Постанова № 75453277, 12.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2018 рокусправа № 808/3596/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасова Ю.В.

судді: Божко Л.А. Лукманова О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишеві О.О.

представника відповідача: Терехової Юлії Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 (суддя Стрельнікова Наталя Вікторівна, дата складання повного тексту 04.05.2018)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСОР", звернулось з позовом до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та про відмову у прийнятті митної декларації, а саме картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Позов обґрунтовано тим, що товариством надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA112080/2017/000080/1 від 07 листопада 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2017/00464 від 07 листопада 2017 року.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що розбіжності, встановлені митним органом, не впливають на визначення числового значення митної вартості товару; саме по собі надання додаткових документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості; в разі виявлення розбіжностей, витребуванню підлягають не будь-які документи, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (Запорізькою митницею ДФС) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що контроль правильності визначення митної вартості товарів покладається на митний орган. Митним органом встановлено, що документи, подані до митного оформлення мають певні розбіжності: копія митної декларації країни виробника подана без перекладу на українську мову; згідно контракту продавець повинен надати до митного органу прас лист, однак, прас лист не подано; у графі 70 «призначення платежу» платіжного доручення №1та №3 відсутні посилання на інвойс, яким визначена кількість, асортимент та ціна товару.

Представником позивача надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що між позивачем та фірмою з Китаю укладено контракт про поставку гумату калію сухого за ціною 1,14дол. США за 1кг. На виконання своїх зобов'язань позивач здійснив оплату в розмірі 28500дол.США за 25 метричних тон, що відповідає контракту та підтверджується платіжними дорученнями. Для підтвердження митної вартості були надані всі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. Натомість, після витребування додаткових документів відповідачем був застосований резервний метод визначення митної вартості товару з розрахунку 1,25дол. США за 1 кг. Вважає, що митний орган протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості та застосування резервного методу.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином. Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак не надано документів, що підтверджують поважність причини заявленого клопотання, тому клопотання відхилено.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2017 року між ТОВ "ВОСОР" (Eкраїна) та Yantai Heatex Biochemical & Technologi Co.. Ltd (Китай) було укладено контракт №1 про поставку гумату калію сухого "GumiGold" за ціною 1,14 дол. США за 1 кг. На виконання умов Контракту постачальником імпортовано на митну територію України товар, а саме: гумат калію сухого "GumiGold", а позивачем здійснено оплату товару у сумі 28500 дол. США за 25 тон. Для митного оформлення вказаного товару позивачем подано до митного органу митну декларацію №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 з визначенням митної вартості товару за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості. Натомість, після витребування додаткових документів відповідачем був застосований резервний метод визначення митної вартості товару з розрахунку 1,25дол. США за 1 кг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Отже, декларант повинен зазначити точні відомості про товари, що декларуються та зазначити ціну, яка була фактично сплачена. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що ціна, яка була фактично сплачена, зазначена в платіжних дорученнях; водночас, матеріали справи не містять доказів, що декларант вказав не точні відомості.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Матеріалами справи підтверджується, що разом з митною декларацією №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 позивачем до митного оформлення подано:

-контракт № 1 від 19.08.2017;

-додаткова угода № 1 від 10.09.2017;

-рахунок (інвойс) № КА/YН-20170819 від 19.08.2017;

-міжнародна автомобільна накладна СМR № 1553 від 01.11.2017;

-пакувальний лист № КА/YН-20170819 від 19.08.2017;

-прайс лист виробника товару б/н від 19.08.2017;

-калькуляція собівартості товару б/н від 19.08.2017;

-страховий поліс № AJINF5124217Q003517Н від 11.09.2017;

-коносамент № YMLUM240068353 від 12.09.2017;

-сертифікат про походження товару № 17С3706А1112/00005 від 07.08.2017;

-платіжне доручення № 2 від 23.08.2017;

-платіжне доручення № 3 від 27.09.2017;

-копія митної декларації країни відправлення № 422720170000639375 від 19.09.2017;

-опис товару б/н від 19.08.2017.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції даний перелік документів відповідає ч.1 ст. 53 Митного кодексу України, згідно якої одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Натомість, при митному оформленні митної декларації №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 митним органом встановлено розбіжності в наданих до митного оформлення документах, а саме:

- копія експортної митної декларації країни відправлення від 19.09.2017 №422720170000639375 подана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитися в інформації яку вона містить (ст. 254 МКУ)

- згідно контракту № 1 від 19.08.2017 п. 11 продавець повинен надати прайс - лист, але до митного оформлення прайс не подано;

- у гр. 70 "Призначення платежу" платіжного доручення № 1 від 23.08.2017 та № 3 від 27.09.2017 відсутнє посилання на інвойс № КА/YН- 20170819 від 19.08.2017, яким визначено кількість, асортимент та ціну товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити, чи впливають зазначені розбіжності на числове значення складових митної вартості товару?

Так, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз зазначеної норми вказує на чіткий перелік документів, які подаються для підтвердження числового значення складової митної вартості товару.

Однак, митним органом 07.06.2017 надіслано електронне повідомлення декларанту з вимогою про надання додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

07.11.2017 позивачем надано додаткові документи, а саме: переклад копії митної декларації країни відправлення № 422720170000639375 від 19.09.2017; прайс лист виробника товару б/н від 19.08.2017; калькуляцію собівартості товару б/н від 19.08.2017; виписку з бухгалтерської документації № 06/11-2 від 06.11.2017; висновок ТПП про вартість товару №ОИ-1007 від 07.11.2017, лист ТОВ "ВОСОР" № 07/11 від 07.11.2017 щодо оформлення ідентичного товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зазначив у електронному повідомленні що у органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості ідентичного товару на рівні 1,25 дол. США/кг товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості заявленої декларантом, а також зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.

За результатами розгляду документів, поданих позивачем для митного оформлення митної декларації №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- № UA112080/2017/000080/1 від 07.11.2017, а також оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2017/00464 від 07.11.2017, відповідно до якого митним органом застосовано резервний метод з розрахунку 1,25дол./кг. Відповідно до наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей за МД №UA112080/2017/008247 від 24.04.2017.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 статті 53 МКУ. Проте, зазначені розбіжності підлягають оцінці в суді (в разі наявності судового спору) та можуть бути спростована в ході судового розгляду, зокрема з підстав, якщо вони (розбіжності) не впливають на числове значення складової митної вартості товару. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, то витребуванню підлягають не будь-які документи, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей щодо числового значення складової митної вартості товару.

Отже, підставою для витребування додаткових документів стало встановлення в ході перевірки розбіжностей.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що не може погодись з висновком митного органу про не підтвердження заявленої позивачем митної вартості та вважає необґрунтованим прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на наступне.

Митна декларація № UA112080/2017/008247 від 24.04.2017 на яку відповідач посилається у своєму спірному рішенні була прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA 112080/2017/000033/1 від 24.04.2017, яке було визнане протиправним та скасоване постановою Запорізького окружного адміністративного суду №808/1411/17 від 09.10.2017 (залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 №1411/17).

При цьому, в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 112080/2017/000033/1 від 24.04.2017 зазначалась ціна на рівні 1,24 дол. США за кг., а не 1,25 дол. США, як зазначено в спірному рішенні.

Згідно висновку ТПП № ОИ-1007 від 07.11.2017 ціна гумату калію сухого "GumiGold" за ціною 1,14 дол. США за 1 кг. відповідає середньому рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальником із країни походження (Китай) за вказаний період.

Поряд з цим, матеріали справи містять лист Yantai Heatex Biochemical Ц Technologi Co.. Ltd від 03.11.2017 року, в якому зазначено: "...компанія Yantai Heatex Biochemical Ц Technologi Co.. Ltd має комерційні відносини з ТОВ "ВОСОР" з 2014 року... Політика нашої компанії передбачає зниження цін на товари постійним оптовим покупцям, як було раніше викладено, ТОВ "ВОСОР" є саме таким покупцем...". Таким чином, ТОВ "ВОСОР" має тривалі комерційні стосунки з компанією Yantai Heatex Biochemical Ц Technologi Co.. Ltd, яка може знижувати ціну на товар позивачу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначене є цілком логічним, виправданим та доцільним для українського підприємництва. Досягнення українських підприємств здобуті при здійснення господарської діяльності не повинні руйнуватися припущеннями суб'єкта владних повноважень.

Стосовно посилання відповідача, що у гр. 70 "призначення платежу" платіжного доручення № 2 від 23.08.2017 та № 3 від 27.09.2017 відсутнє посилання на інвойс №КА/YН-20170819 від 19.08.2017 слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п.2.2 Постанови НБУ від 28.07.2008 № 2016 "Про затвердження Поло ження про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт ко штів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

В наданих до митного оформлення платіжних дорученнях № 2 від 23.08.2017 та № 3 від 27.09.2017 в графах 70 "Призначення платежу" міститься посилання на Контракт №1 від 20.11.2016.

Однак, вказане, не означає відсутності проплати чи змін в активах позивача.

При цьому, у листі АТ "ОТП Банк" від 24.11.2017 за №204-01-5-5/220 на адресу позивача зазначено: "при заповненні платіжного доручення реквізиту "Призначення платежу" прошу обов'язково вказувати номер та дату контракту, а не інвойс, який є невід'ємною частиною контракту …" (а.с.38).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Відповідно до визначеної нормами Митного кодексу України процедури митного оформлення товару митний орган не наділений повноваженням щодо додаткової перевірки первинно поданих декларантом документів, оскільки такі документи мають бути у повній мірі досліджені та перевірені до вирішення питання щодо необхідності витребування додаткових документів, інакше це позбавило б декларанта можливості обґрунтувати та підтвердити заявлену митну вартість з огляду на виявлені розбіжності.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Оскільки суб'єктом владних повноважень не спростована дійсна вартість товару, зявлена декларантом, тому не доведена правомірність дій відповідача.

Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не були порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 12.07.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 12.07.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 18.07.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова