Постанова № 75453418, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4332/17 Суддя суду першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та незаконними дії Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.12.2016 № 29/О-916 щодо не призначення та невиплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб, - як інваліду ІІ групи;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 відповідно в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (на день виплати), встановленого законом для працездатних осіб, - як інваліду ІІ групи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не призначення та невиплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 як інваліду ІІ групи;

- зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області повторно розглянути подану ОСОБА_4 заяву про призначення та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, з урахуванням наведених у рішенні суду висновків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому для колишніх працівників міліції, а суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні. Крім того, відповідач у відзиві просить також скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, проте такі вимоги можуть бути заявлені виключно в апеляційній скарзі, що подана у встановленому законом порядку, а тому суд апеляційної інстанції доводи відзиву у цій частині не перевіряє.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справи України від 21.08.2015 №16/І/Х/51 ОСОБА_4 надано статус учасника бойових дій. Підстава: довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 05.06.2015 №1141.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с на підставі п. 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_4 прийнято на службу до поліції.

Згідно витягу з наказу Головного управління МВС України в Київській області від 06.11.2015 № 590 о/с по особовому складу: «Згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити у запас Збройних сил: За пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06 листопада 2015р: майора міліції ОСОБА_4 (М-106745), начальника відділення ДАІ з обслуговування Обухівського району, міста Обухів та України, підпорядкованого Управлінню ДАІ».

Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с по особовому складу: «Відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» призначити тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, з 07 листопада 2015 року: ОСОБА_4 (М-106745), який мав спеціальне звання майор міліції, старшим інспектором, присвоївши йому спеціальне звання майор поліції».

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 19.02.2016 № 80 - позивача було звільнено зі служби в Національній поліції.

Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0198514 ОСОБА_4 було присвоєно 2 групу інвалідності з 11.08.2016 р.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0007449, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках у ОСОБА_4 складає 70%, причина втрати працездатності захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.

ОСОБА_4 була подана заява до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ для призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

Листом від 26.12.2016 №15/2-0-2265 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ відмовив у призначенні виплати одноразової грошової допомоги та запропонував звернутися до Головного управління Національної поліції Київської області, тобто за останнім місцем служби.

ОСОБА_4 була подана заява до Головного управління Міністерства внутрішніх справ для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.

Листом від 26.12.2016 № 29/0-917 члени ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ відмовили у виплаті та повідомили що призначення та виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності проводиться за останнім місцем служби.

ОСОБА_4 була подана заява від 07.12.2016 до Головного управління Національної поліції Київської області для проведення виплати одноразової грошової допомоги. До заяви позивачем було надано всіх необхідних документів.

Листом від 28.12.2016 № 29/0-916 Головне управління Національної поліції в Київській області, повідомило, що для вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності якої стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, не має правових підстав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_4 у виплаті одноразової грошової допомоги за його заявою від 07.12.2016.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) (який набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII (далі - Закон № 565-XII).

Відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

До набрання чинності Законом № 580-VIII порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми Закону, Кабінет Міністрів України постановою № 850 затвердив Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється МВС.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:

1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку № 4).

Положеннями Порядку № 850 та Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби. Таким чином, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Окрім того, наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога, пункт 5 розділу I доповнено підпунктом 4 змісту щодо пов'язаності інвалідності поліцейського з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що є обставиною, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Як зазначалося, з 07 листопада 2015 позивача прийнято на службу до ГУ Нацполіції, тобто, з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі №711/2174/17.

При цьому, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що оскільки право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII, то колегія суддів вважає необхідним зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплата одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII, оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського, а інвалідність встановлена після звільнення з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII та у Порядку № 4.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 822/360/17.

Таким чином, доводи скаржника про його право отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом № 565-XII є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

Щодо посилань на необґрунтований вихід суду за межі позовних вимог, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У постанові від 26 червня 2018 року по справі № 822/360/17 Верховний Суд також надав оцінку ефективному способу захисту у цій категорії спорів, зазначивши, що визнання протиправними дій та зобов'язання ГУ Нацполіції розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності відповідно до вимог чинного законодавства є належним способом захисту порушених прав.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є правомірним та цілком відповідає вимогам ефективності.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Що ж стосується доводів відзиву на апеляційну скаргу в частині необґрунтованого задоволення позовних вимог, то суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що відповідач рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржив, а апеляційна скарга не містить посилань на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин у цій частині.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 23.07.2018.