Постанова № 75453408, 23.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14699/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДФС у місті Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у місті Києві (представник Грицаєнко Р.М., №244/26-15-10-02-17 від 28.03.2018 року), Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 23 листопада 2016 року № 15538-1305.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у місті Києві у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Інші сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу № 264 від 04 лютого 2016 року власниками нежитлового приміщення розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 1406,4 кв.м. є ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по ? частині кожному.

Вищезазначене підтверджується матеріалами справи, зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 53041172 від 11 лютого 2016 року.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23 листопада 2016 року № 15538-1305 ОСОБА_3 нараховано земельний податок за 2016 рік у розмірі 143091,60 грн.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Так, статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З наведених правових норм слідує, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території згідно нарахувань контролюючого органу та на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Положення статті 120 Земельного кодексу України, яка регулює питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, передбачають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому обов'язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 826/15139/16.

Згідно з інформацією, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04 лютого 2016 року за №264, згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2016 року, індексний номер 28187287, на праві спільної часткової власності належить ? нежитлового приміщення, загальною площею 1406,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Співвласниками нежитлового приміщення, окрім позивача, є ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6

Отже, оскільки позивач є власником ? частини нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідачем нараховано земельний податок, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у ОСОБА_3 з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому посилання позивача на те, що він не є ані власником, ані землекористувачем відповідної земельної ділянки, судом до уваги не береться.

Крім того, згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 29 березня 2016 року, землекористувачами земельної ділянки за кодом 79:336:065 значаться співвласники нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, серед яких й позивач.

Враховуючи викладене, позивач як власник нежитлового приміщення, є суб'єктом справляння земельного податку, а тому визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку є правомірним.

Водночас, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1 статті 271 ПК України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

У матеріалах справи міститься копія довідки №Н-00271/2016 про розмір нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки (код ділянки 79:336:065), виданої позивачу, відповідно до якої, земельна ділянка, розміщена за адресою: АДРЕСА_1, площею 720,98 кв.м. (частина земельної ділянки), обліковується за позивачем, а нормативно грошова оцінка частини земельної ділянки складає 4 769 720,05 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1406,4 кв.м. належить на праві спільної часткової власності (? належить позивачу).

Отже, площа нежитлового приміщення становить 1406,4 кв.м., площа земельної ділянки - 0,2884 га, а ? від площі земельної ділянки становить 0,0721 га.

Із наведеного розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року вбачається, що відповідач розраховував суму податкового зобов'язання виходячи з наступних показників:

720,98 кв.м. х 1221,9 х 2,5 х 1,21 х 1,249 х 1,433 х 3% = 143 091,6 грн., де:

- 720,98 кв.м. - площа земельної ділянки;

- 1221,9 грн. - грошова оцінка за 1 кв.м. (рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23» Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва»);

- 2,5 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;

- 1,21 - узагальнюючий локальний коефіцієнт;

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагентсва від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0,22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель".

- 3% - відсоток ставки земельного податку (рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629).

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок суми податкового повідомлення-рішення є вірним, із зазначенням необхідних складових з посиланням на нормативні документи, які підтверджують суму податку на землю, у зв'язку із чим відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення.

Водночас, суд першої інстанції невірно застосував підпункт 5.3.3.28. пункту 5.3. Положення про плату за землю в місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629, яким встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: власників нежилих приміщень (його частин) у багатоквартирних жилих будинках, за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, - 1,0%, адже згідно договору купівлі-продажу №264 від 04.02.2016 року та інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №53041172 від 11.02.2016 року позивач придбав нежитлові приміщення не в багатоквартирному житловому будинку.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у місті Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Г.В.Земляна

суддя Є.В.Чаку