Постанова № 75453869, 24.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4806/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Богаченка С.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Григорук О.Б.,

час ухвалення рішення - 11:25:29,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 21 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2017 року № 0000091306, № 0000101306, № 0000111306, 0000121306, рішення № 0000071306 та вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ф-0000071306 від 12 грудня 2017 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується із встановленим під час перевірки фактом заниження за 2016 рік валового доходу на суму 185270,92 грн. Вказує, що розбіжність в розмірі виторгу за 2016 рік по реєстратору розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій в сумі 185270,92 грн виникла через помилкову реєстрацію 11 травня 2016 року та 21 липня 2016 року в реєстраторі розрахункових операцій продажу 784 пляшок бальзаму "Прикарпатський" за ціною 96,00 грн на загальну суму 75264,00 грн, замість фактично проданих чотирьох пляшок, та 1337 пляшок горілки "Козацька рада" за ціною 110,00 грн на суму 147070,00 грн, замість фактично проданих трьох пляшок. Зазначає, що самостійно виявивши вищевказані помилки, повідомила 27 травня 2016 року та 02 серпня 2016 року контролюючий орган відповідними листами з доданими чеками, однак жодних відповідей на вказані листи не отримала.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 12 грудня 2012 року № 0000091306, № 0000101306, № 0000111306, № 0000121306, рішення про застосування штрафних санкцій № 0000071306 та вимогу № Ф-0000081306 від 12 грудня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума операції в розмірі 222334,00 грн позивачем помилково проведена через реєстратор розрахункових операцій, тобто фактично відсутня розрахункова операція з приймання від покупця готівкових коштів в зазначеній сумі. Висновок контролюючого органу про заниження за 2016 рік валового доходу на загальну суму 185270,92 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2016 рік на загальну суму 37063,33 грн, податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 33348,77 грн, акцизного податку на загальну суму 10587,33 грн та військового збору в сумі 2779,06 грн не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відсутність об'єкта оподаткування унеможливлює нарахування відповідних податків на такий об'єкт.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що для проведення перевірки Книгу обліку доходів та витрат підприємницької діяльності до перевірки не надано. Інвентаризація позивачем проводилася станом на 16 листопада 2017 року, а продаж алкогольних напоїв одного виду був зафіксований 11 травня 2016 року та 21 липня 2016 року, окрім того у перевіряючих була відсутня інформація про залишки нереалізованої продукції. Вказує, що при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку складається акт, де зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа, який передається до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років або ж підклеюється на останній сторінці відповідної книги ОРО. Однак, позивачем не було здійснено скасування помилково проведеної суми через РРО та не складено відповідний акт.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 10 листопада 2017 року по 23 листпоада 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, а також дотримання вимог валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 29 листопада 2017 року за №1313/09-19-13-06/2357701808(а.с.12-24).

У висновках акту перевіркою зафіксовано такі порушення: 1) підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - в результаті заниження податкових зобов'язань зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 12546,00 грн та липень 2016 року на суму 24517,00 грн, донараховано податок на додану вартість за листопад 2016 року в сумі 37063,33 грн; 2) пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України - неналежне ведення обліку доходів та витрат, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 33348,77 грн; 3) частини 2 пункту 1 статті 6, пункту 3 частини 1 статті 7, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок в сумі 40759,60 грн; 4) підпунктів 212.1.11, 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України - в результаті чого донараховано акцизного податку в сумі 10587,33 грн, в тому числі за травень 2016 року - 3584,00 грн та липень 2016 року - 7003,33 грн; 5) підпункту 1.2, підпункту 1.6 пункту 16 примітки 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військовий збір в сумі 2779,06 грн; 6) пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - не ведення книги обліку доходів і витрат.

На підставі акту перевірки від 29 листопада 2017 року за №1313/09-19-13-06/2357701808, Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області - 12 грудня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0000091306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 33348,77 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції 8337,19 грн та пеня 4543,47 грн (а.с.25); - №0000101306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 2779,06 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції 694,77 грн та пеня 378,62 грн(а.с.26); - №0000111306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 37063,33 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції 9262,77 грн та пеня 5915,57 грн(а.с.27); - №0000121306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 10587,33 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції 2646,84 грн та пеня 2704,20 грн(а.с.28).

Також, 12 грудня 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000081306, а саме заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 40759,60 грн(а.с.30).

12 грудня 2017 року відповідач прийняв рішення №0000071306 про застосування штрафних санкцій в розмірі 4075,96 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування(а.с.29).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що 11 травня 2016 року продавцем ОСОБА_3 помилково було вибито замість 4 пляшки бальзаму «Прикарпатський» за ціною 96,00 грн на суму 384,00 грн, 784 пляшки за ціною 96,00 грн на суму 75264,00 грн. Також, 21 липня 2016 року продавцем ОСОБА_3 помилково було вибито замість 3 пляшок горілки «Козацька рада» за ціною 110,00 грн на суму 330,00 грн, 1337 пляшки за ціною 110,00 грн на суму 147070,00 грн.

Вищевказані факти встановлені судом першої інстанції та не заперечуються сторонами, а про вищевказані допущені помилки позивач листами від 27 травня 2016 року та 02 серпня 2018 року повідомив податковий орган.

Наявною в матеріалах справи книгою ОРО ФОП ОСОБА_1 підтверджується, що 11 травня 2016 року сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності вказана позивачем в розмірі 3854,00 грн, тобто сума за фактично реалізований товар, а не 77586,20 грн, які помилково зафіксовані в реєстраторі розрахункових операції. Також, 21 липня 2016 року сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, вказана позивачем в розмірі 3811,85 грн, що відповідає фактично реалізованому товару, а не 150551,85 грн.

Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 березня 2013 року №417 (далі - Порядок №417), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначаються форми: книги обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій; книги обліку розрахункових операцій на господарську одиницю; заяви про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та/або розрахункової книжки; заяви про скасування реєстрації книги обліку розрахункових операцій; рішення про скасування реєстрації книги обліку розрахункових операцій; реєстраційної сторінки розрахункової книжки.

Згідно із п. 6 розділу 4 Порядку ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, встановлено, що використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстратор розрахункових операцій, передбачає: наявність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків, де встановлено реєстратор розрахункових операцій; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу реєстратор розрахункових операцій чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення реєстратора розрахункових операцій у відповідному розділі книги обліку розрахункових операцій. Таким чином графи для внесення помилкових операцій в книзі обліку розрахункових операцій не передбачено. При здійсненні помилкової операції не відбувається оплата грошових коштів за товар, тобто не відбувається розрахункової операції, однак формується розрахунковий чек, який визнається помилковим та анулюється.

Порядком № 417 встановлено спосіб оформлення здійснених помилок, при цьому законодавцем передбачено, що для підтвердження такої помилки необхідно скласти акт про скасування помилково проведеної суми через РРО.

Відповідно до п. 8 розділу 3 Порядку № 417 якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги). Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через реєстратора розрахункових операцій суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через реєстратора розрахункових операцій суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності в суб'єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Тобто, при оформленні помилкової операції продажу відбувається анулювання помилкової операції з оформленням акту, де зафіксовано факт здійснення такої помилкової операції.

Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку № 417 передбачено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми. Якщо алгоритм роботи РРО не забезпечує окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків: дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача»; забороняється реєструвати через реєстратори розрахункових операцій від'ємні суми з використанням операції «сторно».

Судом першої інстанції вірно зазначено, що можливість вчинення вищевказаних дій залежить від часу виявлення помилки, оскільки деякі операції можливо здійснити лише одразу після допущення помилки, та в залежності від того, чи в реєстраторі розрахункових операцій забезпечено окреме накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. При цьому, в залежності від виду реєстратора розрахункових операцій, можливість здійснення операції відмови від останньої операції може бути забезпечено тільки в межах відкритого чеку. З матеріалів справи слідує, що позивач виявив помилку після спливу тривалого часу та одразу повідомив про це відповідача.

Колегія суддів зазначає, що недотримання позивачем вимоги щодо складання акту про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку не спростовує факту допущення позивачем саме помилки з наступних підстав.

Згідно Інструкції щодо заповнення Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою №3ВР-1, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №222/28352, якщо протягом звітного місяця через розрахункову книжку були зареєстровані помилково введені суми, то ці суми не включаються до граф 3-8. За бажанням суб'єкта господарювання до Звіту можна додати пояснювальну записку щодо помилково введених сум.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що обов'язкової вимоги щодо подання контролюючому органу акту про скасування помилково проведеної через реєстратора розрахункових операцій чи пояснювальної записки щодо помилково введених сум, вищевказані нормативно-правові акти не містять.

З матеріалів справи слідує, що позивач інформувала Долинську об'єднану державну податкову інспекцію про вищевказані факти шляхом направлення листів від 27 травня 2016 року та 02 серпня 2016 року, в яких містяться такі ж відомості, які є обов'язковими для акту про скасування помилково проведених через реєстратора розрахункових операцій, а саме: інформація про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2017 року №0000091306, №0000101306, №0000111306, №0000121306 є протиправними, оскільки сума операції в розмірі 222334,00 грн позивачем помилково проведена через реєстратор розрахункових операцій, тобто фактично відсутня розрахункова операція з приймання від покупця готівкових коштів в зазначеній сумі, висновок контролюючого органу про заниження за 2016 рік валового доходу на загальну суму 185270,92 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2016 рік на загальну суму 37063,33 грн, податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 33348,77 грн, акцизного податку на загальну суму 10587,33 грн та військового збору в сумі 2779,06 грн.

Щодо законності та обґрунтованості вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000081306, а саме заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 40759,60 грн, та рішення №0000071306 про застосування штрафних санкцій в розмірі 4075,96 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для фізичних осіб підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок встановлюється в розмірі 34,7 (22) % суми чистого доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отриманого дохід (прибуток).

Частиною 4 ст. 25 того ж Закону передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно із ст. 11 вищевказаного Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частиною 3 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п. 3 ч. 11 тієї ж статті орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що вказуючи про порушення позивачем вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", контролюючий орган виходив з невірного відображення позивачем сум, на які нараховується єдиний внесок, зокрема заниження за 2016 рік валового доходу на загальну суму 185270,92 грн.

Враховуючи, що ці доводи були спростовані вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0000071306 від 12 грудня 2017 року про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 12 грудня 2017 року № Ф-0000081306.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 809/479/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді С. І. Богаченко Н. В. Ільчишин