Постанова № 75452945, 23.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2018 р. Справа№ 910/22711/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Зеленіна В.О.

за участю секретаря Гуліди А.О.,

та представників:

від позивача - Хлєбніков С.Г. - дов. б/н від 10.01.2018р.,

від відповідача - Антонова Г.І. - дов. б/н від 22.02.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Голден Паб"

на рішення господарського суду м.Києва від 11.05.2018р.

(повний текст складено 21.05.2018р.)

у справі №910/22711/17 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Приватної організації (далі - ПО) "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Приватного підприємства (далі - ПП) "Світова Музика"

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Голден Паб"

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 11.05.2018р. по справі №910/22711/17 задоволено позовні вимоги ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах ПП "Світова Музика"; стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями "Голден Паб" на поточний рахунок ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на користь ПП "Світова Музика" 32000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача та 1600 грн. судового збору; зобов'язано видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ "Голден Паб" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м.Києва від 11.05.2018р. по справі №910/22711/17 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах ПП "Світова Музика" до ТОВ "Голден Паб" про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав відмовити повністю. Стягнути з ПП "Світова Музика" на користь ТОВ "Голден Паб" сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2643 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" просить відмовити ТОВ "Голден Паб" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду м.Києва від 11.05.2018р. залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Голден Паб" та призначено її до розгляду на 23.07.2018р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018р., в зв`язку з виходом судді Сотнікова С.В. у відпустку з 09.07.2018р., який не є головуючим суддею (суддею - доповідачем) призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/22711/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018р. названу вище апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду та призначено до розгляду на 23.07.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. названу вище апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду та призначено до розгляду на 23.07.2018р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII (далі - ГПК України).

До господарського суду м.Києва звернулась ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах ПП "Світова Музика" з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Голден Паб" про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що представником ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" була проведена фіксація фактів використання музичних творів у ресторані "Голден Гейт". За результатами проведених дій було здійснено перевірку на предмет наявності права на використання відповідачем музичних творів, внаслідок чого було виявлено, що майнові авторські права на музичний твір "Moves Like Jagger" належать ПП "Світова Музика", з огляду на що й виникла необхідність звернення до місцевого суду з позовом.

01.01.2016р. між ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - організація) та ПП "Світова Музика" (далі - видавник) було укладено договір №АУ010116 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору

Відповідно до п.7.3. договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання після отримання згоди видавника, має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управлінню цими правами.

Згідно п.10.1 цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р. При цьому, сторони можуть продовжити строк дії договору №АУ010116, підписавши відповідну угоду про це (п.10.1. договору №АУ010116 в редакції додаткової угоди від 01.12.2016р. №1).

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010р. №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч.1 ст.49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках є суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011р. №18/2011.

Також, 01.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олл Мьюзик Паблишинг" (ліцензіар) та ПП "Світова музика" (ліцензіат) було укладено договір №01/2016-Л про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав, відповідно до умов якого ліцензіар передає ліцензіату на територію України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі музичні твори з текстом або без тексту, авторські права на які охороняються відповідно до законодавства Російської Федерації та України.

Як вбачається з додатку №1 до договору №01/2016-Л від 01.11.2016р. про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав, сторонами підтверджено, що станом на 26.01.2016р. надані права відносно музичних творів згідно переліку, зокрема "Moves Like Jagger", автори твору - Levin, Levine, Malik Ц Schuster; виконавець - Maroon 5 Feat. Christina Aguilera; частка правовласника (публічне виконання) - 28,13%.

Крім того, вказаним додатком №1 ПП "Світова музика" була надана письмова згода пред'являти претензії та позови згідно діючого законодавства України з метою захисту прав. А також ліцензіар погоджується з правом ліцензіату доручити судове представництво Організації на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

На виконання умов договору Підприємством було надано декларацію №14 від 26.01.2016р. щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: назва твору "Moves Like Jagger", автор музики - Levin, Levine, Malik Ц Schuster; автор тексту - Levin, Levine, Malik Ц Schuster; виконавець - Maroon 5 Feat. Christina Aguilera; публічне виконання - 28,13%.

Отже, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами та декларацій, позивачем було набуто майнові права інтелектуальної власності на музичний твір "Moves Like Jagger" у виконанні Maroon 5 Feat. Christina Aguilera.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно ст.1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст.440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст.1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як було зазначено позивачем, актом фіксації №15/01/16 від 26.01.2016р., складеного представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами, та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у закладі "Голден Гейт" за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 40/2, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Голден Паб", вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори для фонового озвучення приміщення закладу, а саме для публічного виконання музичних творі, серед яких твір під назвою "Moves Like Jagger" у виконанні - Maroon 5 Feat. Christina Aguilera.

Так, мотивуючи свої позовні вимоги, позивачем було вказано про те, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п."а", ст.50 Закону.

Статтею 79 ГПК України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Згідно п.3 ст.426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Необхідно звернути увагу, що з врахуванням приписів статті 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Відтак, місцевим судом вірно встановлено, що на підтвердження факту використання відповідачем твору "Moves Like Jagger" у виконанні - Maroon 5 Feat. Christina Aguilera у закладі "Голден Гейт" за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 40/2, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Голден Паб", позивачем було надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації №15/01/16 від 26.01.2016р., що був оформлений у приміщенні ТОВ "Голден Паб", а також копію фіскального чеку №10644 від 26.01.2016р.

Разом з тим, перебування ОСОБА_5 у закладі ТОВ "Голден Паб" підтверджено фіскальним чеком №10644 від 26.01.2016р., факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчений також відеозаписом на диску Printab1e, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі Товариства музичного твору "Moves Like Jagger".

У процесі провадження у справі місцевим судом було здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання та встановлено, що такий запис проводився у приміщенні ТОВ "Голден Паб" за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 40/2, в якому зафіксовано звучання музичного твору під назвою "Moves Like Jagger" у виконанні - Maroon 5 Feat. Christina Aguilera, що доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

Крім того, законодавством України не встановлено кількість представників Організації, які мають складати та підписувати акт фіксації факту використання музичних творів, тобто не існує заборони складати такі акти одноособово.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виключні майнові авторські права на музичний твір "Moves Like Jagger" належать позивачу.

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів укладення Товариством угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаних творів.

Так, відповідно до п.30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпції правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені вище договори (договір №АУ010116 про управління майновими авторськими правами від 01.01.2016р. та договір №01/2016-Л про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав від 01.01.2016р., на підставі якого позивач набув виключні майнові права на використання музичного твору), визнавались у встановленому законом порядку недійсними.

Крім того, Вищий господарський суд України у постанові від 15.07.2014р. справа №910/13888/13 зазначив, що договір, на підставі якого правовласник отримав заявлені права - які в наступному передані в колективне управління Організації колективного управління авторськими та суміжними правами підтверджує наявність у правовласників відповідних прав.

Місцевим судом правильно зазначено, що позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01. 2003р. №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Статтею 50 Закону встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п."г" ч.1 ст.52 Закону, при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч.2 ст.52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч.2 ст.52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп."г" п.2 ст.52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п.5 ч.1 ст.8 Закону, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на музичний твір, суб'єктами якого заявлені позивачі.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі №3-994гс15.

Відповідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, згідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання Підприємством спірного музичного твору, а тому використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 32000 грн. компенсації.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України "Про авторське право і суміжні права" на час прийняття рішення у справі, не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.

Проте, враховуючи, що заявлений розмір компенсації відповідає ст.3 ЦК України зокрема, справедливості, добросовісності та розумності та знаходиться в межах визначених пунктом "г" ч.2 ст.52 Закону, та наближений до мінімального розміру, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо задоволення вимоги про стягнення компенсації в розмірі 32000 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України правильно були покладені на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах ПП "Світова Музика" в повному обсязі.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.4 ст.277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегією суддів встановлено, що у вступній, описовій та резолютивній частинах оскаржуваного рішення від 11.05.2018р. місцевим судом було не правильно зазначено назву відповідача, а саме - Підприємство з іноземними інвестиціями "Голден Паб".

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.22-25 т.1), вірною назвою відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Паб".

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а резолютивну частину рішення суду першої інстанції необхідно змінити, зазначивши правильну організаційно-правову форму відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Голден Паб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м.Києва від 11.05.2018р. по справі №910/22711/17 - змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Паб" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 40/2; ідентифікаційний код 31238986) на поточний рахунок Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; р/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк", м. Києва, МФО 322313) на користь Приватного підприємства "Світова Музика" (02222, м. Київ, вул. Сабурова, 16, кв. 119; ідентифікаційний код 36463790) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору."

В іншій частині оскаржуване рішення від 11.05.2018р. залишити без змін.

Справу №910/22711/17 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.07.2018р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді М.Л. Доманська

В.О. Зеленін