
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 липня 2018 року № 826/6532/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови в частині, -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (надалі - ТОВ «Кей-Колект», позивач) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі - Шевченківський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, відповідач), за участю третьої особи - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, третя особа), в якому просить:
- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 09.03.2010 виданою Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення вимог закону державний виконавець, накладаючи арешт на нерухоме майно, не пересвідчився в існуванні заборони відчуження нерухомого майна та не повідомив ТОВ «Кей-Колект», як заставодержателя про накладення такого арешту на предмет іпотеки.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, суду не надав.
Третя особа або її уповноважений представник у судове засідання не прибули, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надали.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод до розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду .суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №11132265000 від 26.03.2007, згідно якого позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 23 000 доларів США.
За умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використані грошові кошти, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Для забезпечення належного виконання зобов'язання за договором споживчого кредиту від 26.03.2007 №11132265000 між АКІБ "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавцем) 26.03.2007 укладено договір іпотеки №11132265000/11132293000/3, по умовам якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру під АДРЕСА_1.
В подальшому, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу №2 від 13.02.2012 про відступлення права вимоги за зобов'язаннями відповідно до Додатку до договору факторингу, зокрема, і права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 26.03.2007 №11132265000.
Разом із цим, звертаючись до нотаріуса з метою проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, із інформаційної довідки з Державного реєстру прав від 24.02.2017 №83383491 позивачу стало відомо про накладення арешту на квартиру під номером АДРЕСА_1
Зокрема, 09.03.2010 зареєстровано запис про обтяження - арешт квартири, що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №б/н від 09.03.2010 винесеної відділом Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ.
Вважаючи, що ТОВ «Кей-Колект» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, а тому постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1, підлягає скасуванню, позивач звернуся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суду виходить з наступного.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Пунктом 5 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження", яка регулює порядок прийняття виконавчого документа до виконання, передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до положень частини першої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
У силу вимог частини третьої цієї статті постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Таким чином, накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця, тобто знаходиться в межах його компетенції; фактичною підставою для реалізації цього права є виконавчий документ та заява стягувача; арешт накладається шляхом прийняття державним виконавцем відповідної постанови, яка надсилається органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Суд не погоджується з доводами позивача, стосовно відсутності у відповідача правових підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, на підставі того, що накладення арешту на нерухоме майно не дає можливості реалізувати товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" першочергове право на задоволення вимог боржника за рахунок предмета іпотеки, з огляду на наступне.
Законом України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, іпотека виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання і спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.
У іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язання за основним договором. При цьому, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком іпотекодержателя.
Позивачем не надано доказів наявності чи відсутності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 26.03.2017 №11132265000, її суми, чи сума цієї заборгованості є меншою або більшою, ніж вартість предмета іпотеки тощо.
Зазначені обставини є суттєвими для правильного застосування приписів частини третьої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", адже правила цієї норми допускають можливість стягнення на користь стягувача, який не є заставодержателем, у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 у адміністративному провадженні №К/800/36520/15 та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у адміністративному провадженні №826/11050/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З огляду на викладене, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №б/н від 09.03.2010 виданою Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ в частині накладення арешту на майно, а саме: квартири АДРЕСА_1, з підстав, на яких ґрунтується позов ТОВ "Кей-Колект", є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні останніх у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 72-73, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.В. Аблов
Судове рішення № 75452422, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 16.07.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 826/6532/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: