Постанова № 75452964, 19.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/492/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури – ОСОБА_1,

від Одеської обласної ради – ОСОБА_2,

від Одеської міської ради - ОСОБА_3,

від ТОВ «Світ Вина» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Вина»

на рішення господарського суду Одеської області, ухваленого 05.05.2015 о 14:15 год., суддя Зайцев Ю.О., м. Одеса, повний текст складено 12.05.2015

у справі № 916/492/14

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до відповідачів:

1. Одеської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Вина»

про визнання права власності, визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору та повернення майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

В грудні 2013 року заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради з позовом до Одеської міської ради (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» (відповідач-2) про визнання права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Рішельєвська,4, визнання недійсним п.1 рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 №4961-V «Про перелік об’єктів комунальної власності м.Одеси, що підлягають приватизації та відчудженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради» в частині включення до цього переліку за №13 підвальних приміщень площею 173,1 кв.м по вул.Рішельєвській, буд.№4 у м. Одесі для викупу ТОВ «Світ Вина», визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.04.2010р. нежитлових підвальних приміщень площею 173,1кв.м по вул. Рішельєвській, буд.4, укладеного між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Вина», зобов’язання ТОВ «Світ Вина» повернути Одеській обласній раді нежитлові підвальні приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Будинок Новікова, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська,4 є пам’яткою культурної спадщини та спільною власністю територіальних громад сіл, селищ,, міст області, управління яким здійснює обласна рада.

Приймаючи рішення №4961-V від 22.01.2010, та уклавши договір купівлі-продажу від 22.04.2010, Одеська міська рада розпорядилась спільною власністю територіальних громад області.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі №2-а-412/10/1522, яка не змінена та не скасована, визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв про право власності на 178 об’єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі на об’єкт, розташований по вул.Рішельєвській,4 в м. Одесі.

Пункт 1 рішення Одеської міської ради №4961-V від 22.01.2010 прийнято незаконно. Цей факт установлений постановою господарського суду Одеської області у справі №22/401-06-11665А.

Нежитлові підвальні приміщення по вул. Рішельєвській, 4 вибули з володіння Одеської обласної ради не з її волі, Одеська міська рада не мала права (повноважень) щодо розпорядження спірним майном.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2015 у справі №916/492/14 позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Вина" про визнання права власності, визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору та повернення майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на нежитлові підвальні приміщення загальною площею 173,1 кв.м. що розташовані за адресою: м. Одесі, вул. Рішельєвська, буд. 4.

Визнано недійсним пункт 1 рішення Одеської міської ради від 22.01.2010р. №4961-V “Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” в частині включення до цього переліку за №13 підвальних приміщень площею 173,1 кв.м. по вул. Рішельєвській, буд. №4 у м. Одесі для викупу ТОВ "Світ Вина".

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22.04.2010р. нежитлових підвальних приміщень , що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 4 (чотири), та в цілому складаються з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 173,1 кв. м., укладений між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Вина".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Вина" повернути Одеській обласні раді нежитлові підвальні приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, будинок 4 (чотири), та в цілому складаються з нежитлових приміщень підвалу загальною площею 173,1 кв.м., шляхом виселення вказаного

підприємства із зазначених приміщень.

Стягнуто з Одеської міської ради на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 7790,78 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Вина" на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 7790,78 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. № 311 “Про розмежування державного майна між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю затверджений перелік майна, який передається у власність областей, міст Києва та Севастополя.

Рішенням Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-ХХІ “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування і районів області” затверджено переліки державного майна, що передавалося у власність Одеської обласної ради народних депутатів та міст обласного підпорядкування, зокрема, міста ОСОБА_2.

Рішенням Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 12.05.1993 №449-ХХІ “Про заходи охорони та використання нерухомих пам'яток історії і культури у комунальну власність області, Одеської обласної ради від 24.04.2003 №154-ХХІУ “Про майно спільної власності. територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада” закріплено перелік пам'яток культурної спадщини, що належать до спільної власності територіальних громад області.

Рішенням Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-У затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада. Пункт 8 вказаного Переліку “об'єкти культурної спадщини” діє в редакції п. 11 рішення обласної ради від 24.04.2003 № 154 - XXIV “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада”.

Відповідно до п. 11.1.75 вказаного рішення до цього Переліку включено пам'ятку містобудування та архітектури - будинок Новікова, 1912-1913 (вул. Дерибасівська, 12 ріг вул. Рішельєвської, 4) у місті ОСОБА_2, управління яким здійснює Одеська обласна рада.

На підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.05.2005 № 196 виконкомом Одеської міськради 30.05.2006р. видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 299728 на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 173,1 кв.м., у м. Одесі по вул. Рішельєвській, 4 територіальної громади міста ОСОБА_2 в особі Одеської міської ради.

Усупереч наведеного законодавства та рішень Одеської обласної ради, пунктом 1 рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 №4961-V “Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” до цього переліку за № 13 включено підвальні приміщення площею 173,1 кв.м. по вул. Рішельєвська, 4, у м. Одесі для викупу ТОВ “Світ Вина”.

22.04.2010 територіальною громадою міста ОСОБА_2 в особі Одеської міської ради нежитлові підвальні приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 4 (чотири), та в цілому складаються з приміщень, загальною площею 173,1 кв.м., відчужено за договором купівлі-продажу товариству з обмеженою відповідальністю “Світ Вина”, яким 27.04.2013 р. прийнято зазначені нежитлові підвальні приміщення за актом приймання-передачі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі №2-а-412/10/1522, яка не змінена та не скасована, визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв на 178 об'єктів культурної спадщини спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у т.ч. щодо вищевказаного об'єкта по вул. Рішельєвській, 4, у м. Одесі, свідоцтва про право власності Одеської міської ради на ці об'єкти скасовано.

Зазначений об'єкт нерухомості складається з нежилих приміщень підвалу загальною площею 173,1 кв.м., він не передавався у комунальну власність територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради, повноважень щодо оформлення цього майна у комунальну власність Одеської міської ради, видачі свідоцтва про право власності Одеська обласна рада Одеській міській раді не надавала, а тому у Одеської міської ради не було підстав включати його у перелік майна, що підлягає приватизації.

З матеріалів справи вбачається, що пам'ятки історії та культури, як окремі об'єкти права власності до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області вказаним рішенням також не передавались.

Регламентованою Законом України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” процедурою передбачено надання Одеською міською радою згоди на прийняття у власність майна та прийняття обласною радою рішення про його передачу.

Судом встановлено, що обласною радою у відповідності до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рішення про передачу будівлі або окремих її частин, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 4, не приймалось, а Одеською міською радою не приймаюсь рішення про надання згоди на прийняття цього об'єкта нерухомості. Відповідного акта приймання-передачі також не складалось.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанцїї прийшов до висновку, що зазначені рішення Одеської міської ради про відчуження приміщень вказаного будинку в порядку Законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” прийняті незаконно, що є підставою для визнання недійсним пункту 1 рішення Одеської міської ради від 22.01.2010р. №4961-V “Про перелік об'єктів комунальної власності м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” в частині включення до цього переліку за №13 підвальних приміщень площею 173,1 кв.м. по вул. Рішельєвська, 4 у м. Одесі для викупу “Світ Вина”.

Як вказав суд першої інстанції, зазначений факт також встановлений постановою господарського суду Одеської області від 25.12.2006 у справі №22/401-06-11665А. яку залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України не доводиться знову при вирішенні іншого спору, якому беруть участь ті самі сторони.

Власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу є територіальні громади сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, управління зазначеним майном від імені громади здійснюється Одеської обласною радою, утім діями Одеської міської ради та її виконавчого комітету була порушена воля територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області щодо розпорядження вищезазначеним майном, оскільки воля власника на відчуження цих об'єктів нерухомості не закріплена жодним чинним нормативно-правовим актом.

За таких умов, вимоги до особи, що на теперішній час є власником відчужених об'єктів нерухомості щодо повернення майна, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ЦК України (який діяв на час прийняття спірних рішень Одеською міською радою) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином, в період з 25.12.2008 по 14.01.2012 позовна давність не поширювалась на вимогу власника - територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, в інтересах якої заступником прокурора Одеської області пред'явлено цей позов, про визнання незаконними (недійсними) актів Одеської міської ради.

Згідно з п. 3 ст. 5 Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства” від 20.12.2011 № 4176-УІ протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15.01.2012 до 15.01.2015 (Закон опубліковано в газеті “Голос України” від 14.01.2012 № 6), особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконного акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Тому прокуратурою Одеської області строки на звернення до суду на захист інтересів держави в особі Одеської обласної ради про визнання недійсними спірних рішень Одеської міської ради не пропущено.

Не погодившись з рішенням суду, Одеська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» подали на нього апеляційні скарги, в яких просили рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015 у справі №916/492/14 скасувати та у позові заступника прокурора Одеської області відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Одеської міської ради обґрунтована наступним.

Визначені судом першої інстанції докази, на підставі яких суд дійшов висновку про власника спірного майна, не є правовстановлюючими документами, якими відповідно до положень чинного законодавства має підтверджуватись право власності на нерухоме майно.

Суд першої інстанції, не визначивши у своєму рішенні актів законодавства, якими регулювались питання розмежування державного майна, та не встановивши, яким документом має засвідчуватись факт передачі майна у такому випадку, помилково встановив право власності територіальних громад області в особі Одеської обласної ради на підставі документа, яким відповідно до законодавства не може підтверджуватись право власності.

Відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №266-XXI у власність міської ради передано весь житловий та нежитловий фонд, в тому числі й відповідні пам’ятки архітектури місцевого значення.

Таким чином, всупереч висновкам суду першої інстанції підвальні приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 4, як складова відповідного будинку нежилого фонду під час розмежування державного майна передані у комунальну власність м. Одеси, а не в комунальну власність обласної ради.

Судом першої інстанції безпідставно та невмотивовано залишено поза увагою посилання міської ради на те, що рішенням Одеської обласної ради від 04.05.2005 року №640-IV повністю скасовано рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 року №154-XXIY «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, та міст Одеської області, управління якими здійснює обласна рада».

Тобто, на сьогоднішній день у ОСОБА_5 ради взагалі немає чинного акта, який би визначав перелік об’єктів культурної спадщини, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ та міст Одеської області, а посилання на вищезгаданий акт як на підтвердження відповідного права власності є необґрунтованим.

Будинок Новікова, зазначений прокурором у позовній заяві, та ОСОБА_6, в якому знаходиться спірне підвальне приміщення, є різними об’єктами культурної спадщини, що не було встановлено судом першої інстанції.

Орган, уповноважений обласною радою здійснювати управління відповідним майном, надав згоду на його відчуження, що позбавляє обласну раду права витребувати спірне майно у добросовісного набувача на підставі ст.388 ЦК України.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» обґрунтована наступним.

Рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015 у справі №916/492/14 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з’ясуванням всіх обставин по справі, а тому підлягає скасуванню.

Доводи прокуратури Одеської області щодо віднесення спірного об’єкта до Державного реєстру нерухомих пам’яток культури України не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже не доведені прокуратурою та позивачем по справі, на що не звернув увагу суд при прийнятті оскаржуваного рішення.

ОСОБА_5 народних депутатів взагалі ніколи не мали повноважень щодо управління пам’ятками історії та культури. Проте всі пам’ятки архітектури були прийняті на баланс Одеською міською радою і обслуговувались тривалий час.

Територіальна громада м.Одеси правомірно набула право власності на спірні приміщення.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», подальше позбавлення покупця спірного нерухомого майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Строк позовної давності прокурором пропущено та не наведено мотивів поважності пропуску вказаного строку.

В судовому засіданні скаржники підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг, просили їх задовольнити.

Прокурор та представник Одеської обласної ради проти задоволення апеляційних скарг заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 30.05.2006 на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №196 від 26.05.2005р. територіальній громаді м. Одеси видано свідоцтво серії ЯЯЯ №299728 про право власності на не житлові приміщення підвалу, загальною площею 173,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 4.

22.01.2010. Одеською міською радою прийнято рішення №4961-V „Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради”. У пункті 13 переліку вказано підвальні приміщення площею 173,1 кв.м. по вул. Рішельєвська,4 у м. Одеса для викупу ТОВ «Світ Вина».

22.04.2010.. між територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за №898, згідно якого продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді не житлових підвальних приміщень, що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Рішельєвська (колишня вулиця Леніна), будинок 4 (чотири) та в цілому складаються з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 173,1 кв.м.

Звертаючись з позовом, прокурор обґрунтував свої позовні вимоги положеннями ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215, 257, 261, 316, 319, 321, 387, 388, 392, 638, 655, 658, 1212, 1213 ЦК України, п.20 ч.1 ст.43, ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні

Прокурор обґрунтовує вимогу про визнання незаконним п.1 рішення Одеської міської ради №4961-V від 22.01.10 “Про перелік об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” тим, що на час прийняття цього рішення спірне майно не було власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, а знаходилося у власності територіальних громад області в особі Одеської обласної ради.

Судова колегія зазначає, що в позовній заяві прокурором зазначений об’єкт культурної спадщини – будинок Новікова 1912-1913 (вул. Дерибасівська, 12 ріг вул. Рішельєвської,4 у м. Одеса). Разом з тим, спірний об’єкт нерухомості, що належить ТОВ «Світ Вина» , є частиною об’єкта культурної спадщини – ОСОБА_6 1910, вул. Рішельєвська,4.

Щодо доводів прокурора про належність спірного приміщення до спільної власності територіальних громад області, судова колегія зазначає наступне.

Рішенням Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 17.09.1991р. №323 “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування та районів області” у відповідності до Законів УРСР “Про місцеві ОСОБА_5 народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування”, “Про власність”, та з урахуванням результатів роботи узгоджувальної комісії обласної ОСОБА_5 народних депутатів з розгляду питань віднесення майна до комунальної власності місцевих рад різних рівнів затверджено перелік державного майна, що передається у власність обласної ОСОБА_5 народних депутатів, міст обласного підпорядкування та районів області згідно додатку 1-3.

До вказаного переліку будівля за адресою вул. Леніна (нині Рішельєвська),4 окремо включена не була, так само як взагалі не визначено в якості окремого виду майна, що розмежовувалось, пам’ятки архітектури місцевого значення, пам’ятки історії та культури.

У відповідності до пунктів першого та третього постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається; установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих ОСОБА_5 народних депутатів.”

Рішенням Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 25.11.1991 №266-XXI “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування та районів області”, затверджено перелік державного майна, що передається у власність обласної ОСОБА_5 народних депутатів, міст обласного підпорядкування та районів області згідно додатку 1-3.

Додатком №1 до рішення Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 25.11.1991р. №266-XXI “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування та районів області” у переліку державного майна, що передається у власність обласної ОСОБА_5 народних депутатів по галузі культури визначено чіткий перелік об’єктів культури, які передані у власність обласної ОСОБА_5 народних депутатів, до якого спірне майно не включено.

Додатком №2 до рішення Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 25.11.1991р. №266-XXI “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування та районів області” у переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування (м. Одеса) по галузі культури визначено чіткий перелік об’єктів культури, які передані у власність м. Одеси, до якого спірне майно не включено.

Разом з тим, згідно Додатку №2 до рішення Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 25.11.1991р. №266-XXI “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування та районів області” до переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування (м. Одеса) по галузі житлово-комунального господарства включено житловий та нежитловий фонд місцевих ОСОБА_5 народних депутатів.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів рішенням від 11.01.1992р. №2 “Про порядок оформлення та передачі державного майна в комунальну власність міста”, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” та на підставі рішення Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 25.11.1991р. №266-XXI “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування та районів області” здійснено приймання в комунальну власність міста державного майна у відповідності до додатку №1.

У Додатку 1 до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 11.01.1992р. №2 визначено перелік об’єктів, які приймаються до передачі в комунальну власність міста, серед яких: у п.1 розділу І зазначено державний житловий та нежитловий фонд з матеріально-технічною базою та ремонтними організаціями, які пов’язані з обслуговуванням та експлуатацією вказаних фондів; у п.35 розділу IV зазначено пам’ятки архітектури, історії та культури на території міста без окремого визначення адрес.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.1991р. №311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)” та рішенням Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів №266-XXI від 25.11.1991р. “Про розмежування державного майна між власністю обласної ОСОБА_5, міст обласного підпорядкування та районів області” обласне управління житлово-комунального господарства передало, а Управління житлово-комунального господарство за дорученням міськвиконкому без права зміни форми власності прийняло державне майно загальною залишковою балансовою вартістю 1187890 тис.руб. та іншими фінансово-господарськими показниками згідно додатку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 18.02.1992р.; сторони підтвердили відсутність претензій одна до одної з передачі-прийняття державного майна, що фактично завершило процедуру розмежування.

Рішенням Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 12.05.1993р. №449-XXI “Про заходи для охорони і використання нерухомих пам’яток історії і культури в Одеській області”, серед іншого:

- до прийняття Верховною ОСОБА_5 та Кабінетом Міністрів України законодавчих та нормативних актів, які розмежовують права власності на нерухомі пам’ятки історії та культури, прийнято в комунальну власність Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів нерухомі пам’ятки історії та культури в Одеській області, які є державною власністю;

- заявлено прохання до Верховної ОСОБА_5, Кабінету Міністрів України прийняти відповідні нормативні акти, які забезпечують закріплення права власності на об’єкти національної культурної спадщини за суб’єктами власності, а також акти, які забезпечують створення відповідних державних органів охорони національної культурної спадщини, передбачені Міжнародною конвенцією про охорону культурного та природного спадщини;

- рекомендовано Одеській обласній державній адміністрації, міським, селищним та сільським ОСОБА_5 народних депутатів за участі спеціально уповноважених органів охорони пам’яток сформувати єдину систему державних органів охорони об’єктів національної культурної спадщини, розробити узгоджену концепцію охорони історичної спадщини в Одеській області, а також підготувати обласній ОСОБА_5 народних депутатів пропозиції зі створення ринкових механізмів охорони, відновлення та використання культурної спадщини;

- доручено секретаріату обласної ОСОБА_5 народних депутатів разом з Одеською обласною державною адміністрацією та міськрайвиконкомами до 1 вересня 1993р. здійснити комплексну інвентаризацію нерухомих пам’яток історії та культури в Одеській області з метою визначення суб’єктів власності на ці об’єкти та оформлення відповідних документів, закріплюючих їх права та обов’язки із забезпечення схоронності пам’яток, податковим та адміністративним пільгам,а також підготовки пропозицій з передачі нерухомих пам’яток історії та культури в комунальну власність ОСОБА_5 народних депутатів базового рівня.

Жодних дій щодо пам’яток історії та культури, в т.ч. і тих, що визначені рішенням Одеської обласної ОСОБА_5 народних депутатів від 12.05.1993р. №449-XXI, державними органами з моменту прийняття цього рішення і до 2003 року здійснено не було; право власності на пам’ятки не оформлено.

24.04.2003р. Одеською обласною радою прийнято рішення №154-XXIУ “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада”, яким вирішено затвердити нову редакцію переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада, станом на 01.04.2003р. згідно з додатком.

У пункті 11.1.330 переліку вказано - ОСОБА_6, 1910 (вул.Рішельєвська, 4)

04.05.2005р. рішенням Одеської обласної ради №640-ІУ задоволено протест прокуратури Одеської області та скасовано рішення обласної ради від 24.04.2003р. №154-XXIV “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада”.

22.09.2006р. рішенням Одеської обласної ради №73-V “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада” затверджена нова редакція переліку об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада, станом на 01.09.2006р. згідно з додатком 1.

Пунктом 8 додатку 1 до рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006р. №73-V вказано об’єкти культурної спадщини в редакції п.11 рішення обласної ради від 24.04.2003р. №154-XXIV “Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада.

Прокурором зазначено, що Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі №2-А-412/101522 визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення за Одеською міською радою свідоцтв на 178 об’єктів культурної спадщини.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2016 зазначена постанова та постанова Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2010 скасовані,справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Приморського районного суду міста ОСОБА_2 від 21.12.2016 провадження у справі закрито.

Крім того, Свідоцтво про право власності серія ЯЯЯ №299728 від 30.05.2006 було видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №196 від 26.05.2005. Ні зазначене Свідоцтво, ні рішення виконкому Одеської міської ради не були предметом розгляду у справі №2-А-412/10/1522.

Докази того, що на час прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №196 від 26.05.2005, видачі Свідоцтва про право власності від 22.02.2006 та прийняття рішення Одеської міської ради №4410-VІ від 29.09.2005 існували правоустановлюючі документи, які б свідчили, що власником спірного майна є територіальні громади області в особі Одеської обласної ради, в матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази того що зазначене рішення виконкому Одеської міської ради та видане на його підставі Свідоцтво про право власності визнавались недійсними або скасовувались. Не заявлені такі вимоги і в даній справі.

У зв’язку із скасуванням Вищим господарським судом України постанови Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 у справі №2-а-412/10/1522 судовою колегією не приймаються до уваги доводи прокурора про незаконність рішення Одеської міської ради №4961-V від 22.01.2010 на тій підставі, що були відсутні підстави для включення спірного об’єкта в перелік майна, що підлягає приватизації у 2010 році.

Виходячи з викладеного, судова колегія приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення його права власності.

В частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна та витребування майна судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації приватизаційне законодавство не передбачає.

Статтею 321 ЦК встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З матеріалів справи не вбачається, порушення приписів законодавства про приватизацію при прийнятті рішення Одеської міської ради №4961-V від 22.01.2010 та укладенні договору купівлі-продажу від 22.04.2010 №898.

Доводи прокурора про необхідність врахування обставин, встановлених судовими рішеннями в інших справах, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина 2 статті 1117 ГПК в редакції,чинній до 15.12.2017).

В свою чергу, відповідно до частин 4, 7 статті 75 ГПК в редакції чинній з 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Даний спір виник з приватизаційних правовідносин, врегульованих спеціальним (приватизаційним) законодавством, матеріалами справи підтверджується дійсність Свідоцтва про право власності продавця на об'єкт приватизації, виданого на підставі чинного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №196 від 26.05.2005.

Крім того, колегія суддів ваховує, що навіть якщо органом приватизації було допущено порушення в ході приватизації, то це порушення не призводить до зміни правовідносин власності, що виникли на підставі цього рішення, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 24.06.2003 у справі “Стретч проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце “непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції”. Тобто визнання недійсними рішення публічного органу та договору, згідно яких майно отримане у власність від держави, та подальше позбавлення цього права на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим та незаконним.

Виходячи з встановлених судами обставин приватизації спірного об'єкта та умов оспорюваного договору купівлі-продажу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» правомірно очікувало на набуття права власності в значенні статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Абзацом 22 постанови Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07 “Про аспекти розгляду справ про приватизацію майна” визначено, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов і порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі, порушуючи право власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Таким чином, позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з їх безпідставністю, судовою колегією не приймаються до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» щодо пропуску прокурором строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з’ясуванні всіх обставин справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати у справі покладаються на Одеську обласну раду.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283

ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2015 у справі № 916/492/14 скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Одеської обласної ради на користь Одеської міської ради 7790 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Одеської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Вина» 14363,55 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України

7. Повний текст постанови складено 23.07.2018

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна