Рішення № 75452305, 17.07.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року справа № 712/1940/18

17 год. 02 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2018 із Соснівського районного суду м. Черкаси до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (далі – позивач) до Департаменту соціального захисту населення, політики Черкаської міської ради (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- зобов’язати відповідача повернути позивачу призначену субсидію у 2017 році;

- визнати дії відповідачів неправомірними;

- стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 20000 гривень.

Ухвалою суду від 06.06.2018 залучено до участі у справі третьою особою на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4.

Позов мотивовано тим, що позивачу безпідставно не призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вона є наймачем чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, - в якій проживає вона та її син ОСОБА_4. Інші особи, які зареєстровані не проживають у вказаній квартирі, мають інші сім'ї та адреси проживання, які позивачці не відомі. Плата за комунальні послуги нараховується і на вказаних осіб, але заборгованість ними не сплачується. Тому, просила задовольнити позов.

Відповідач подав суду відзив на позов, в якому зазначив, що на підставі рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 17.05.2017 позивачу призначена субсидія для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги з жовтня 2015 року до квітня 2017 року. У подальшому відповідачу стало відомо, що 09.02.2017 у вищевказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_5 Оскільки позивач не повідомила про зміни складу зареєстрованих осіб та не подала нову заяву та декларацію, їй відповідно до вимог чинного законодавства України не призначено субсидію на новий період з травня 2017 року.

Третя особа – ОСОБА_4 у судове засідання не прибув з невідомих суду причин, хоча повідомлений про час та місце розгляду справи в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Рішеннями відповідача від 18.08.2017 призначено ОСОБА_3 субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, - з жовтня 2015 року до квітні 2016 року та з травня 2016 року до квітня 2017 року. Згідно з довідкою Соснівського СУБ відповідачем встановлено, що 09.02.2017 у вищевказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_5 Оскільки позивач не повідомила про зміни складу зареєстрованих осіб та не подала заяву та декларацію, їй відповідно до вимог чинного законодавства України не призначено субсидію на новий період з травня 2017 року.

Надаючи оцінку спірним обставинам в контексті позовних вимог, суд врахував, що згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Закону України від 24.06.2004 №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (що діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) центральні органи виконавчої влади беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених законами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі – Положення №848) (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення №848 право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

На підставі п.7 Положення №848 субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Кількість зазначених осіб визначається на початок місяця з якого призначається субсидія.

У разі коли кількість фактично проживаючих зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб є меншою, ніж кількість зареєстрованих у такому приміщенні (будинку) осіб, субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично у ньому проживають, на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або утвореної ними комісії. Під час прийняття рішень у таких випадках враховується наявність документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих (довідки, що підтверджують місце перебування особи на території іншої адміністративно-територіальної одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, довготривалим відрядженням, відбуванням покарання, довідки про оплату житлово-комунальних послуг в іншому житловому приміщенні (будинку), акти обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства селищної, сільської або міської ради, акти житлово-експлуатаційних організацій про фактично проживаючих осіб, договори оренди житла в іншому місці). У разі відсутності документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з числа зареєстрованих, рішення приймається на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Відповідно до п.13 Положення №848 для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання): заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доході витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами; довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру;договір найму (оренди) житла (за наявності).

Згідно з п.14 Положення №848 субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону, але не більше ніж на 12 місяців, і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

У разі звернення із заявою про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг протягом двох місяців з початку опалювального (неопалювального) сезону субсидія призначається з початку такого сезону.

Після закінчення строку отримання субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували субсидію у попередньому періоді (крім орендарів житлового приміщення, осіб, яким субсидія була призначена за зареєстрованим місцем перебування, та осіб, які звертаються за субсидією на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива). Для цього структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 цього Положення, без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян.

Судом встановлено, що позивачка у жовтні 2015 року звернулася до відповідача з заявою про призначення житлової субсидії та надала декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, вказала осіб, які фактично проживають у квартирі за вказаною адресою: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також осіб, які не проживають у вказаній квартирі з 19.01.2010: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Рішенням про відмову в призначенні житлової субсидії від 13.01.2016 житлову субсидію не призначено в зв'язку з тим, що заявниця відмовилася від проведення обстеження матеріально-побутових умов.

У подальшому, рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 17.05.2017 у справі №712/5396/17, яке набрало законної сили, скасовано рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 13.01.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_3 житлової субсидії та зобов'язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради розглянути заяву ОСОБА_3 від 01.12.2015 про призначення житлової субсидії.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що воно прийнято з тих підстав, що Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради фактично не доведено відмову позивача від обстеження матеріально – побутових умов вищевказаної квартири, тобто не доведено правомірність прийнятого рішення, яке оскаржується.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду здійснено обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, - про що складено акт від 03.07.2017, з якого вбачається, що у вищевказаній квартирі проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 При цьому, інші зареєстровані особи у квартирі не проживають.

У зв’язку з цим, відповідачем прийнято рішення від 18.08.2017 про призначення ОСОБА_3 субсидію на оплату житлово-комунальних послуг у вказаній квартирі з жовтня 2015 року до квітні 2016 року та з травня 2016 року до квітня 2017 року.

При цьому, з пояснень представника відповідача у відзиві на позов та судових засіданнях вбачається, що на новий період з травня 2017 року субсидія позивачці не призначена, оскільки згідно з довідкою Соснівського СУБ від 18.08.2018 у вищевказаній квартирі з 09.02.2017 зареєстрований ОСОБА_5 а позивач не повідомила про зміни складу зареєстрованих осіб та не подала заяву та декларацію, їй відповідно до вимог чинного законодавства України не призначено субсидію.

Оцінюючи вказану обставину, як підставу для відмови у призначенні позивачці субсидії на новий період з травня 2017 року, суд врахував, що відповідно до абз.17 п.14 Положення №848 громадянин, якому призначено субсидію, зобов'язаний протягом місяця поінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (орендар - про осіб, які фактично проживають), їх соціального статусу, переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання, підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, купівлю товарів або оплату послуг, передбачених підпунктом 5 пункту 5 цього Положення, шляхом подання відповідних документів.

Суд врахував, що на письмову ухвалу суду про витребування доказів 25.06.2018 Департаментом організаційного забезпечення Черкаської міської ради надано суду інформацію про кількість зареєстрованих осіб у квартирі за адресою АДРЕСА_1, та з якого часу вони зареєстровані, а саме: ОСОБА_3 з 06.07.1988, ОСОБА_8 з 06.07.1988, ОСОБА_7 з 21.11.2003, ОСОБА_4 з 06.04.2010, ОСОБА_11 з 22.05.1992, ОСОБА_12 з 13.01.1995. ОСОБА_5 з 09.02.2017.

При цьому, малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований у вказаній квартирі за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_12. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 03.07.2017 позивач повідомила комісію, що у лютому 2017 року у квартирі прописаний її правнук (ОСОБА_5), який разом зі своєю матір’ю у цьому помешканні не проживає.

Суд звертає увагу, що у випадку реєстрації малолітньої дитини разом із матір’ю згода інших зареєстрованих співмешканців не вимагається.

Суд звернув увагу, що, як станом на час прийняття Соснівським районним судом м.Черкаси рішення від 17.05.2017 у справі №712/5396/17 і складення акту обстеження матеріально-побутових умов від 03.07.2017, так і станом на час призначення позивачці субсидії 18.08.2017 на період з жовтня 2015 року до квітня 2017 року, ОСОБА_5 уже був зареєстрований у наведеній квартирі, про що позивач повідомила під час обстеження її матеріально-побутових умов (акт від 03.07.2017).

Отже, доводи відповідача, що позивач відповідно до вимог абз.17 п.14 Положення №848 не повідомила відповідача про зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Крім іншого, судом враховується, що у справі “Беєлер проти Італії” Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено “справедливий баланс” між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09.01.2007 у справі “Інтерсплав” проти України” Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати “справедливий баланс” між інтересами особи і суспільства.

Одночасно суд вважає за необхідне вказати й на те, що при непризначенні позивачу субсидії на новий період з травня 2017 року за відсутності належних на те правових підстав, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_6 Європи щодо якості судових рішень обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені норми законодавства України та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо призначення ОСОБА_3 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2017 року.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому, суд вирішив зобов’язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради вирішити питання призначення ОСОБА_3 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2017 року з урахуванням правової позиції, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що відповідачем позивачеві завдано моральну шкоду, останнім не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.

З огляду на викладене, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо призначення ОСОБА_3 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2017 року.

Зобов’язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради вирішити питання призначення ОСОБА_3 житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з 1 травня 2017 року з урахуванням правової позиції, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 24.07.2018.