Постанова № 75453566, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/748/18 Суддя суду першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській областіна рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, що прийняте у місті Черкаси, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латагроінвест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 №0037321205, згідно з яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 990,49 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 15.11.2017 № 0037321205 в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Латагроінвест" (код ЄДРПОУ 34323974) штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 942,81 грн за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної від 01.04.2016 № 1/2.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13.11.2017 головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Черкаській області Кузьменко Т.В. проведено камеральну перевірку порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2017 №3071/23-00-12-0506/34323974, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення: податкову накладну від 08.04.2016 №4/2 зареєстровано з затримкою на 3 дні в наслідок чого донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 47,68грн.; податкову накладну від 01.04.2016 №1/2 зареєстровано з затримкою на 2 дні, в наслідок чого донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 3 942,81 грн.

ГУ ДФС у Черкаській області, на підставі зазначених у акті перевірки порушень, 15.11.2017 винесено податкове повідомлення-рішення №0037321205, згідно якого до ТОВ "Латагроінвест" застосовано штрафні санкції у сумі 3 990,49 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Проте, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що податкову накладну від 01.04.2016 №1/2 зареєстровано у строк, без порушення граничного терміну. Щодо податкової накладної від 08.04.2016 №4/2, то суд зазначим, що її дійсно зареєстровано з порушенням строку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК у редакції, чинній на час реєстрації спірних податкових накладених, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив із того, що позивачем порушено граничний строк реєстрації податкової накладної від 01.04.2016 №1/2, який спливав 16.04.2016, та податкової накладної від 08.04.2016 № 4/2, який спливав 23.04.2016, проте накладні було зареєстровано лише 18.04.2016 та 26.04.2016 відповідно.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що 16.04.2016 було вихідним днем - суботою, тобто накладну від 01.04.2016 №1/2 було зареєстровано у перший робочий день, що слідував за 16.04.2016 - 18.04.2016, а накладну від 08.04.2016 № 4/2 зареєстровано на другий робочий день - 26.04.2016, що слідував за суботою 23.04.2016.

Станом на час виникнення спірних правовідносин нормами ПК були врегульовані випадки, коли граничний строк вчинення певної дії припав на видний чи святковий день, то - пункт 49.20 статті 49 ПК (строк подання податкової декларації), пункт 56.13 статті 56 ПК (строк оскарження рішень контролюючих органів), пункт 183.6 статті 183 ПК (строк подання заяви про реєстрації платником податку на додану вартість).

Проте, випадки коли граничний строк реєстрації податкової накладної припав на видний чи святковий день норми ПК не регулюють. З огляду на це, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року.

За положеннями статті 1 Конвенції, вона застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом; органом арбітражу, якщо такий орган не встановив порядку обчислення строків; або сторонами, якщо порядок обчислення строків не був безпосередньо чи опосередковано узгоджений між сторонами і не визначається існуючою практикою відносин між сторонами.

Відтак, в даному випадку законодавством не визначено перенесення граничного строку реєстрації податкової накладеної у разі, якщо останній день реєстрації припадає на вихідний (святковий) день, що цілком узгоджується з положеннями частини першої статті 1 Конвенції.

Відповідно до статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про перенесення граничного строку реєстрації податкової накладеної, якщо останній день такого строку припадає на вихідний день.

Таку ж позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 18 травня 2018 року по справі №812/1312/17.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Застосовуючи вказану постанову Верховного Суду, судом апеляційної інстанції враховується, що у справі №812/1312/17 касаційний суд висловив позицію щодо строку сплати податкового зобов'язання, а у справі, що розглядається, необхідно вирішити питання строку реєстрації податкової накладної. Проте, колегія суддів наголошує на тому, що для цілей вирішення питання перенесення граничного строку вчинення відповідної дії, правовідносини у цих справах є подібними, оскільки як і у випадку із строком сплати податкового зобов'язання, строк реєстрації податкових накладних обчислюється у календарних днях (пункт 57.1. статті 57 та пункт 201.10 статті 201 ПК відповідно), а ПК також не містить застережень щодо його перенесення у випадку, якщо останній день припадає на вихідний чи святковий день.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було дотримано строк реєстрації податкової накладної від 01.04.2016 №1/2 у зв'язку з перенесенням його останнього дня з вихідного на перший робочий день, а строк реєстрації податкової накладеної від 08.04.2016 № 4/2 у зв'язку із таким перенесення порушено позивачем лише на один день, а не три, як це було вказано відповідачем.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 23.07.2018.