Постанова № 75452977, 19.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/187/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Будішевської Л.О.

суддів Мишкіної М.А., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сагітта-Т”

на рішення господарського суду Одеської області, ухваленого 23.03.2018 о 10:49 год., суддею Демешиним О.А., м. Одеса, повний текст складено 26.03.2018

у справі № 916/187/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гаврилівка”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сагітта-Т”

про стягнення 290614,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаврилівка» (далі ТОВ «Гаврилівка») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» (далі ТОВ «Сагітта-Т») про стягнення з останнього 290614,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки з відстроченням платежу № 62/17 від 03.03.2017, укладеного між сторонами.

26.03.2018 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 280614,42 грн., у зв’язку із частковим погашенням відповідачем боргу у сумі 10000 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2018 позов ТОВ “Гаврилівка” задоволено повністю, (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх. № 2-1732/18 від 26.03.2018) стягнуто з ТОВ «Сагітта-Т») 280614,42 грн. боргу та 4209,22 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної оплати вартості поставленого товару.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки положенням договору поставки з відстрочкою платежу № 62/17 від 03.03.2017, зокрема п.п. 3.13 та 4.6. цього договору.

Відповідно до п. 3.13 зі спливом строку придатності або реалізації товару, постачальник зобов’язується прийняти такий товар з оформленням відповідних товаро - супроводних та бухгалтерських документів (накладних, ТТН). Вартість поверненого товару зараховується у рахунок поставленого у майбутньому товару за умови, що повернений товар був оплачений покупцем. Примітка: якщо на товари, що постачаються, встановлені різні за часом строки придатності або реалізації, строки повернення таких товарів сторони погоджують в окремих угодах.

У випадку припинення поставок сума заборгованості за попередніми поставками компенсується шляхом повернення нереалізованого товару постачальнику. У випадку, якщо вартість повернутого товару перевищує суму заборгованості покупця, така різниця вважається боргом постачальника, яких зобов’язується перерахувати покупцеві протягом 14 календарних днів з моменту повернення нереалізованого товару (п. 4.6. договору).

У зв’язку з припиненням з 13.10.2017 поставок товару за договором, про що зазначено позивачем та підтверджується видатковою накладною від 13.10.2017, заборгованість за попередніми поставками компенсується шляхом повернення нереалізованого товару постачальнику.

Таким чином, стягненню заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 62/17 від 03.03.2017, передує умова його повернення, яку повністю проігнорував позивач, у зв’язку з чим, позовні вимоги являються передчасними.

При цьому позивачем не надано доказів звернення ТОВ «Гаврилівка» до ТОВ «Сагітта-Т» з вимогою про повернення нереалізованого товару або неможливості його повернення.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити її без задоволення.

В судове засідання 19.07.2018 з’явився представник позивача, просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «Сагітта-Т» без задоволення, рішення місцевого господарського суду – без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, 03.03.2017 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки з відстроченням платежу № 62/17 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов’язується постачати покупцеві товар, а покупець приймати та оплачувати товар, у відповідності до умов цього договору.

Товаром за договором є товари, зазначені в узгодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), які є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.15 договору встановлено, що право власності та ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товарів переходить до покупця х моменту вивантаження товару на рампу та підписання покупцем накладної про прийняття товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплату кожної окремої партії товару (визначеної у накладній) за даним договором покупець проводить шляхом перерахування 100% вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту її отримання/реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в період з 01.08.2017 по 01.02.2018 постачальник здійснив поставку товару за договором на загальну суму 146570,73 гривень, що підтверджують копії наданих до матеріалів справи видаткових накладних.

Видаткові накладні, складені у жовтні 2017 року, містять дані, що відповідають фактичній кількості прийнятого Товару, у зв’язку із чим, акти прийому-передачі продукції до цих накладних не складалися.

Доставка товару здійснювалася постачальником, а саме, власними автомобілями ТОВ “Гаврилівка”, що підтверджується копією свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу ТОВ “Гаврилівка” RENAULT DOKKER ВН1106Ш, копією свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу ТОВ “Гаврилівка” MERCEDES-BENZ SPRINTER 616 CDI ВН2485НВ, копією свідоцтва на реєстрацію транспортного засобу ТОВ “Гаврилівка” FORD TRANSIT ВН0313ЕР та автомобілями НОМЕР_1 та ГАЗ ВН5822АК, що знаходяться у користуванні ТОВ “Гаврилівка” на підставі договору №19/02 оренди транспортних засобів від 19.02.2013 року, укладеного між ТОВ “Гаврилівка” та ТОВ “Торговий дім Преображенський”.

В період з 01.08.2017 по 01.02.2018 постачальник здійснив оплату Товару за договором на загальну суму 191 680,00 гривень.

Згідно акта звірки взаємних розрахунків станом на 03.08.2017 року, підписаного представниками Сторін, заборгованість покупця за поставлений Товар склала 360793,88 гривень.

Відповідно до угоди про залік взаємних зустрічних вимог від 15.08.2017 року, укладеної між ТОВ “Гаврилівка” та ТОВ “Сагітта-Т” здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 32 070,19 гривень, що виникли за Договором та договором про надання послуг №10/17 від 03.03.2017 року (з урахуванням додаткової угоди від 03.03.2017 року).

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач перерахував позивачу 10000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1082 від 30.01.2018.

Отже заборгованість ТОВ “Сагітта-Т” перед ТОВ “Гаврилівка” за договором (з урахуванням часткового погашення ТОВ «Сагітта-Т» боргу у сумі 10000 грн.) становить 280614,42 грн.

Докази, що підтверджують сплату відповідачем зазначеної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1,2 ст. 673 ЦК продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого

відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки № 62/17 від 03.03.2017.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки положенням договору поставки з відстрочкою платежу № 62/17 від 03.03.2017, зокрема п.п. 3.13 та 4.6. цього договору, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.13 зі спливом строку придатності або реалізації товару, постачальник зобов’язується прийняти такий товар з оформленням відповідних товаро - супроводних та бухгалтерських документів (накладних, ТТН). Вартість поверненого товару зараховується у рахунок поставленого у майбутньому товару за умови, що повернений товар був оплачений покупцем. Примітка: якщо на товари, що постачаються, встановлені різні за часом строки придатності або реалізації, строки повернення таких товарів сторони погоджують в окремих угодах.

У випадку припинення поставок сума заборгованості за попередніми поставками компенсується шляхом повернення нереалізованого товару постачальнику. У випадку, якщо вартість повернутого товару перевищує суму заборгованості покупця, така різниця вважається боргом постачальника, яких зобов’язується перерахувати покупцеві протягом 14 календарних днів з моменту повернення нереалізованого товару (п. 4.6. договору).

Відповідачем не надано суду доказів того, що поставлений товар, оплату якого він прострочив, є нереалізованим.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких повідомлень ТОВ «Сагітта-Т» про повернення нереалізованого товару.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач протягом більше семи місяців з дати отримання останньої поставки товару не вчинив будь-яких дій щодо його оплати або повернення постачальнику, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Гаврилівка» про стягнення з ТОВ «Сагітта-Т» 280614,42 грн. заборгованості.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2018 у справі № 916/187/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2018 у справі № 916/187/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

5. Повний текст постанови складено 23.07.2018

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя Т.А. Величко