Ухвала суду № 75451708, 23.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
23.07.2018
Номер справи
813/3129/18
Номер документу
75451708
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3129/18

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

23 липня 2018 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сакалош В.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни про визнання протиправними дій, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни, в якій просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни при прийнятті рішення про державну реєстрацію змін до права власності, номер запису про право власності: 20952961, індексний номер рішення 39704157 від 15.02.2018;

- скасувати рішення державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни про державну реєстрацію змін до права власності, номер запису про право власності: 20952961, індексний номер рішення 39704157 від 15.02.2018.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Зокрема, зазначає, що 15.02.2018 відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію змін до права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1277134846101, номер запису про право власності: 20952961, опис змін: власник: ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_3; підстава виникнення права власності: додано договір про відступлення майнових прав, серія та номер: 1, виданий 09.06.2017, видавник: ОСОБА_1/ОСОБА_3; видалено договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 388, виданий 06.06.2017, видавник товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал»/ОСОБА_1; видалена Довідка, серія та номер: 06-06/17, видана 06.06.2017 року, видавник товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал»; видалено Акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 06.06.2017, видавник товариство з обмеженою відповідальністю «МС Імперіал»/ОСОБА_1. Позивач зазначає, що набув право власності на вищевказану квартиру на підставі Договору № 388 купівлі-продажу майнових прав від 06.06.2017 року. Вважає, що державна реєстрація змін до права власності проведена державним реєстратором Бойко Х.Р. з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до незаконного позбавлення ОСОБА_1 права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №826/14433/16, від 17.04.2018 року у справі № 815/6956/15, від 29.05.2018 року у справі № 826/19487/14 та від 06.06.2018 року у справі №804/3509/17.

Так, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із проведенням відповідачем державної реєстрації змін до права власності на об'єкт нерухомого майна - власника ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_3. Підставою для прийняття відповідачем цього рішення є Договір про відступлення майнових прав, серія та номер: 1, виданий 09.06.2017, видавник: ОСОБА_1/ОСОБА_3.

Враховуючи те, що у даному випадку, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 1 ЦПК України встановлено, що ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ст.19 ЦПК України («Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів») суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни про визнання протиправними дій, скасування рішення, оскільки вказану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а її розгляд має здійснюватись відповідним місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі у суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №26 від 17.07.2018 року, а також відомостями з КП «ДСС» про зарахування сплачених коштів на рахунок УДКС у Залізничному районі м.Львова.

За таких обставин, оскільки у відкритті провадження у справі відмовлено, суд вважає, що позивачеві слід повернути сплачений нею за подання цього позову судовий збір в сумі 704, 80 грн.

Керуючись статтями 169, 170, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Львівської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Бойко Христини Романівни про визнання протиправними дій, скасування рішення.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (79060, м.Львів, вул.Наукова, буд.16, кім.711, 712; РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір, сплачений відповідно до квитанції №26 від 17.07.2018 року, в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Відповідно до частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський оружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.М.Сакалош

Попередній документ : 75451701
Наступний документ : 75451714