Постанова № 75453528, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1633/17 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 року № 0001871306, № 0001881306, № 0001891306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017 року № 0001871306, № 0001891306 прийняті Державною податкової інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначає, що в порушення норм п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України Позивачем не включено до оподаткованого доходу за 2015 рік суму боргу прощена (анульована) АТ «УкрСиббанк».

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, 07 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту №11091427000, відповідно до якого Позивачем отримано в кредит грошові кошти в сумі 74 900доларів США (в еквіваленті 378 245 грн).

16 вересня 2015 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 07 грудня 2006 року №11091427000 відповідно до якої сторони дійшли згоди, що банк здійснює анулювання (прощення) частини заборгованості позивальника за договором за умови погашення позивальником частини заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 498 912,78 грн у валюті наданого кредиту.

Відповідно до повідомлення АТ «УкрСиббанк» від 21 вересня 2015 року №31-7/636 прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості Позивача в сумі 26 559,44 доларів США (в еквіваленті 574 730,11 грн), а саме: сума основного боргу кредиту 26 297,56 доларів США (в еквіваленті 569 063,18 грн); сума відсотків 261,88 доларів США (5 666,92 грн).

Також, Позивача проінформовано, що відповідно до пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом, отриманим як додаткове благо, і необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходу фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 за період 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатом вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 14.11.2016 року №901/26-53-13-06/2946710403.

З акта перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення Позивачем: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 розд.ІІ, п.176.1ст.176, п.179.1, п. 79.2 ст.179 Податкового кодексу України (не подання податкової декларації за 2015 рік); пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 113 203,64 грн; пп.1.2 п.16-1 підр.10 розд.ХХ «Перехідні положення» та заниження ставки оподаткування при нарахуванні військового збору в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 8 535,95 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.01.2017 року:

№0001871306, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 141 504,55грн (за основним платежем 113 203,64 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 28 300,91 грн);

№0001891306, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 10 669,94 (за основним платежем 8 535,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2 133,99 грн.);

№0001881306, яким Позивачу нараховано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року становить 366 859,78 грн, отже зазначена сума не є додатковим благом відповідно до п 8 Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, додатковим благом є кошти в сумі 202 203,40 грн.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Як вбачається з матеріалів справи, анульована (прощена) по кредитному договору від 07 грудня 2006 року №11091427000 сума боргу у розмірі 26 559,44 доларів США (еквівалент на дату анулюванню боргу - 574 730,11) є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), а тому колегія суддів дійшла висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (Позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року в справі № 809/1343/17 (К/9901/49585/18) та від 20 червня 2018 року в справі № 804/4182/17 (К/9901/18974/18).

Крім того, ПАТ «УкрСиббанк»повідомивПозивача про прощення (анулювання) боргу шляхом підписання відповідної угоди про припинення зобов'язань, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту«д»164.2.17пункту 164.2статті 164 ПК України пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірності визначення Позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання Позивачем доходу у вигляді додаткового блага, Відповідачем правомірно визначено грошове зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 року № 0001871306, № 0001891306.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції лише в частині обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 11.01.2017 року №0001881306, оскільки Позивачем в порушення ст.179 ПК України не подано податкову декларацію за 2015 рік.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зі змісту ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києва - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2017 року № 0001871306, № 0001891306 прийнятих Державною податкової інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві в цій частині адміністративного позову - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 23.07.2018 року.