Постанова № 75452988, 23.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року

м. Одеса

Справа № 923/1146/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Херсонської області, ухваленого 10.04.2018 о 10:31 год., суддею Павленко Н.А., м. Херсон, повний текст складено 17.04.2018

у справі № 923/1146/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”

до Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації

про стягнення 120427,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (далі ПАТ «Укртелеком») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації (далі Управління РДА) про стягнення 120427,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань, що випливають із закону, щодо сплати вартості наданих ним послуг пільговим категоріям абонентів у період з 01.12.2015 по 31.12.2016 рр.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне.

В період з 01.01.2015 по 31.12.2015 при проведенні електронної звірки інформації, що надійшла від ПАТ «Укртелеком» з інформацією, що в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, були виявленні розбіжності, про що позивача було повідомлено письмово, а Управління РДА, в свою чергу, проводить розрахунки тільки стосовно пільговиків, по яких не виявлено розбіжностей.

Позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача розрахунку за грудень 2015 року у строки, встановленні нормами чинного законодавства, тому заборгованість у розмірі 1109,20 грн. за грудень 2015 року не підлягає задоволенню.

В 2016 році Управління РДА не мало підстав для проведення розрахунків з позивачем за надані ним послуги, оскільки у 2016 році бюджетні призначення на відшкодування витрат за послуги зв’язку не були встановлені і Управління соціального захисту населення не було визначено головним розпорядником коштів.

Заперечуючи проти доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач зазначив, що порушення строків, встановлених нормами чинного законодавства для надання пакету документів, необхідних для відшкодування наданих телекомунікаційних послуг, не звільняє головного розпорядника коштів від обов’язку відшкодувати вартість наданих послуг.

Крім того, позивач зазначив, що з поіменного списку, наданого відповідачем, з нарахуваннями по якому в певний період не погоджується останній, не зрозуміло по яких особах і за який період відповідач не погоджується з розрахунками ПАТ «Укртелеком».

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.04.2018 позовні вимоги ПАТ “Укртелеком” задоволені повністю, стягнуто з відповідача 120427,75 грн. заборгованості по витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1806,42 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване наступним.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг на території Генічеського району Херсонської області на час виникнення спірних правовідносин є Управління РДА, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував той факт, що при проведенні розрахунків враховуються всі розбіжності, а не лише ті, які виникли в оскаржуваному місяці. Позивачем в судовому засіданні не надано доказів виправлення зазначених розбіжностей, тому вони були враховані при проведенні остаточних розрахунків за 2015 рік.

Позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача розрахунку за грудень 2015 у строки, встановленні нормами чинного законодавства, тому сума заборгованості у розмірі 1109,20грн. за грудень 2015 задоволенню не підлягає.

Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік», відповідача не визначено головним розпорядником коштів та відшкодування витрат по наданню послуг зв’язку пільговим категоріям громадян.

Враховуючи, що зазначений Закон має вищу юридичну силу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визнавши відповідача головним розпорядником коштів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Управління РДА, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ПАТ «Укртелеком» посилалось не на відсутність коштів, а на відсутність бюджетних призначень та видатків у вигляді субвенції з державного бюджету – місцевим.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Пунктами 1,6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту", Законом України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України від 23.03.2000р. №1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001р. №2402-ІІІ "Про охорону дитинства", Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян і при цьому, зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України.

Пунктом 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг на території Генічеського району Херсонської області на час виникнення спірних правовідносин є управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації.

Отже, саме на відповідача згідно з положеннями законодавства покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 5 Порядку №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Відповідно до п.6 Порядку №256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Частиною 1 п. 8 Порядку №256 передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку №256).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлялись для підписання Акти звіряння розрахунків за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 120427,75 грн.

Вказані акти, всупереч положенням п.5 Порядку №256 відповідачем не підписані.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не заперечує щодо самого факту надання позивачем пільг за послуги зв'язку відповідній категорії громадян.

Проте, зазначає про відсутність видатків на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок бюджетних субвенцій.

Судова колегія зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а тому доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть вважатися підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, відсутність бюджетного фінансування відповідача на проведення відшкодування вартості наданих пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг та оплату заборгованості не є підставою для його звільнення від виконання зобов'язань зі сплати компенсації пільг.

Чинним законодавством України не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку проведення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання, а відповідно до вимог Законів України.

Відповідач не спростував наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги пільговим категоріям населення у період з грудня 2015 по грудень 2016 року, не надав суду належних доказів відшкодування вартості наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ПАТ «Укртелеком».

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не надано доказів виправлення розбіжностей, тому вони були враховані при проведенні остаточних розрахунків за 2015 рік, судова колегія зазначає наступне.

Відповідачем надано листи від 13.08.2015, 11.09.2015 та від 08.06.2015 з переліком прізвищ померлих осіб, осіб, щодо яких призупинено пільги, та осіб, які потребують виключення зі списку пільговиків.

Відповідачем не зазначено, по яких особах містяться розбіжності відповідно до форми № "2-пільга" за грудень 2015.

З переліку прізвищ осіб, який міститься № "2-пільга" за грудень 2015, жодне з прізвищ не міститься у листах, наданих відповідачем в якості доказів виявлення розбіжностей з позивачем за наданні у грудні 2015 телекомунікаційні послуги на пільговій основі.

Крім того, позивач надсилав відповідачу акт звіряння розрахунків за грудень 2015 та претензію від 28.11.2017 на погашення заборгованості, яка виникла, зокрема, також і у грудні 2015.

Отже, відповідач не був позбавлений можливості зазначити позивачу про розбіжності у розрахунках за надані телекомунікаційні послуги у грудні 2015.

Відповідач не заперечував факт надання позивачем телекомунікаційних послуг в жодному спірному періоді.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, пільг з послуг зв'язку, у т.ч. безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) - пункти 3-5 Порядку.

В порушення вимог пункт 5 Порядку щодо складання щомісячних актів звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг відповідач таких актів не складав, а надіслані позивачем акти не підписував.

Доводи відповідача про те, що ПАТ «Укртелеком» не надано доказів направлення на адресу відповідача розрахунку за грудень 2015 року у строки, встановленні п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 117 віл 29.01.2003, тому сума заборгованості у розмірі 1109,20 грн. за грудень 2015 року задоволенню не підлягає, судова колегія вважає безпідставними, оскільки порушення строків направлення позивачем розрахунку не звільняє головного розпорядника коштів від обов’язків проведення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має відшкодувати ПАТ "Укртелеком" понесені ним витрати.

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2018 у справі № 923/1146/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2018 у справі № 923/1146/17 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Управління соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна