельна ділянка відноситься до земель державної власності шифр рядка - 94 (землі запасу).

Також, було встановлено, що на земельну ділянку встановлено 4 межових знаки, що не відповідає вимогам Інструкції про встановлення (відношення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 316.

Додатково гр. ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 р. № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" Головне управління має забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України").

Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється окрім іншого на принципі колегіальності. Колегіальність - принцип управління, при якому керівництво здійснюється не одно особо, а групою осіб, що мають рівні права й обов'язки у розв'язанні питань, віднесених до їхнього компетенції.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування яка базується на принципі колегіальності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи відповідач не обґрунтував правомірність прийняття рішення щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою та як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Із наведених норм вбачається, що на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою, не передбачено повноважень щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Як свідчать матеріали справи, ГУ Держгеокадастру у Харківській області погоджено проект землеустрою позивача та надано висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.10.2017 р. № 5042/82-17 (а.с. 22), у якому зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Згідно з вимогами ч.ч. 10, 13 ст. 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 18 ст. 186 ЗК України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на наявність прийнятих наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО для індивідуального садівництва, а також на розробку детального плану території Бездрицької сільради.

В свою чергу, таких підстав Земельним кодексом України не передбачено. Будь-якого посилання на вимоги нормативних актів у листі-відмові не наведено.

Крім того, надання будь-яким особам дозволів на розроблення відповідних проектів землеустрою є лише первісним етапом процедури відведення земельних ділянок і не означає, що такі проекти землеустрою в наступному будуть затверджені компетентним суб'єктом влади, а земельні ділянки - передані заявникам

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/3734/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Посилання відповідача на те, що на даний час групою громадян розробляється проект землеустрою щодо відведення цим громадянам спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва, тобто фактично на теперішній час спірна земельна ділянка перебуває у стані відведення певній групі громадян у власність для ведення садівництва, а тому відповідач не має права затвердити проект землеустрою позивача, не приймаються до уваги, оскільки законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані "відведення".

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/3734/17.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що на момент видачі відповідачем дозволів на розроблення проектів землеустрою учасникам АТО на одну і ту ж саму земельну ділянку вже існувало три судові рішення стосовно надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою на цю саму земельну ділянку.

З огляду на вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав ОСОБА_1 формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у затвердженні проекту землеустрою може тривати безкінечно та буде свідчити про систематичність порушень прав позивача з боку відповідача, свідомому самоусуненні відповідача від сприяння позивачу у реалізації його конституційного права на володіння землею, то в цьому випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15 в якій вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24.03.1988), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14.04.2017 р. № К/800/30308/16 зробив висновок про те, що праву позивача на отримання у власність земельної ділянки кореспондує обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення, тобто, затвердження проекту землеустрою позивача та надання йому у власність земельної ділянки - це не право відповідача, а його прямий обов'язок.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 р. № К/800/12368/14 зазначено, що в випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію, суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень підтверджена постановою Верховного Суду від 27.02.2018 р. № К/9901/4844/18.

До того ж, виключність повноважень, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, з огляду на положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не впливає на можливість оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідач не обґрунтував правомірність прийняття рішення щодо відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою та як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,323,325,328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 по справі № 818/559/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров Повний текст постанови складено 23.07.2018.