Постанова № 75453857, 17.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/5291/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Пліша М.А., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2018 року у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Шепетко І.О.,

час ухвалення рішення - 17:37:04 год.,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 23.05.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області звернулось до суду з позовом, яким просило затримати громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2018 року позов задоволено: вирішено затримати громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.

Рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлені судом обставини про те, що відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконно перебуває на території України, беручи до уваги відсутність у відповідача документів, що дають змогу його ідентифікувати та надають право на перетин державного кордону України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що воно є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення клопотання. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що він прибув в Україну на законних підставах, а його перебування тут не суперечить інтересам національної безпеки держави. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав жодних доказів невиконання ним у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення та вчинення дій, які свідчать про ухилення від виконання цього рішення. Також, на думку відповідача, відсутні підстави для його затримання, передбачені ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у нього є документ, що дає право на виїзд з України, а саме паспорт громадянина Республіки Гамбія, він працював, хоч і не офіційно, мав намір покинути територію України, для чого хотів придбати квиток і має для цього необхідні кошти. Всі ці обставини він пояснив працівнику Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, однак вони безпідставно не були враховані. Крім того, відповідач наголошує, що рішенням позивача від 21.05.2018 року про його примусове повернення в країну походження йому було надано строк виконання цього рішення до 22.05.2018 року, тобто менше однієї доби, що фактично унеможливлює його виконання.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не прибули, хоч були повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 21.05.2018 року у м. Ужгород у ході проведення профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері виявлено громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 без документів на право проживання (перебування) в Україні.

Цього ж дня постановою серії ПН МЗК № 031419 відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні), та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Також 21.05.2018 року начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Шкиртою А.В. прийнято рішення № 12 про примусове повернення з України громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8, яким зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 21.05.2018 року.

Як встановив суд з пояснень позивача та наданих ним письмових доказів, підставами винесення зазначеного рішення і звернення до суду з даним позовом були відсутність у відповідача постійного місця проживання, документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, а також документа, що дає право на виїзд з України. Крім того, у встановлений строк відповідач не виконав рішення про примусове повернення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з такими доводами позивача. Однак колегія суддів вважає висновки і мотиви суду першої інстанції помилковими і необґрунтованими, враховуючи таке.

Частиною 1 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства, передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (як у спірному випадку).

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми подання уповноваженим органом позову про затримання іноземця, по-перше, пов'язане з подання цим органом позову про його примусове видворення за межі України, а по-друге, даною нормою визначено чіткий перелік підстав (умов) для подання такого позову, якими є наявність обґрунтованих підстав вважати, що: іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення; перешкоджатиме проведенню процедури видворення; існує ризик її втечі; відсутність в іноземця документа, що дає право на виїзд з України.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 30 цього Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Проаналізувавши зміст наведених норм цього Закону, колегія суддів зазначає, що ними передбачено право звернення відповідного органу до суду з позовом про примусове видворення іноземця і, відповідно, право подавати передбачену ч. 1 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву про забезпечення виконання рішення суду про видворення, зокрема, про затримання іноземця з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (як у спірному випадку), пов'язане з невиконанням ним в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання такого рішення.

Як зазначено вище, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 21.05.2018 року № 12 громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 було зобов'язано покинути територію України у термін до 21.05.2018 року, тобто в цей же день.

Однак, враховуючи значну відстань з України до Республіки Гамбія, відсутність прямого авіасполучення (чи іншими видами транспорту), що встановлено з відкритих джерел, необхідність значного часу на пошук відповідного транспорту, придбання проїзного документа, здійснення інших пов'язаних з виїздом підготовчих дій, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що він з об'єктивних причин не міг у встановлений термін виконати це рішення.

Також позивач не надав жодних мотивованих пояснень та доказів на підтвердження існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення та чи існує ризик його втечі.

Доводи позивача про необхідність затримати відповідача з метою його ідентифікації, а також посилання на відсутність у нього документа, що дає право на виїзд з України, колегія суддів також вважає безпідставними, які спростовуються наявною в матеріалах справи копією паспорта ОСОБА_8 - громадянина Республіки Гамбія, яку сам позивач додав до позовної заяви.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги при вирішенні спору посилання позивача на відсутність у відповідача зареєстрованого місця проживання в Україні та офіційного працевлаштування, оскільки дані обставини відповідно до наведених вище норм законодавства не є самостійними підставами для затримання іноземця в порядку ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не є належними і достатніми доказами на підтвердження існування інших обставин для затримання, які передбачені вказаними нормами.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2018 року у справі № 308/5625/18 за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до громадянина Республіки Гамбія ОСОБА_8 про затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді М. А. Пліш В. В. Святецький