Постанова № 75453086, 23.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року

м. Одеса

Справа № 923/231/18

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Величко Т.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

на рішення господарського суду Херсонської області, ухваленого 03.05.2018 о 11:56 год., суддею Остапенко Т.А., м. Херсон, повний текст складено 08.05.2018

у справі № 923/231/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз»

про стягнення 32789,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі ПАТ «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» (далі ТОВ «Херсонрегіонгаз») про стягнення з останнього 32789,53 грн. з яких 29616,35 грн. пені та 3173,18 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 17-126-Б від 20.01.2017 в частині своєчасної оплати газу, переданого позивачем.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив про відсутність вини ТОВ “Херсонрегіонгаз” у простроченні виконання зобов’язань із оплати поставленого газу, оскільки поставка газу здійснювалась для потреб державних установ, факт затримки мав місце через несвоєчасне виділення державних дотаційних коштів на покриття повної вартості придбаного газу.

Крім того, прострочення із розрахунку за поставлений газ було не систематичним, а допущено лише у певні періоди і на незначний термін, та на момент пред’явлення позову здійснено повний розрахунок за договором.

Позивачем не наведені докази на підтвердження понесення ним збитків через несвоєчасне виконання ТОВ «Херсонрегіонгаз» зобов’язань з оплати газу, не надано доказів на підтвердження того, що ПАТ «Нафтогаз України» постачався імпортний газ за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені строки розрахунків за поставлений газ, а також передбачені санкції за порушення встановлених строків.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір пені та відмовити у стягненні 3 % річних.

В обґрунтування доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідачем надано довідку №180417/Ю/01 від 17.04.2018 про борги установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів перед ТОВ «Херсонрегіоназ» за отриманий газ.

Позивач, заперечуючи проти заяви відповідача про зменшення розміру пені, зазначив, що ТОВ «Херсонрегіоназ» належним чином не обґрунтовано наявність підстав для застосування судом право на зменшення пені, не надано доказів на підтвердження неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.05.2018 позов ПАТ «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17981,35 грн., з яких 14808,18 грн. пені, 3173,18 грн. 3% річних та 966,26 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлю-продажу природного газу № 17-126-Б від 20.01.2017.

При цьому суд, у зв’язку з тим, що прострочення оплати відповідачем за поставлений газ не було систематичним, а відбулось лише у деякі періоди через несвоєчасне виділення державних дотаційних коштів на покриття повної вартості придбаного відповідачем газу, а також те, що зобов’язання за договором купівлі-продажу виконано відповідачем у повному обсязі, зменшив розмір пені на 50%.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з ТОВ «Херсонрегіоназ» 29616,35 пені, ПАТ «Нафтогаз України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною. скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягала стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен з’ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконання зобов’язання, невідповідності розміру неустойки наслідком порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При зменшені розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов’язанні. Крім того, суд повинен був надати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків.

Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин положення ст. 233 ЦК України, не з’ясувавши всіх обставин, з’ясування яких передбачене згаданою нормою.

Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об’єктивно оцінити докази, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконанням зобов’язання за договором купівлі-продажу природного газу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції в даному випадку переглядає рішення господарського суду Херсонської області від 03.05.2018 у справі № 923/231/18 лише в частині зменшення розміру пені з 29616,35 грн. на 14808,18 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу природного газу № 17-126-Б від 20.01.2017 на суму 29616,35 грн.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прострочення оплати відповідачем за поставлений газ не було систематичним і відбулось лише у деякі періоди через несвоєчасне виділення державних дотаційних коштів на покриття повної вартості придбаного відповідачем газу.

Хоча позивачем здійснювалася поставка імпортного газу, що передбачено умовами договору, проте докази на підтвердження понесених ПАТ «Нафтогаз України» збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам в матеріалах справи відсутні.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи ПАТ «Нафтогаз України» про необґрунтованість вимог відповідача щодо зменшення розміру пені.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та розмір, до якого вона підлягає зменшенню.

Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 50%.

Доводи скаржника про спричинення відповідачем йому збитків, шляхом невиконанням ПАТ «Херсонрегіонгаз» у встановлені строки зобов’язань за договором, судова колегія до уваги не приймає, оскільки ПАТ “Нафтогаз України” не надано належних доказів завдання йому збитків відповідачем.

Крім того, судовою колегією приймається до уваги наступне.

Зобов’язання за договором купівлі-продажу виконано відповідачем у повному обсязі.

У зв’язку з порушенням відповідачем строків розрахунку за поставлений позивачем газ, ПАТ «Нафтогаз України» нараховано 3173,18 3% річних, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Визначення розміру, на який зменшується нараховані штрафні санкції, є суб’єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача так і позивача у даній справі.

Отже, доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом не було враховано інтереси позивача судова колегія вважає безпідставними.

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.05.2018 у справі № 923/231/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Херсонської області від 03.05.2018 у справі № 923/231/18 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Т.А. Величко