Рішення № 75452410, 12.07.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року справа № 823/1965/18

12 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача та третьої особи – ОСОБА_2 (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Черкаський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2018 ОСОБА_3 (далі-позивач) звернувся у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача (п.21 протоколу №39 від 13.04.2018) про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- зобов’язати відповідача призначити позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 та здійснити її виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він у 1986 році як військовозобов’язаний був призваний на спеціальні збори для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Під час проходження служби отримав захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого 08.06.1992 йому встановлено ІІІ групу інвалідності, а в подальшому 26.12.2017 - ІІ групу інвалідності; позивач має статус інваліда війни.

Позивач вважає, що із встановленням другої групи інвалідності він набув право на отримання одноразової грошової допомоги. За наслідками розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги, 13 квітня 2018 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що інвалідність встановлено в понад тримісячний термін.

Позивач зазначає, що з аналізу положень п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент встановлення ІІ групи інвалідності) вбачається, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності. Застосування ст.16 вказаного Закону пов’язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Позивач стверджує, що ним документально підтверджено пов’язаність інвалідності із захворюваннями, отриманими внаслідок виконання обов’язків військової служби; інвалідність встановлена на момент дії Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв’язку з чим відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

12 червня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві зазначається, що позивач був звільнений із строкової військової служби 28.10.1983, та 08.06.1992 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а 26.12.2017 під час повторного огляду органним МСЕК – інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби на Чорнобильській АЕС.

Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, тобто після звільнення його з військової служби як військовозобов’язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець.

Враховуючи те, що інвалідність позивачу встановлена в понад 3-місячний термін після закінчення зборів, він не має права на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу в лавах Збройних Сил у період з 26.10.1981 по 28.10.1983 у складі військової частини 02568.

У період з 08.10.1986 по 25.11.1986 позивач у складі військової частини 57278 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-кілометровій зоні (довідка військової частини 57278 від 25.11.1986 №109). Згідно з довідкою Черкаського районного військового комісаріату від 04.06.1999 №ч/63 позивач у складі військової частини 57278 у період з 08.10.1986 по 25.11.1986 проходив спеціальні учбові збори (Чорнобиль).

Про проходження військової служби та участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС наявні записи у військовому квитку позивача НУ №7585527 від 26.10.1981.

08 червня 1992 року під час первинного огляду позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; інвалідність встановлена на строк до 01 червня 1997 року (виписка з акта огляду до довідки ВТЕК серія ВТЕ-13 №068383 від 08.06.1992).

18 листопада 2009 року під час повторного огляду позивача визнано інвалідом ІІІ група внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; безтерміново (виписка з акта огляду МСЕК серія ЧЕР №012966 від 18.11.2009).

26 грудня 2017 року під час повторного огляду позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварів на Чорнобильській АЕС (довідка обласної МСЕК №1 серія 12ААА №876419 від 26.12.2017).

У зв’язку із встановлення інвалідності, позивач звернувся до Черкаського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 13.04.2018 №39, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Закону України від № 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-XII) встановлює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно з абз. 4, 5 ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з абз. 3 п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу інвалідності, а саме Закон № 2011-XII (в редакції Закону України від 06.12.2016 N 1774-VIII), постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Із системного аналізу вказаних положень Закону № 2011-XII можна зробити висновок, що цей Закон відрізняє умови виплати допомоги військовослужбовцям та військовозобов'язаним, які призвані на спеціальні збори.

Так, військовослужбовцям така допомога виплачується за умови отримання інвалідності, яка настала у період проходження служби, в тому числі зі спливом трьох місяців після звільнення зі служби.

В той же час, військовозобов'язаному, якого призвано на спеціальні збори допомога виплачується за умови настання інвалідності при виконанні обов'язків військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після закінчення спеціальних зборів. В разі спливу цього строку військовозобов'язаний не набуває права на отримання допомоги, оскільки це не передбачено Законом № 2011-XII.

Як встановлено судом, позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах, з якої був звільнений 28.10.1983.

Після звільнення з військової служби в запас, перебуваючи у статусі військовозобов’язаного, позивач був призваний на військові збори та в період з 08.10.1986 по 25.11.1986 приймав участь з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

08.06.1992 під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 18.09.2009 – інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 26.12.2017 - інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та призваний на спеціальні збори як військовозобов'язаний (а не як військовослужбовець), а інвалідність позивачу встановлена понад трьохмісячний строк після закінчення таких зборів, суд вважає, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, відтак підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст.16 Закону №2011-XII відсутні.

Суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що він набув право на отримання допомоги з дня встановлення інвалідності, оскільки п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII обмежує виникнення такого права для військовозобов'язаних трьохмісячним строком після закінчення спеціальних зборів.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача зумовлені виключно помилковим трактуванням правових норм ст.16 Закону № 2011-XII. Позивач не врахував, що приписами ст.16 Закону № 2011-XII, законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці та військовослужбовці строкової служби і військовозобов'язані.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги після перебігу тримісячного строку звільнення особи з військової служби можливо виключно військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової служби та військовозобов’язаних) з підстав, передбачених п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII.

При цьому, суд враховує, що положення п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII встановлюють однакові умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги для військовослужбовців строкової військової служби та військовозобов'язаних, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори.

У постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 сформовано правову позицію, згідно з якою у разі встановлення інвалідності військовослужбовцю строкової служби після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби права на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону №2011-XII у нього не виникає.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 – відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 23.07.2018.