Ухвала суду № 75453035, 20.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

20 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/270/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Вімексім трейд” про забезпечення позову з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 “Давос” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018, яке проголошено суддею Демешиним О.А. у м. Одесі, просп. Шевченка, 29, повний текст складено 04.05.2018 р.

у справі № 916/270/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вімексім трейд”

до відповідача ОСОБА_1 “Давос” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про повернення товару з підстав його безпідставного утримання відповідачем

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 позов задоволено, зобов’язано ОСОБА_1 „Давос” у формі ТОВ повернути ТОВ “Вімексім трейд” 472 тони ячменю 3-го класу та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову.

05.06.2018 до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 “Давос” у формі товариства з обмеженою відповідальністю на вищевказане рішення.

Ухвалою від 20.06.2018 відкрито провадження у справі №916/270/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018, колегією суддів у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.

ОСОБА_2о. керівника апарату від 04.07.2018 за №745 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №916/270/18 у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Філінюка І.Г. та судді Богатиря К.В. з 02.07.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Мишкіної М.А., Таран С.В.

ОСОБА_2о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв’язку із перебуванням судді Мишкіної М.А. у відрядженні.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018 р. для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.2018 колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Таран С.В.

18.07.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано заяву про забезпечення позову по справі №916/270/18 від ТОВ “Вімексім трейд” в якому останнє просить накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ в межах заявленої ціни позову 1911600,00 грн., що знаходяться у банківських установах на рахунках, які будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, а у разі недостатності грошових коштів накласти арешт на інше майно, яке буде виявлене у процесі здійснення виконавчого провадження.

В обґрунтування підстав для звернення з даною заявою ТОВ “Вімексім трейд” зазначає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 по справі №916/801/18 було вирішено накласти арешт на 740,230 т ячменю 3-го класу, врожаю 2016 p., що зберігається ОСОБА_1 "Давос" у формі ТОВ за адресою: Одеська область, Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Железнякова, 4 (на території портопункту "Кілія"), на підставі складської квитанції на зерно від 22.09.2016 р. № 9. Проте, за твердженням заявника, 11.07.2018 під час виконавчих дії приватний виконавець ОСОБА_3 на виконання зазначеної постанови Одеського апеляційного господарського суду встановив відсутність 740,230 т ячменю 3-го класу, врожаю 2016 р за адресою зберігання. А відтак, повернення майна в натурі є неможливим через відсутність у відповідача предмету спору. Заявник вважає, що у зв’язку з відсутністю у відповідача майна на яке накладений арешт, у разі задоволення судом позовних вимог, позивач не зможе повернути майно, яке належить йому на праві власності, а відтак, буде вимушений звернутися за стягненням збитків, які, можуть бути задоволені, у т.ч. за рахунок грошових коштів відповідача.

До того ж, як стверджує заявник, 19.06.2018 відповідач розмістив оголошення про продаж нерухомого майна, де зберігається майно заявника, в мережі інтернет. Заявник також наголошує на наявності чисельних судових справ предметом яких є повернення відповідачем на користь ТОВ “Вімексім трейд” товару, зокрема, пшениці та ячменю. Отже, на думку заявника, відповідач є майновим відповідачем, що свідчить про його недобросовісність, та дає підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог в таких судових справах, можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у цій справі №916/270/18, у разі задоволення позовних вимог позивача.

На думку заявника, вищевикладені факти (продаж нерухомого майна, чисельність судових справ проти відповідача) підтверджені достатньою мірою та свідчать про той факт, що відповідач є недобросовісним суб'єктом господарювання, який здійснює заходи на виведення активів для уникнення загальної відповідальності. А відтак, схвалення судом зазначених у прохальній частині забезпечувальних заходів є дійсна необхідність, оскільки існує реальна загроза невиконання рішення суду, скільки відповідач своїми діями створює загрозу для невиконання рішення суду шляхом виведення активів, та переведення грошових коштів на рахунки підконтрольних юридичних осіб, та вони достатні, задля перешкоджання порушення інтересів заявника.

Заявник також зазначає, що предметом позовних вимог є витребування від відповідача 472 т ячменю 3-го класу, загальною вартістю 1911600,00 грн. Тобто, вимоги позивача є значними за їх вартістю. За твердженням заявника, у разі недостатності майна у відповідача для виконання судового рішення, позивач у відповідності до чинного законодавства України, має право під час виконавчого процесу стягнути майно з відповідача, а відтак, позивач вважає, що викладені в прохальній частині заяви заходи забезпечення безпосередньо пов'язані з предметом позову, направлені на збереження балансу інтересів учасників спірних правовідносин.

За твердженням заявника, він не є боржником за договором зберігання, яким є складська квитанція від 22.12.2016 №9. За вказаним договором відповідач прийняв на зберігання ячмінь, який належить позивачу. Проти набуття позивачем права власності на 740,230 т 3-го класу, українського врожаю 2016 року, загальною вартістю 2701839,50 грн., відповідач не заперечує, про що безпосередньо зазначено в поданому до суду відзиві, що є в матеріалах справи. А відтак зустрічне забезпечення є недопустимим заходом до позивача, оскільки спірне майно, вивезено відповідачем у невстановленому напрямку, встановити місцезнаходження майна немає можливості, а відтак, окрім відсутності предмету спору, позивач несе збитки (у тому числі у зв'язку з девальвацією гривні) із-за недобросовісного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення майна позивачу.

Як зазначає заявник, тимчасові заходи забезпечення позову, співрозмірні заявленим вимогам та направлені на фіксацію юридичного та фактичного стану, яке існує на момент пред'явлення позову, дозволить зберегти існуючий між сторонами стан відносин та не порушить права відповідача на вільне користування майном. Заявник зазначає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача не є арештом всіх коштів відповідача, окрім того, вимога позивача не направлена на арешт саме банківських рахунків, а відтак, відповідач вправі розпоряджатися грошовими коштами, у розмірі понад суми арешту. До того ж, заходи викладені у прохальної частини заяви, не обмежують відповідача у користуванні банківськими рахунками та є строковими щодо забезпечувального заходу, викладеного в прохальної частині заяви, а відтак, майновий стан відповідача не погіршується, а викладені у прохальній частині заяви про забезпечення позову заходи, направлені на забезпечення балансу інтересів сторін, що приймають участь в цій справі, зокрема на збереження існуючого стану.

ОСОБА_2о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв’язку із перебуванням судді Бєляновського В.В. у відрядженні.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2018 р. для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ на рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.

Розглянувши заяву ТОВ “Вімексім трейд” про забезпечення позову, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так ст. 136 ГПК України визначено, що Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так колегія суддів відзначає, що звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач просив зобов’язати ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ повернути ТОВ “Вімексім трейд” 472 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 до договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ15/12-16-01ОД., а у випадку неможливості його фактичного повернення відшкодувати збитки у розмірі 1911600 грн.

Згодом, у березні 2018 позивач звернувся до господарського суду Одеської області з заявою про зміну предмету позову в якій уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ повернути ТОВ “Вімексім трейд” 472 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 до договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ15/12-16-01ОД.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 позов задоволено, зобов’язано ОСОБА_1 „Давос” у формі ТОВ повернути ТОВ “Вімексім трейд” 472 тони ячменю 3-го класу.

Отже, предметом позову у даній справі є повернення відповідачем ТОВ “Вімексім трейд” товару, а саме 472 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, у той час як у заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ в межах заявленої ціни позову 1911600,00 грн.

Виходячи із предмету позову, а також фактичних обставин справи, колегія суддів не вбачає правових підстав, передбачених статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ, оскільки не вбачається правового зв'язку між таким заходом до забезпечення позову і предметом позову у даній справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що заходи до забезпечення позову заявлені позивачем поза межами предмета позову, оскільки арешт грошових коштів відповідача не захищає майновий інтерес позивача, про який заявлено вимоги.

На думку колегія суддів заявлені ТОВ “Вімексім трейд” заходи до забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ не є співмірними з заявленими та задоволеними судом першої інстанції позовними вимогами про повернення відповідачем 472 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року.

З огляду на вищевикладене колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на відсутність у відповідача майна, що було виявлено в межах розгляду іншої судової справи, здійснення відповідачем дій щодо продажу майна, а також наявність інших судових справи у яких ОСОБА_1 “Давос” у формі ТОВ є відповідачем.

За таких обставин заява ТОВ “Вімексім трейд” про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.136-137,140, 232-234, 281 ГПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Вімексім трейд” про забезпечення позову.

Ухвала згідно з ст.235 ГПК України набуває законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.