
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
04 липня 2018 року № 826/573/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Безсрочної А.М. (довіреність від 19.12.2017 року № 43), представника відповідача Галицької Д.І. (довіреність 04.06.2018 року №12953/9/20-40-10-05-01), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №00068111207
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором № 3 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №000681112017 ГУ ДФС у Харківській області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2018 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 01.03.2018 року.
Позов обґрунтовано тим, що камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ТОВ "Карпатигаз" як оператором спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 року самостійно визначеного податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу проведено відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства.
Зокрема, позивачем заперечуються висновки акта про результати камеральної перевірки від 29.09.2017 року №13916/20-40-12-07-19 щодо порушення оператором спільної діяльності вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині недотримання строку сплати податкового зобов'язання з тієї підстави, що несвоєчасна сплата податку до відповідного бюджету виникла виключно з вини обслуговуючого банку.
Також, позивач вважає, що камеральну перевірку проведено відповідачем поза межами строку (30 календарних днів), встановленого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №0068111207, яким нараховано штраф у розмірі 10% у сумі 1 857 577,89 грн.
Вищезгадане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (скарга №30/10-2 від 30.10.2017 року), проте рішенням Державної фіскальної служби України №31150/6/99-99-11-03-01-25 від 22.12.2017 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №0068111207 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
Через канцелярію суду 21.02.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку позивача з питань несвоєчасності сплати самостійно задекларованої узгодженої суми грошового зобов'язання рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини, а саме, природного газу за квітень 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 29.09.2017 року №13916/20-40-12-07-19.
Відповідно до поданої позивачем податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 18 575 778,89 грн. по строку сплати 30.05.2016 року. Перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошових зобов'язань рентної плати за користування надрами для видобування природного газу - 31.05.2016 року - із затримкою на один день, що є порушенням пункту 57.1 статті 57, пункту 257.1 статті 257 Податкового кодексу України, з огляду на що, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Позивачем до контролюючого органу надано копію платіжного доручення від 30.05.2016 року №1458 без відповідної відмітки банку, яка б підтверджувала подання зазначеного документу до банку, саме 30.05.2016 року, відтак, відсутні законодавчо визначені підстави для звільнення позивача від відповідальності, визначеної статтею 126 Податкового кодексу України.
Також, відповідач вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що камеральну перевірку проведено з порушенням 30 - денного строку, що настають за днем граничного строку подання податкової декларації, оскільки контролюючим органом проводилася перевірка не податкової декларації, а своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, що проводиться з урахуванням строків давності, визначених у Податковому кодексу України.
У підготовче судове засідання 01.03.2018 року прибули представники сторін.
Під час підготовчого засідання позивачем долучено до матеріалів справи відповідь на відзив.
Судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03.04.2018 року з метою отримання додаткових доказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2018 року витребувано докази від Харківського відділення №3 ПАТ "Сбербанк".
Через канцелярію суду від 01.03.2018 року на виконання ухвали суду ПАТ "Сбербанк" подано витребувану інформацію.
Через канцелярію суду 02.04.2018 року відповідачем подано заперечення.
У підготовче засідання 03.04.2018 року з'явилися представники сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.06.2018 року.
У судове засідання 06.06.2018 року з'явилися представники сторін, судом розпочато розгляд справи по суті, на стадії дослідження доказів оголошено перерву до 04.07.2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 243 КАС України у судовому засіданні 04.07.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу платником податку - Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 № 3 - уповноважена особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 30162340 (п.н. 337504782), за результатами якої складено акт від 29.09.2017 року №13916/20-40-12-07-19 "Про результати камеральної перевірки з питання дотримання сплати податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року".
Перевіркою встановлено порушення строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року в сумі 18 575 778,89 грн., передбаченого пунктом 57.1 статті 57, пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, а саме по строку сплати 30.05.2016 фактично сплачено 31.05.2016 (платіжне доручення від 30.05.2016 №1461, тобто з затримкою сплати на 1 календарний день).
На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №000688111207, яким за порушення строку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання 18 575 788,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу в сумі 1 857 577,89 грн.
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті від 29.09.2017 року №13916/20-40-12-07-19 , 09.10.2017 року позивачем подано заперечення на акт.
Листом ГУ ДФС у Харківській області 20.10.2017 року вх. №21074/10-40-28 щодо розгляду заперечень на акт камеральної перевірки повідомлено позивача , що заперечення на акт залишено без розгляду у зв'язку з порушенням термінів, визначених пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.
З результатами розгляду перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №0068111207 про застосування штрафу за несвоєчасну оплату узгоджених грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 1 857 577,89 грн.
Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22.12.2017 року №31150/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №0068111207 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення - рішення 20.10.2017 року №0068111207 протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з приписами підпунктів 21.1.1 - 21.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 31.1. статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пункту 36.1 статті.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).
Водночас, згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (пункт 252.23 статті 252 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.
З приписів пункту 257.1 статті 257 Податкового кодексу України вбачається, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.
Пунктом 257.2 статті 257 Податкового кодексу України визначено, що платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.
Згідно з підпунктом 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
На суму податкових зобов'язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу (п.п.258.1.2 п.258.1 ст.258 Податкового кодексу України).
Згідно із п.п. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 Податкового кодексу України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Суд звертає увагу, що згідно пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Виходячи із аналізу наведених норм, податкова декларація по рентній платі за користування надрами за квітень 2016 р. повинна була бути подана не пізніше 20.05.2016 р., а відповідне узгоджене податкове зобов'язання сплачене не пізніше 30.05.2016 р.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до вимог чинного законодавства, 19.05.2016 року позивачем було подано податкову декларацію № 65 від 19.05.2016 року, в якій визначено податкове зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року на суму 18 575 778, 89 грн.
З метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов'язання позивачем 30.05.2016 року в електронній системі «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS» (Клієнт-Банк) сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ «Сбербанк» електронне платіжне доручення за № 1458.
Як встановлено судом, ПАТ «Сбербанк» здійснює розрахункове обслуговування позивача в електронній формі «Клієнт-Банк» відповідно до Додаткової угоди № 2 від 17.08.2012 року, укладеної до договору банківського рахунку № Т130-010000077 від 17.08.2012 року
Згідно з умовами банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.2012 року операційний час банку з 09:00 год. до 17:00 год., післяопераційний - з 17:00 год. до 17:30 год.
Крім того, Додатковою угодою № 2 від 17.08.2012 р. до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.2012 року визначено, що електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних доручень. Електронний платіжний документ, що надійшов до Банку після спливу операційного часу - у разі технічної можливості та за плату, визначену тарифами Банку, виконується в день отримання електронних платіжних документів.
Технічна можливість передбачає, в тому числі, рахування режиму роботи системи електронних платежів Національного банку України у відповідності до Технологічного регламенту роботи системи електронних платежів Національного банку України.
Згідно з пунктом 3.4. Додаткової угоди №2 від 17.08.2012 року до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.2012 року електронний платіжний документ вважається прийнятим у випадку отримання клієнтом повідомлення про його прийом, що формується системою «Клієнт-банк».
Як вбачається із скін-шоту електронного журналу реєстрації платіжних доручень в системі «Клієнт-банк», долученого до позовних матеріалів, електронне платіжне доручення № 1458 від 30.05.2016 року отримано ПАТ «Сбербанк» 30.05.2016 року о 16:41 год., тобто, в межах операційного часу банку.
Зокрема, з пояснень, наданих на вимогу ухвали Окружного адміністративного суду мста Києва від 01.03.2018 року, ПАТ «Сбербанк», судом встановлено, що банком не заперечується факт надходження платіжного доручення №1458 на суму 18 577 778,89 грн. клієнта ТОВ «Карпатигаз» саме 30.05.2018 року, належним чином оформленого, з накладенням електронних цифрових підписів повноважних осіб.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 2.14. Інструкції банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".
Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.
У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до п. 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
Як встановлено з матеріалів справи, електронний платіжний документ № 1458 від 30.05.2016 року отримано ПАТ «Сбербанк» 30.05.2016 року о 16:41 год., тобто в межах операційного часу банку. Однак, всупереч вимогам Закону та умовам договору банківського рахунку, операцію було проведено банком лише на наступний день 31.05.2016 року.
Позивач звернувся до ПАТ «Сбербанк» із листом № 01/06-5 від 01.06.2016 року, в якому вимагав надати пояснення причини невиконання банком доручення від 30.05.2016 року, а також просив надати платіжне доручення № 1458 від 30.05.2016 року в паперовому вигляді із зазначенням дати фактичного отримання платежу (відмітки банку).
Однак, як зазначає позивач, на день звернення до суду із позовом, банком не було надано витребуваного платіжного документа та пояснень причин невиконання в день його надходження.
При цьому, як зазначає позивач, кошти, які були необхідні для своєчасності сплати податкового зобов'язання, були наявні на поточному рахунку позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що несвоєчасна сплата податкового зобов'язання відбулася не з вини позивача, а з вини банку ПАТ «Сбербанк».
Крім того, про зазначені обставини позивач повідомляв відповідача листом № 16/06-7 від 16.06.2016 року із наданням роздруківки з електронної системи «Клієнт-Банк», з якої видно дату та час вчинення операції (30.05.2016 року о 16:41) та платіжне доручення № 1458 від 30.05.2016 року, роздруковане із електронної системи «Клієнт-Банк» без відмітки банку, а також виписку по поточному рахунку платника податків з підтвердженням наявності коштів в необхідній для сплати податкового зобов'язання сумі.
У відповідності до п. 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 статті 1 даного Закону).
Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».
Положення п. 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» кореспондуються з приписами пп. 16.5.2 п. 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого днем подачі до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації. Слід зазначити, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку вказаний Закон пов'язує настання певних правових наслідків.
Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 статті 16 цього Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося не зарахування чи неповне зарахування податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
Тобто, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
В той же час, судом встановлено, що позивачем вчасно, у строки, визначені чинним законодавством подано до банку на виконання платіжний документ № 1458 від 30.05.2016 року, зокрема, в операційний час банку, а саме о 16:41 год., з огляду на що, суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне перерахування податку до бюджету відбулося з вину банку, а не позивача, що виключає настання відповідальності передбаченої абзацом 1-2 п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку твердженню позивача на предмет порушення відповідачем законодавчо встановленого порядку проведення камеральної перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 258.2.1 п. 258.2 статті 258 Податкового кодексу України контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно визначення, наведеного у пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент сплати позивачем грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (30.05.2016 року)), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Порядок проведення камеральних перевірок врегульовано статтею 76 Податкового кодексу України. А саме така перевірка проводиться посадовими особами податкового органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова.
Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
При цьому, акт про результати камеральної перевірки може стати підставою для донарахування податкових зобов'язань, про що платнику повідомляють податковим повідомленням - рішенням. Повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його замісником) протягом 10 робочих днів, наступних за днем вручення платнику податків акта перевірки (п. 86.8 ст. 86 ПК України).
Також, питання проведення камеральних перевірок врегульовано Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року №165 (далі по тексту - Методичні рекомендації).
Зокрема, відповідно до п.п. 2.5.1 п. 2.1 Методичних рекомендацій після закінчення строку, наданого платнику податків в інформаційному (електронному) повідомленні для самостійного виправлення помилок, проводиться камеральна (електронна) перевірка, за наслідками якої складається (формується): у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки.
Відповідно до пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент сплати позивачем грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (30.05.2016 року)) камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
З аналізу вищенаведених норм статей 75 і 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент сплати позивачем грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (30.05.2016 року)) вбачається, що предметом камеральної перевірки у даному випадку може бути лише податкова звітність, тобто правильність відомостей, зазначених у відповідній податковій звітності, яку може бути здійснено контролюючим органом протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої декларації.
Натомість у зв'язку з внесеними змінами до Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2017 року пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 цього Кодексу викладено у новій редакції, якою передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Тобто, право проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання в межах камеральної перевірки надано контролюючому органу лише з 01.01.2017 року, з огляду на що, відповідачем безпідставно проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати позивачем грошових зобов'язань з рентної плати за квітень місяць 2016 року на підставі податкового законодавства, яке набуло чинності з 01.01.2017 року.
Зокрема, з матеріалів справи судом встановлено, що в період з 15.09.2016 року по 27.10.2016 року ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, результати якої відображено в акті Головного управління ДФС у м. Києві №344/26-15-14-01-04/337504782 від 03.11.2016 року.
З поміж іншого, в ході документальної перевірки контролюючим органом відповідно до пункту 3.5. акту перевірено правильність обчислення, повнота та своєчасність перерахування рентної плати за нафту, природній газ і газовий конденсат за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року.
Відповідно до висновків акту перевіркою порушень щодо своєчасності перерахування рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат не встановлено, що водночас свідчить про безпідставність проведення ГУ ДФС у Харківській області камеральної перевірки з цих підстав.
Водночас, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають вимогам податкового законодавства, а тому інформація, зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю, не відноситься до предмета перевірки та не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, суд також враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, що є підставою для скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №0068111207.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення №1326 від 28.12.2017 року позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 27 863,67 грн.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення відповідної суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи позивача та відповідача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності між ПАТ "Укргазвидобування", компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ "Карпатигаз" за договором № 3 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 20.10.2017 року №000681112017.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, код ЄДРПОУ 337504782) судові витрати в сумі 27 863,67 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят три грн. 67 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).
Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, код ЄДРПОУ 337504782).
Відповідач: Головне управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198.)
Суддя Л.О. Маруліна
Судове рішення № 75452527, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 04.07.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/573/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: