Рішення № 75451838, 20.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5500/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Стеценко О.О) перебував адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області), в якому позивач (з урахування уточнених позовних вимог) просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо неповного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за листопад 2016 року та січень-березень 2017 року (тобто за час перебування на лікарняному) у розмірі, який позивач отримував на день хвороби;

- зобов’язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за час перебування його у відпустці через тимчасову непрацездатність, у відповідності до вимог п. З розділу III «Порядку та умови виплати забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», виходячи з розміру грошового забезпечення, який позивач отримував на день хвороби, тобто за листопад 2016 року у розмірі 10197,70 грн., за січень-березень 2017 року - у розмірі 15076,00 грн.;

- зобов’язати Головне управління Національної поліції в Одеській області донарахувати та сплатити позивачу різницю між нарахованими та фактично сплаченими сумами грошового забезпечення за листопад 2016 року та січень-березень 2017 року, загальна сума яких становить 30405,39 грн.;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та сплатити позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні, виходячи з перерахованої заробітної плати, у розмірі 53 331,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період з 07.11.2015 року по 30.03.2017 року він проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника сектору превенції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. Під час проходження служби позивач з вересня 2016 року по березень 2017 року систематично перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні через отриману ним травму при виконанні службових обов’язків.

Разом з тим відповідачем, за час знаходження позивача на лікарняному, неправомірно було позбавлено ОСОБА_1 премії за періоди - листопад 2016 року та січень-березень 2017 року, що призвело до зменшення розміру його грошового забезпечення та зменшення розміру одноразової грошової допомоги, яка розраховується із суми грошового забезпечення, встановленого на день звільнення.

Не погодившись із зазначеними діями Головного управління Національної поліції в Одеській області, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 27.10.2017 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

15.12.2017 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким КАС України був викладений в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних положень КАС України подальший розгляд справи ухвалою суду від 22.01.2018 року було продовжено за правилами, передбаченими новою редакцією КАС України.

При цьому всі подані сторонами до 15.12.2017 року письмові докази (а.с.61-80, 109-112), заперечення на адміністративний позов (а.с.58-60), письмові пояснення (а.с.105-108) були враховані судом при винесенні рішення по справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року, адміністративну справу №815/5500/17 було передано для подальшого розгляду судді Білостоцькому О.В.

Ухвалою суду від 11.05.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Національної поліції в Одеській області суддею Білостоцьким О.В. було прийняти до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.05.2018 року.

30.05.2018 року, 10.07.2018 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких позивач та представник відповідача надавали пояснення, а також додаткові письмові докази (а.с.142-154,189-224).

За письмовою згодою всіх учасників справи 10.07.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Позивач в судовому засіданні 10.07.2018 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Одеській області проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.58-60) та зазначив, що відповідно до п.12 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року (далі - Порядок №260) керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання поліцейських.

Однак, через відсутність особистого внеску позивача в загальні результати служби, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не приймалось рішень про преміювання ОСОБА_1 за оскаржуваний період, у зв’язку з чим у позивача відсутні підстави для перерахунку його грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги, яку він отримав при звільненні з лав Національної поліції України.

Представником відповідача було зазначено, що у Головного управління Національної поліції в Одеській області відсутні будь-яких довідки про перебування ОСОБА_1 на лікарняному.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по 30.03.2017 року проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника сектору превенції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, що підтверджується копією трудової книжки серії АХ № 500762 (а.с. 17).

30.03.2017 року наказом ГУ НП в Одеській області № 600 о/с від 27.03.2017 року позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про поліцію» (через хворобу).

Підставою для видання вищезазначеного наказу став рапорт ОСОБА_1, подання начальника Малиновського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.03.2017 року та свідоцтво про хворобу № 64/2, видане Військово-лікарською комісією ДУ ТМО МВС України по Одеській області від 28.02.2017 року про непридатність позивача до служби в поліції через наявність травми, що пов’язана з виконанням службових обов’язків, та захворювання, що пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідок серії 12ААА №302604 та серії 10ААА №127455, виданих Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 від 12.04.2018 року, ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності через втрату 60% працездатності при виконанні ним службових обов’язків.

Судом також встановлено, що під час проходження служби за період з серпня 2016 року по березень 2017 року позивач отримував грошове забезпечення у наступних розмірах: за серпень 2016 року – 5730,97 грн.; за вересень 2016 року - 5875,00 грн.; за жовтень 2016 року – 10353,00 грн.; за листопад 2016 року - 6041, 66 грн.; за грудень 2016 року – 15305, 85 грн.; за січень та лютий 2017 року – по 6187,50 грн.; за березень 2017 року – 6985,88 грн. (а.с.62, 67).

Зазначений розмір грошового забезпечення був нарахований та виплачений головним управлінням Національної поліції в Одеській області позивачу на підставі пропозицій, які щомісячно надавались Хмельницьким відділенням поліції Малиновського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, де ОСОБА_1 безпосередньо проходив службу.

Судом було встановлено, що надання вищезазначених пропозиції відбувалось на підставі Методичних рекомендацій Національної поліції України щодо рекомендованих граничних розмірів грошового забезпечення поліцейських слідчих підрозділів, поліцейських «Корпусу оперативно-раптової дії», поліцейських карного розшуку (кримінальної поліції-для управлінь, відділів, відділень), поліцейських вибуховотехнічної служи, поліцейських підрозділів дільничних офіцерів поліції, відділів швидкого реагування, поліцейських поліції особливого призначення, конвойних підрозділів та поліцейських деяких категорій керівних посад Національної поліції (далі – Методичні рекомендації) (а.с.217-224).

Як було зазначеного з цього приводу в судовому засіданні представником відповідача, посадові особи, які проходять службу в органах Національній поліції, в складі свого грошового забезпечення отримують як фіксовані суми заробітної плати (посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за стаж), так і періодичні виплати, зокрема премії, які встановлюються в межах граничних розмірів грошового забезпечення, затверджених вищезазначеними Методичними рекомендаціями, та виплачуються Головним управління Національної поліції в Одеській області за пропозиціями відповідних підрозділів.

При цьому судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення у спірні календарні періоди, а саме за листопад 2016 року, за січень, лютий та березень 2017 року відбувалась без призначення та виплати премії позивачу, що стало підставою для звернення його до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби в органах поліції, оплатою праці поліцейських регулюються Законом України «Про Національну поліцію», постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова № 988), наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (далі - Порядок № 260).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Пунктами 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства

Згідно п.1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ (п. 2 Постанови № 988).

Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року, визначено критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 12 розділу ІІ Порядку № 260 передбачено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Поліцейським поліції охорони виплата премії здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

Згідно з п.3 розділу ІІІ Порядку №260 (в редакції від 06.04.2016 року) поліцейським, звільненим від виконання службових обов’язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, який вони отримували на день хвороби, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні. Поліцейським, які перебувають на лікуванні у зв’язку з пораненням, контузією чи каліцтвом, отриманими під час виконання ними службових обов’язків, грошове забезпечення виплачується за весь час перебування на лікуванні аж до вступу їх до виконання обов’язків за посадою або звільнення зі служби в поліції.

Наказом Міністерства внутрішніх прав України від 20.04.2017 року № 326 були затвердженні «Зміни до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», на підставі яких пункт 3 розділу ІІІ Порядку №260 було викладено в новій редакції зокрема:

«Поліцейським, звільненим від виконання службових обов’язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, що вони отримували на день хвороби, з розрахунку посадового окладу, встановленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні».

У вищезазначеній редакції пункт 3 розділу III Порядку №260 застосовується з 1 лютого 2017 року.

Судом було встановлено, що позивач під час проходження служби в органах Національної поліції України, у періоди з 26.09.2016 року по 11.10.2016 року, з 23.10.2016 року по 01.11.2016 року, з 02.11.2016 року 22.11.2016 року , з 22.11.2016 року по 17.12.2016 року, з 24.12.2016 року по 24.01.2017 року, з 30.01.2017 року по 14.02.2017 року, з 20.02.2017 року по 02.03.2017 року та з 06.03.2017 року по 21.03.2017 року систематично перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні через травму, отриману ним під час виконання службових обов’язків, що підтверджується копіями медичних довідок, виписками із карти хворого, виписками із історії хвороби та лікарняних листів (а.с.20-30).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи (а.с.190) в серпні та вересні 2016 року преміювання поліцейських Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області не здійснювалось у зв’язку із обмеженим фондом оплати праці, затвердженим кошторисом Головного управління Національної поліції в Одеській області, проти чого сторони не заперечували. Позовних вимог щодо виплати премії за зазначені календарні періоди позивачем не заявлялось.

Разом з тим у листопаді 2016 року, а також у січні, лютому та березні 2017 року премія позивачу також не призначалась, не нараховувалась та не виплачувалась через не видання керівником Головного управління Національної поліції в Одеській області наказів про преміювання ОСОБА_1

Зазначені дії відповідача суд вважає протиправними та такими що суперечать положенням чинного законодавства та виданого на його розвиток Порядку та умовам виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що встановлення премій поліцейським є лише правом керівника органу поліції, а не його обов’язком, та здійснюється лише відповідно до особистого внеску в загальний результат служби в межах бюджетних асигнувань без урахування стану його здоров’я, оскільки положеннями пункту 3 розділу ІІІ Порядку №260 щодо збереження виплати грошового забезпечення в розмірі, що особа отримували на день хвороби (з розрахунку посадового окладу, встановленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за поточний місяць) встановлено певну соціальну гарантію держави на випадок втрати працездатності особам, що проходять службу в органах поліції.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також критично відноситься до тверджень відповідача про законність причин не призначення премії ОСОБА_1А в листопаді 2016 року, січні, лютому березні 2017 року, через відсутність його особистого внеску в загальний результат служби, оскільки при аналогічних обставинах (в інші періоди перебування позивача на лікарняному в жовтні та грудні 2016 року) рішенням Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1А премію позивачу призначалось та виплачувалось (а.с. 62-67; 151-154). Про наявність будь-яких інших причин (погані результати роботи, наявність порушень службової дисципліни та ін.), що могли б бути підставою для не призначення позивачу премії у спірні періоди, відповідачем не зазначено та судом не встановлено.

Суд також не приймає до уваги посилання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про необізнаність відповідача про перебування ОСОБА_1 на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у оскаржувані періоди, оскільки відповідачем не було спростовано твердження позивача про те, що він систематично повідомляв керівництво Малиновського райвідділу поліції (що є підпорядкованим підрозділом ГУНП в Одеській області та надає пропозиції щодо преміювання позивача) про перебування його на лікуванні, а тривала його відсутність на службі без поважних причин та без підтверджуючих документів була б взагалі підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, чого відповідачем зроблено не було.

Натомість, до суду було надано та судом досліджено позитивну службову характеристику позивача за час проходження ним служби, складену керівником Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області (а.с. 112).

Крім того, судом досліджено лист Державної установи «Територіальне медичне об’єднання МВС України в Одеській області» №33/36-131 від 01.03.2018 року, адресований начальнику Малиновського районного відділу Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с.143), яким останній повідомлявся про систематичне знаходження ОСОБА_1 на лікарняному, починаючи з вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що дії Головного управління Національної поліції в Одеській області, щодо зменшення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення за час перебування його на лікарняному у листопаді 2016 року, січні, лютому та березні 2017 року є протиправними та такими, що суперечать положенням чинного законодавства, а тому вимоги позивача про зобов’язання Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за оскаржуваний період та виплатити різницю між фактично отриманим та належним до сплати розміром грошового забезпечення – підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 23 розділу І Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

На підставі вищезазначеного та з урахуванням неправомірного зменшення Головним управлінням Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення за час перебування його на лікарняному у листопаді 2016 року, січні, лютому та березні 2017 року, суд вважає за необхідне також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги, виплаченої позивачу та виплатити різницю між фактично отриманим та належним до сплати розміром одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач розрахувавши самостійно суму свого грошового забезпечення в позовній заяві, яку, на його думку, Головне управління Національної поліції в Одеській області повинно виплатити йому за листопад, січень, лютий та березень 2017 року, виходив з розміру премії, які були виплачені йому у жовтні та грудні 2016 року.

З даного приводу суд вважає слушною думку представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 при розрахунку розміру свого грошового забезпечення за оскаржуваний період, не може виходити з премії, встановленої йому у жовтні та грудні 2016 року, оскільки розмір премій у зазначені періоди працівникам органів ГУНП в Одеській області був нарахований, виходячи з попередньою обмеженістю фонду оплати праці у серпні та вересні 2016 року, а розмір премії за грудень 2016 року, навпаки, був визначений у зв’язку із закінченням фінансового 2016 року, як додатковий вид заохочення, та такий розмір премії не є щомісячною виплатою.

Суд зазначає, що з огляду на положення КАС України адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що встановлення конкретного розміру премії відбувається з урахуванням бюджетного асигнування суб’єкта владних повноважень та встановлених граничних розмірів грошового забезпечення для поліцейських, суд доходить висновку, що розрахунок конкретної грошової сум премії є дискреційним повноваженням Головного управління Національної поліції в Одеській області, а отже позовні вимоги позивача в цій частинні адміністративного позову задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує не здійснювати розподіл судових витрат у справі №815/5500/17.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65039, м.Одеса, вул.Канатна, 97) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м.Одеса, вул. Єврейська, 12) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення за листопад 2016 року, січень, лютий та березень 2017 року.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період листопад 2016 року, січень, лютий та березень 2017 року та виплатити позивачу різницю між фактично отриманим та належним до сплати розміром грошового забезпечення, на яку грошове забезпечення було протиправно зменшено у листопаді 2016 року, січні, лютому та березні 2017 року.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги, виплаченої ОСОБА_1 та виплатити різницю між фактично отриманим та належним до сплати розміром одноразової грошової допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 20 липня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.